Переламати «психологію невдахи»

Цієї неділі українському виборцю належить зробити непростий вибір між «сильними» та «нормальними». Між тими, хто «будує», і тими, хто «захищає».

Практично на кожному ток-шоу ми чуємо, що за всю історію незалежності України це найгучніші та найскандальніші вибори в місцеві органи влади. Інформаційна стрічка — як міліційні зведення. Ось свіжий випадок: у Херсоні невідомі обстріляли офіс кандидата на посаду мера від Союзу лівих сил Владлена Гиріна.

Юлія Тимошенко обіцяє чинній владі не визнавати результатів місцевих виборів і чинити реальний і професійний опір існуючому режиму. Втім, сам «режим» щодо цього не дуже-то хвилюється.

— Місцеві вибори в Україні не можуть бути визнані недійсними, — заявив міністр юстиції Олександр Лавринович в ефірі «5 каналу». Міністр уточнив, що в окремих областях і районах «вони можуть бути визнані недійсними, якщо буде доведено, що там така кількість порушень, яка не дозволяє встановити результати».

Але цікавий парадокс: попри всю скандальність цих виборів, попри велику кількість порушень виборчого законодавства, населення на подив апатичне. На думку відомого соціолога Євгена Головахи, тут є кілька чинників. Один із них суто психологічний — розчарування у власному виборі.

— Людина живе і завжди перебуває у ситуації вибору. Кожного разу вибирає, й їй все гірше від цих виборів. І вона думає: «Як же так, я все так невдало вибираю, втомилася я вибрати. Хай все йде накатаною колією. Саме собою». Це приблизно такий стан. Хай там що вибирай, хай там як вибирай, а результат один. Це «психологія невдах». Якщо ви десять разів сказали і десять разів виходило погано, то ви змиряєтеся з цим. Ось вам і апатія, ось вам і емоційна незалученість. Ось вам і відсутність справжнього інтересу, — резюмував соціолог.

І ще один момент: місцеві вибори в суспільній свідомості вважаються неважливими. Хоча в Європі саме місцевим виборам надають величезного значення. Насправді саме на місцевих виборах ми обираємо людину або групу людей, які погано або добре регулюватимуть життя в наших населених пунктах. Тому редакція газети «День» закликає всіх громадян України (окрім Києва й Тернополя) прийти в ці вихідні на виборчі дільниці та зробити свій вибір.

На зустрічі з послами і керівниками дипломатичних місій Президент України Віктор Янукович назвав найбільшою можливою загрозою на виборах до місцевих органів влади провокації. «Що мене хвилює на цих виборах, мене хвилюють лише провокації. Якщо не працюватимуть спеціально підготовлені загони провокаторів, жодних проблем не буде», — заявив В. Янукович. Ми запитали регіональних експертів «Дня»: а що вас найбільше хвилює на цих виборах?

Микола КОЗЛОВЕЦЬ, доцент кафедри філософії Житомирського державного університету імені Івана Франка, кандидат філософських наук:

— На превеликий жаль, процес олігархізації продовжує знижуватися «згори» на рівень органів місцевого самоврядування. Якщо раніше серед кандидатів до них можна було побачити лікарів, педагогів і робітників (менше, але вони були), шанованих людей, зокрема діячів науки, культури, освіти, то сьогодні це в основному місцеві бізнесмени. І на місцевих виборах починають обертатися великі гроші. Це несе в собі небезпеку процесам демократизації. Будучи обраними до органів територіального самоврядування, депутати-підприємці насамперед лобіюватимуть власні бізнес-інтереси, а не опікуватимуться розвитком громади.

Друга небезпечна тенденція — продовжується насильницька партизація цих структур. Висування кандидатів лише від партій позбавляє можливості балотуватися і як наслідок — права бути обраними велику кількість авторитетних людей. Цей процес призвів до шаленого зростання кількості мініатюрних, нікому не відомих партій, часто з дуже вигадливими назвами. І було б цікаво, якби наші кандидати в депутати публічно засвідчували свої переходи з партії до партії. Дивишся — ніби хтось з нової політичної сили, а насправді він з якоїсь старої. У таких жодних ідеологічних принципів немає — вчора він був представник від партій лівого спрямування, а сьогодні вже висувається від правих. І це ще більше породжує у громадян недовіру до виборів. Значна частина їх переконана у тому, що вже відбуваються маніпуляції та фальсифікації.

Ці вибори засвідчують не стільки демократичні тенденції в організації виборчого процесу, скільки недемократичні. Парадоксальна ситуація: виборче законодавство перед кожною кампанією змінюється — і не вдосконалюється, а якісно погіршується. В розвинених демократичних країнах такого свавілля з виборчим законодавством не спостерігається.

Олеся КИРИЛЕНКО, кандидат соціологічних наук, Рівне:

— Хвилює популізм більшості кандидатів. Важко виокремити якусь специфіку і унікальність, адже політична платформа і передвиборні програми схожі. Єдина відмінність полягає в тому, чи це опозиційна сила, чи провладна. Популістськими є й гасла — боротьба проти корупції, зловживання владою. Із уст деяких кандидатів це звучить дещо смішно.

Аналізуючи політичну рекламу на місцевих телеканалах, хочеться відзначити те, що кандидати краще володіють культурою передвиборної агітації, однак їхні можливості не рівні. Більша частина програм орієнтована на локальні інтереси. Тим часом професійний рівень місцевих політиків доволі низький. Складається враження, що місцевий рівень не вимагає цього. Зауважу також, що серед кандидатів у депутати до місцевих рад замало жінок.

Мене турбує і велика кількість політичних партій. Погляди розпорошені, і зорієнтуватися в цьому складно. Це одна з центральних проблем політичного розвитку. Дуже відчутне жорстке протистояння між опозицією і владою.

