«Передвиборний контингент»
Ризики служби українського контингенту в Іраку стали частиною передвиборної кампанії. З заявою про негайне виведення наших військ з Іраку в разі перемоги до теми спізніло «приєднався» Віктор Ющенко. Петро Симоненко, який традиційно вважає своєю антиамериканську нiшу на політринку, одразу ж звинуватив лідера «Нашої України» в плагіаті.
До цього була, скажімо так, обережна заява претендента на президентську посаду прем’єр-міністра Віктора Януковича — про необхідність скорочення українського миротворчого контингенту в Іраку. Крім того, принцип — переговори про терміни та параметри перебування нашого контингенту з союзниками по коаліції треба вести — раніше неодноразово заявляв міністр оборони Євген Марчук. Як відділити передвиборний інтерес від національного? «День» звернувся до експертів.
Анатолій ГУЦАЛ, перший заступник директора Національного інституту проблем міжнародної безпеки:
— Українці досить негативно сприймають будь-які прояви агресивності та вкрай негативно реагують на збройні конфлікти, що призводять до вбивств, зокрема мирних жителів. Протягом цих 13 років для України дуже актуально звучить символічний лозунг, що нашій країні вдалося уникнути кровопролиття, попри те, що Михайло Горбачов застерігав нас, що кров в Україні буде. І ось «безкрів’я» зведене в ранг такого собі сакрального символу української державності. Цю обставину й намагаються використати політичні сили в реальній політичній боротьбі. Насамперед для того, щоб посилити тиск на владу та на представника від влади на президентських виборах.
Але тут є нюанси: якщо ліві досить послідовні у своїх позиціях, то праві у цій ситуації мають вигляд флюгер-популістів. Вони займають суто кон’юнктурну позицію і критикують війну саме з позицій критики влади. Характерним прикладом такої кон’юнктурності є поїздка одного з лідерів «Нашої України» свого часу до Вашингтона й умовляння там американців, щоб вони із розумінням поставилися до того, що представники фракції «Наша Україна» в ВР голосуватимуть за виведення наших військ з Іраку. Це було якраз перед останніми голосуваннями в парламенті з питання виведення військ.
У цій частині позиція і влади, і прем’єра, що виразилася у відомому висловлюванні і міністра оборони, і прем’єр-міністра, якраз полягає в тому, що держава намагається враховувати не лише ситуацію в Іраку та внутрішню передвиборну кон’юнктуру, а й реалії світового розвитку. Те, що відбувається в Іраку та навколо Іраку, взагалі означає досить символічні речі, пов’язані з формуванням нових конструктів системи міжнародної безпеки. І від поведінки кожної держави в цій ситуації багато в чому залежить те місце, яке вона займатиме в цій системі.
Це також стосується й України — чи будемо ми в основному полі держав — засновників, чи ж залишимось на периферії. Так свого часу на Ялтинській конференції переможці оцінювали нову картину світу на найближчі півстоліття. Зважають також і на ситуацію в самому Іраку — новий уряд дедалі більше намагається перебирати на себе завдання, пов’язані із забезпеченням безпеки в країні. Українські миротворці також передають йому частину своїх функцій, наприклад, з охорони кордону. Тобто вужчає коло завдань, які доводиться вирішувати в Іраку нашому контингенту. Крім того, посилює свої позиції в урегулюванні цього конфлікту ООН. Усе це веде до того, що питання, пов’язане з нашою участю в Іраку, дедалі більше переходить у фазу інтенсивних переговорів. І приїзд Рамсфельда, на мою думку, також є свідченням цієї тенденції. Тому зараз тривають складні переговори й з американцями, і в рамках ООН і, я думаю, з іракським керівництвом, пов’язані з нашою участю. Швидше за все, пропозиція прем’єра про скорочення нашої участі відповідає нинішнім реаліям ситуації в Іраку та навколо нього.
Дмитро ВИДРІН, директор Європейського інституту інтеграції та розвитку:
— Під час ведення виборчої кампанії будь-яка тема є передвиборною. Тим більше, така надважлива, як Ірак. Тому було б дивно, якби претенденти обійшли її в своїх висловлюваннях. Важливість цієї теми полягає в тому, що на даний момент не зрозуміло, наскільки обгрунтована зараз присутність в Іраку нашого контингенту. Зрозуміло, що вводити війська в Ірак було необхідно, та ясно також, що певну функцію вони в складі коаліції виконали. Сталася зміна режиму в Іраку, було створено тимчасовий уряд, почала виникати нова політична інфраструктура. Але на даний момент важко сказати, чи потрібні ще там наші хлопці. І, на мій погляд, не політики повинні вирішувати це питання. Необхідно відправити туди групу експертів з України, при чому експертів різних напрямів — і нафтовиків, і економістів, і військових експертів, і експертів із питань міжетнічних відносин, і експертів-релігієзнавців — які мають дати комплексний висновок щодо запитання: чи не переходимо ми в іншу фазу — фазу окупації та фазу боротьби з масовим опором в Іраку? Якщо ми вже перейшли в цю фазу, то війська треба виводити негайно. Тим більше, що зараз ситуація досить сприятлива для цього. У самих США існує сьогодні певна позиція стосовно дій нинішньої адміністрації. І наскільки мені відомо, демократи, в тому числі їхній лідер — Джон Керрі, неодноразово говорили про те, що з їхнім приходом до влади переглядатимуть цілі, які США ставлять в Іраку. Тому зараз Україна може почати безболісно обговорювати цю тему — безболісно з погляду погіршення відносин зі Сполученими Штатами. Ми свою місію вже виконали, а оскільки на виборах у США ймовірний виграш демократів, то з можливою новою адміністрацією США нам доведеться будувати відносини вже не через Ірак, а з допомогою абсолютно інших інструментів.
Тему такого рівня важливості завжди використовуватимуть у політичних цілях, політичній боротьбі, політичній конкуренції. Крім того, в цьому питанні кандидати орієнтуються на думку населення — адже кожен із них мріє приєднатися до максимального електорату, піднятися на гребені хвилі масових настроїв. Але я не вважаю, що в прийнятті серйозних рішень треба завжди орієнтуватися на позицію населення. Загалом для України характерне інтравертне мислення — населення загалом не підтримує участі у міжнародних проектах, навіть якщо вони носять благородну та творчу місію (як, наприклад, в Іраку). На місці політиків, я би все ж таки орієнтувався на думку експертів, які в даній ситуації можуть дати оцінку, наскільки це вигідно чи невигідно для України в усіх розуміннях — геополітичному, геоекономічному й інших.
