Перехід подачі

Згідно доброї традиції, що склалась у вітчизняній демократії, правила політичної гри встановлюються безпосередньо в її процесі, залежно від того, хто на цей момент бере гору. Багатостраждальний Закон про вибори народних депутатів на пропорційній основі, вже ухвалений одного разу парламентом, навряд чи скоро стане керівництвом до дії виборчих комісій.

І справа зовсім не в тому, що у нинішньому варіанті виборчий закон має певні недоліки, яких можна позбутися у процесі доопрацювання. Занадто вже багато кого не влаштовує «пропорціоналка», котра, в разі її остаточного прийняття, погрожує припиненням політичної кар’єри як окремим народним обранцям, так і низці партійних утворень.

Здавалося, «сильні парламенту цього» можуть на це не зважати: можливості для прийняття «пропорційного» закону навіть конституційною більшістю впевнено прогнозуються знавцями «розкладів» у ВР. Проблема, як видно, в іншому. Вибори будуть за рік, а політичне життя триває вже зараз, причому стає щораз усе бурхливiшим і непередбачуванiшим. У перманентному протистоянні уряду, парламенту і Президента в різних його конфігураціях велику цінність становить практично кожен носій депутатського мандата. А тому, чим довше зберігатиметься невизначеність із майбутніми виборами, тим легше маневрувати між інтересами різних сил, представлених у вищому органі законодавчої влади.

Сумнівів у тому, що Леонід Кучма і на цей варіант виборчого закону накладе своє «вето», немає практично ні у кого. Та й привід лежить на поверхні — депутати врахували лише 23 із 38 зауважень, внесених Гарантом Конституції до закону про вибори. І зробить він це, скоріше за все, не тому, що боїться виборів за партійними списками: вони прогнозовано дадуть цілком нормальний для Кучми результат. Справа в іншому — підписавши Закон про вибори, Президент одразу втрачає серйозний важіль впливу на парламент, на політичні партії. Зробивши стартовий постріл у виборчій кампанії^ глава держави ризикує за мить побачити лише спини політиків, які наввипередки рвануть у гонку за голосами виборців. А так він має шанс ще один раз уважно перечитати і цілком слушно зробити нові зауваження до ухваленого закону, чи просто наполягати на старих.

Поки що у політичній грі навколо виборчого закону парламентська сторона зробила вже другу досить потужну подачу. Але навряд чи парламентарії розслабились. Iмовірне «вето» Президента означатиме ще один перехід подачі. І так аж до найближчої до виборів сесії ВР, коли картина передвиборчого розкладу максимально проясниться.