Павло Іванович пішов уперед

Павло Лазаренко оголосив початок передвиборної атаки і дав сигнал до бою. Це сталося в суботу, на прес-конференції. Симптоматично, що президентський телеканал (і навколопрезидентський теж), який до того згадував "Громаду" з частотою зведень про погоду "не помітив" чергового "громадинського" заходу.

Спостерігачі-оптимісти вирішили, що президентське оточення і телеобслуга нарешті порозумнішали, інформаційно створивши Павла Івановича, і враз перестали, суб'єктивно його "викриваючи", об'єктивно на нього "працювати".

Спостерігачі-песимісти, які завжди мали сумнів, що "розум" і "відданість" поєднуються на високих поверхах у тих самих осіб, побачили іншу причину раптового оніміння президентських рупорів: лідер "Громади" пообіцяв надрукувати в "Правде Украины" і "Голосі України" матеріали про будівництво в другій половині 1996 року і протягом 1997 року дачі на 3200 кв.м вартістю в $28 млн. Пан Лазаренко дав зрозуміти, що лише одна особа в державі може собі це дозволити, повідомив, що "всі копії є" і пообіцяв "спрацювати професіонально, опублікувавши всі інвойси".

Це, здається, був єдиний момент, коли Павло Іванович дещо втратив самовладання. Бо знову довелося говорити про наболіле, відкидаючи і спростовуючи численні, на думку Лазаренка, "комарині укуси" підконтрольного владі державного телеканалу, який без будь-якого інформаційного приводу згадував про лазаренківську дачу, ніби побоюючись згадувати ще про щось. Прямо дошкільнятський практикум. "А у нас сьогодні газ. А у вас? - А у нас Лазаренко з дачею. - А у нас сьогодні татко напідпитку прийшов додому, кішку викинув у вікно, була - кішка, стало дві. А у вас? - А у нас дача з Лазаренком".

"Не можуть вигадати приводу - сказали б мені, я б їм підказав", - прасуючи УТН і заспокоюючись, повеселив публіку Павло Іванович.

І - тиша. Або очманіле від такого відвертого шантажу затишшя. Як прем'єр Пустовойтенко колядував разом зі своєю і президентською дружиною - майже хвилин 15 показували. А про гучну прес-конференцію екс-прем'єра - ні пари з вуст.

Те, що настане час взаємозаліку компроматів - усі знали. Але що це буде так прозоро й відверто: дача за дачу?! Та за теперішніх часів це і не компра, а так - "компрочка". Не зрівняти навіть із горезвісною "хатинкою в Швейцарії", якої ніхто не бачив, але яка коштувала дорого, бо не сходила з язиків. Проте факт залишиться фактом: нова "дачна" тема на 2-3 дні, принаймні, загасила стару "дачну", і все звели нанівець. Поки що. Бо раніше Павло Іванович обіцяв, що "після 14 січня громадяни України дізнаються багато цікавого". А тепер він сказав, по-перше, що "тим партіям, які навіть теоретично думають про можливість перемоги, сьогодні навіть теоретично неможливо підтримувати наявну владу - це шлях в нікуди". А по-друге: "Громада" з понеділка розпочинає активну наступальну роботу".

Але, з одного боку, нібито зрозуміло, на кого "наступатиме" "Громада". А з іншою - якось важко не вловити, що єдина нагода побачити Президента "над сутичкою" - це почекати двобою "Громади"" з "нинішньою владою". "Скажіть, будь ласка, це випадкове спостереження чи ви особисто досі всіляко намагаєтеся обійти конкретно Президента у викладенні претензій до тих, хто "тисне" на "Громаду" і заважає вашому просуванню? Все-таки підозра залишається, що "чинна влада" - це хто завгодно, крім Леоніда Даниловича". Відповідь пана Лазаренка на питання кореспондента "Дня" характерна: "Я не вважаю, що щоразу треба називати прізвище тієї чи іншої посадової особи. Це мій принциповий підхід. Я ніколи не переходитиму на особистості(?). І цього не потрібно. Є особистість Леоніда Даниловича(?!). Це щось інше (???). Я ніколи не опускатимуся до того, щоб длубатися в тих чи інших питаннях (!!!). Є керівник держави, Президент... Цього досить для того, аби я мав можливість висловлювати своє бачення (нерозбірливо). Дякую".

