Пацієнт має право...

Завтра завершує свою роботу перший Національний конгрес із біоетики. Його епіграфом стала найвідоміша фраза класика «Наука без совісті спустошує душу». Дійсно, у світлі новітніх розробок у медицині і біології питання біоетики з кожним днем стають дедалі актуальнішими. Експерименти з клонування, розшифрування геному людини, поширення генетично модифікованих організмів і трансплантація зробили надто розмитою межу між убивством і позбавленням від страждань і, на думку багатьох учених, багато які з технологій призведуть до «самозаперечення людського життя як такого».

У західних країнах біоетичні проблеми стали одним з найважливіших аспектів державної політики країни. Уже не є сенсацією той факт, що парламенти багатьох країн заборонили на території своєї країни проведення експериментів із клонування людини, а також були ухвалені закони, які забороняють поширення генетично модифікованих організмів. Крім національних комітетів із біоетики, в Європі існують і місцеві, куди, нарівні з медиками та біологами, входять і юристи, які чітко стежать за тим, щоб суперсучасні технології не порушували пріоритетного права людини на життя і гідність. Про важливість правового аспекту свідчить і той факт, що Радою Європи було ухвалено конвенцію «Про захист прав і достоїнства людини з погляду застосування досягнень біології та медицини». Але Україна поки що не поспішає її ратифікувати. Комітети з біоетики в нас також перебувають у стані розробки, утім, як і законодавство про ноосферу. Не так давно ухвалений, як з’ясувалося, з великими муками Закон України «Про трансплантацію» на перший погляд видається таким, що немає до чого причепитися. Однак недавній приклад львівських медиків свідчить про те, що він, на жаль, не може активно перешкоджати успішному збагаченню за рахунок людських життів. Але, незважаючи на те, що на відкритті конгресу вчені прийшли до єдиної думки: рівень біоетики свідчить про рівень цивілізованості країни і ця проблема має стояти в списку пріоритетних, — цей факт усе ж таки викликає сумнів. «Розхолоджує» те, що Україна з об’єктивних причин не так близько підійшла до виведення клону людини і до генних «маніпуляцій», щоб вести мову про невідкладний розгляд питання. Однак, безумовно, критерії того, що таке благо, а що таке зло стосовно людини, треба визначити. На думку академіка АМН, член-кореспондента НАН, доктора медичних наук, професора Любомира Пирога, людина має залишатися такою, якою її створила еволюція, — це і є основний критерій. «Людина у своїй еволюції відстає від наукового прогресу, і вона як біологічна істота його не витримує, що сприяє збільшенню кількості суїцидів і психічних захворювань», — каже Л. Пиріг.

Але все ж таки найболючiше питання — це етичний кодекс лікаря, якого в Україні взагалі не існує. У проект, який було зачитано вчора на засіданні, вміщуються зовсім нові терміни для вітчизняних медиків. Це, насамперед, поняття автономізації (незалежність пацієнта і незалежність лікаря). Основною його ідеєю є цілковита поінформованість пацієнта про свій стан здоров’я, можливі наслідки й ті препарати, які він вживає. У той же час, зрозуміло, що ухвалення цього положення виключає застосування як лікування плацебо, що досить активно використовується на Заході, а також незрозуміло, яким чином буде доводитися ефективність нових препаратів. Про справжній стан здоров’я пацієнта повністю, згідно із проектом кодексу, мають бути поінформовані і його родичі. Відповідно, в історію підуть часи, коли заради «блага» пацієнта лікарі маніпулювали його діагнозом. Щоправда, вести мову про зміни поки що передчасно, оскільки конгрес зможе лише ухвалити кодекс, але не прийняти його. Коли ж він стане офіційним документом, сказати поки що складно. Друге питання про те, як він відіб’ється на вітчизняній охороні здоров’я, також поки що залишається відкритим. Адже правовий аспект у медицині до сьогодні існував лише формально і суспільство не звикло надавати цим питанням статусу проблеми, вважаючи «за краще вирішувати питання», м’яко кажучи, в приватному порядку.