У цьому виборчому процесі відбираються нові люди. Система пропускає багато кого. Участь у політиці перетворюється на форму розваги, ну й, звісно, на розподіл економічної сфери.

Тарас ЛІТКОВЕЦЬ, політолог, старший викладач кафедри політології Волинського національного університету імені Лесі Українки:

— Минулого вівторка Луцьк був просто шокований повідомленням, що один з потенційних переможців на виборах за посаду луцького міського голови, колишній «помаранчевий» голова Волинської облдержадміністрації Володимир Бондар прийняв рішення зійти з перегонів. Затрачено шалені кошти на передвиборну агітацію, але ще більше шокує пояснення екс-кандидата: не впевнений у легітимності виборчого процесу і його результатів. І, власне, він певною мірою має підстави для таких заяв. Мій досвід і політолога, і виборця теж не додає оптимізму. Боятися треба того ж, про що говорить Президент, тобто провокацій і фальсифікацій. Адміністративний тиск з боку Партії регіонів таки відчувається. Принаймні саме на це грішать коментатори, які аналізують причини зриву недавньої сесії Волинської обласної ради. З 80-ти «народних» обранців з’явилося ледь за 20. Людей начебто зупиняли дзвінками по мобільному на півдорозі до Луцька. «Помаранчевий» електорат Волині й далі ділять між собою «Батьківщина», «Наша Україна», «Свобода» і т. ін., яких навіть загроза загибелі не може подружити, об’єднати. Побоююся, що може бути на Волині низька явка виборців, які в усьому зневірилися. Фальсифікації можливі, адже від кожного виборця у комісію надійде кілька бюлетенів, це затримає її роботу. У списках дуже багато осіб, люди можуть робити просто випадковий вибір. А головне, що розчаровує, це відсутність відповідальності у людей, які висуваються на посаду луцького міського голови. У списку спочатку було 20 осіб, нині начебто 16. Бізнесмени, в яких грошей неміряно, рекламують свій бізнес, хтось хоче пропіарити себе коханого, хтось прагне втриматися на язиці в електорату. А ось дійсно взяти на себе відповідальність за життя міста і його мешканців спроможні лише одиниці.

Ігор ГУЛИК, політичний експерт, Львів:

— По-перше, мене, як політичного експерта, хвилює те, що зараз, на цих місцевих виборах відпрацьовуються технології, які будуть застосовані на майбутніх парламентських виборах. Зокрема, технологія реанімації старих, забутих, диванних партій, які намагаються підлаштувати під відомих осіб. Відтак ці особи тягнуть релікти на сучасне політичне поле України. Як львів’янина, мене цікавить якість місцевих рад, тому що, судячи з усього, ми матимемо справу з доволі складною ситуацією, коли до влади прийдуть люди, абсолютно далекі від не те що державного управління, а й від розуміння того, чого вони сюди прийшли. І цілком можна передбачити, що ці люди стануть маріонетками для залаштункових діячів, для вирішення бізнесових справ, для втілення проектів, які далекі від потреб мешканців, наприклад, сільських рад. Мене хвилює також те, що місцеві ради здебільшого постійно перебуватимуть у конфлікті з головами сільських чи міських рад: бо якщо раніше, коли була тотальна пропорційна система, голові доводилося мати справу з максимум п’ятьма головами фракцій, то зараз він, просто-на-просто, змушений буде домовлятися зі всіма. А наскільки йому це вдасться, тяжко сказати, оскільки інтереси в різних людей, як правило, подрібнені й різновекторні. Заява про те, що мажоритарники будуть ближчими до свого виборця — це, мені здається, маніпуляція, оскільки ми знаємо, що по мажоритарних округах часто йдуть люди, які не те що не жили в даному окрузі чи живуть зараз, а взагалі ніколи там не були і познайомилися зі специфікою регіону та його мешканцями тільки-но за п’ятдесят днів до 31 жовтня.

Ігор БАЛИНСЬКИЙ, політичний експерт, викладач факультету журналістики Львівського національного університету ім. Івана Франка:

— Я маю дуже великі сумніви в тому, що те, як проголосують люди, буде належним чином оформлене й зафіксоване рішенням дільничних і територіальних виборчих комісій. Я не впевнений, що ми зможемо за підсумками цих виборів дізнатися справжні результати, і не має значення, чи мова йде про Львів, чи мова йде про Донецьк. Підозра адміністративного й іншого втручання у результати виборів існує, і мені видається, що причина тут не лише у дуже специфічному законодавстві про місцеві вибори, а у тому, що багато політиків від влади вважають, що ці вибори є для них остаточним тестом на лояльність, своєрідною перевіркою, чи здатні вони забезпечити результат. І далі починається найбільша проблема — в їхньому розумінні забезпечення результату є не дотримання демократичних законних процедур, а забезпечення результату набором усіх можливих і неможливих інструментів, які дадуть потрібний їм результат. По-друге, мені здається, що ці вибори будуть використані окремими політичними силами для загострення політичної ситуації в окремих регіонах. Тому попередження про можливість різноманітних провокацій, які матимуть місце в тих чи інших регіонах, не є аж такими безпідставними. Спроби загострення політичної ситуації, створення напруги, штучних і, можливо, виправданих конфліктів я на цих виборах не виключаю. По-третє, негативним моментом є те, що українські соціологічні групи за винятком окремих, не вміли зорганізуватися і запропонувати українському суспільству національний екзит-пол бодай у найбільших регіонах України. Відсутність екзит-полу, як на мене, може продемонструвати вкрай негативну тенденцію, яка матиме продовження на наступних виборах. Не маючи маркерів для порівняння, українське суспільство на наступних виборах сприйматиме результати виборів як остаточні й правдиві ті цифри, які потрібні політикуму та владі.