Це особливо цікаво, якщо врахувати, що Горбулінові було відважене "горбулінове" (за пошук банківських рахунків Лазаренка в Швейцарії), Пустовойтенка, Голубченка і ще когось названо в зв'язку з розвалом сфери діяльності ЄЕСУ. А Президентові персонально присвятив свій монолог голова парламентської фракції "Єдність" Віктор Омелич, який докладно пояснив, як збирається "Громада" просувати питання про імпічмент (проект відповідного закону підготовано, ініціюється його внесення до порядку денного). А втім, про "розподіл обов'язків" стосовно Леоніда Даниловича між "добрим слідчим" (Лазаренком) і "злостивим" (Варварою Великомученицею, тобто, прости Господи, Юлією Тимошенко, або ще кимось) - вже зазначалося. І цілком може означати: Павло Іванович, може не без підстав, припускає - єдиний непобитий горщик, який він практично демонстративно тримає в руках, може йому знадобиться. Коли стомлений від "величезного" шантажу, результатів власних реформ і підсумків безприкладної (ну немає прикладів) боротьби з корупцією Леонід Данилович шукатиме: на чиї умови йому вигідніше погодитися, щоб "не загинути поодинці". І чи "мінятиме в новому парламенті Павло Іванович своє бажане прем'єрство на подовження політичного життя Президента Кучми до встановленого терміну - питання, звісно, цікаве. Тоді все може повернутися на "круги" своя, свого часу збаламучені вимушеним, (під зовнішнім тиском) розставанням Президента Кучми з прем'єром Лазаренком. Зрозуміло, що "Україна, народ" та інші химери у всіх цих розкладах навіть не статисти - тло.

Цікава у зв'язку з цим відповідь Лазаренка про президентство: "Ми домовилися про президентські вибори взагалі не вести мови. У нас дуже чітка й офіційна позиція: ми і будь-яка інша партія має право заявляти про те, що її кандидат балотуватиметься на президентських виборах 1999 року лише за умови, що він особисто і партія "пройде перше випробування, переможе на парламентських виборах-98." Думка здорова, і не про неї йдеться. Йдеться про те, що Павло Іванович абсолютно "на автоматі" вимовив "президентські вибори 99 року". Хоча, за логікою всіх регламентованих, ніби імпічментських настроїв "Громади", він, швидше, "на автоматі" повинен був пропустити цю дату.

Головний об'єкт уваги Павла Івановича і головний винуватець всіх нинішніх негараздів у державі - це, звичайно, уряд. А втім, цифри, що він їх наводить - щодо заборгованостей, щодо зовнішніх боргів, щодо фінансової піраміди ОВДП тощо - говорять самі за себе. Як, до речі, і кількість перевіряючих на Дніпропетровщині - 1320 за шість заходів. Лазаренко викликав співчутливі усмішки преси, коли пожартував, що інші області повинні подякувати "Громаді", оскільки вона "відтягла" на Дніпропетровщину кращі фіскальні сили. Щодо оголошеної урядом нової боротьби із злочинністю та корупцією - за підрахунками Павла Івановича це восьма заява - Лазаренко ексклюзивно повідомив газеті "День", чому "боротьба не йде": "Проти себе не борються". Важко сперечатися - Павлу Івановичу видніше. Тим паче, що: "Во всем заметно полное незнанье своей страны, обычаев и лиц, встречаемое только у девиц" (граф Олексій Костянтинович Толстой, якого цитує лідер "Громади" Павло Іванович Лазаренко в інтерв'ю Сергієві Володимировичу Кисельову, "Громада" списковий партійний №31).

"Шановний Павле Івановичу! Я, очевидно, належу до тієї частини людей, яка була приголомшена, відкривши у вас нові, несподівані грані: вільне використання в своєму інтерв'ю цитат класиків - просвітників, поетів, філософів тощо. Чи не могли б ви пригадати свою улюблену "сентенцію" графа Олексія Толстого і навести ще щось, чим ви керуєтеся в житті? А так само якщо вам не важко, будьте люб'язні, чи ви не могли б сказати, кому належить відомий, дуже корисний сьогодні вислів: "Совесть его была чистой. То есть не бывшей в употреблении? "

Це запитання кореспондента "Дня" на прес-конференції одержало не зовсім адекватну відповідь, аби не сказати - дивну. У тому сенсі, що, дякую, з такими запитаннями "я вже ознайомився, вони не нові і це дає можливість на них не відповідати". Ну що ж, граф Толстой, швидше за все, не образиться. І той самий Станіслав Єжи Лец, який говорив: "Не будь снобом. Не бреши, коли за правду краще платять".

Загалом - суто особисті висновки - Павло Іванович не справив враження людини, яка і далі, роз'їжджаючи містами й селами, гарячково вишукуватиме своє коріння від ОУНу до іудеїв і від стародавніх греків до білої гвардії. Можливо, команда остаточно визначилася з іміджем: "спокійна, навіть поблажлива упевненість незаслужено переслідуваної владою людини, якій є чим відповісти ворогам". Господаря, який, ніби бавлячись батогом, не сумнівається: під нього, в нервовому перелякові від майбутнього, поповзуть не лише свої, а й чужі раби. І може статися, що ті, хто чекає, коли настане момент добре посміятися останніми, з великим для себе здивуванням відкриють: останніми сміються ті, хто погано метикує.

"Сьогодні про "Громаду" знають. Позитив, негатив - це умовності. Більше негативу - але знають", - реально оцінює ситуацію в масах Лазаренко. Згаданий уже класик одного разу сказав: "Не у кожної сірої маси є щось спільне з мозком". Цікаво, що тут малося на увазі?