Перемога української дипломатії насправді є поразкою?
"Ми є свідками державної зради", - підбив підсумки правового аналізу угод щодо ЧФ віце-президент фонду "Українська перспектива" народний депутат Юрій Оробець. На прес-конференції, де була представлена чергова експертно-аналітична розробка фонду, його представники навели аргументи і факти, котрі, за логікою, мають призвести або до відставки цілої низки урядовців найвищого державного рангу, або ж до гучного судового процесу проти "пасквілянтів".
Аналізувати ситуацію навколо угод щодо ЧФ Юрій Оробець почав із найбільш принципового, на його думку, моменту: "за період діяльності Президента Кучми Україна одержувала колосальні кредити з Росії. Чому вони були використані в такий спосіб, що стали лише боргами і кабалою для України?". Тому не дивно, що в угодах щодо ЧФ поняття орендної плати згадується лише раз - його повністю замінив термін "погашення боргів".
Але навіть і не це основне, вважають фахівці "УП": "Протягом останніх тижнів ми були свідками глибоко продуманої акції-камуфляжу: суспільству нав'язується теза про поділ, який нібито треба було здійснити". Тому дискусія, навіть у колі найбільших патріотів, стосується вторинних, по суті, моментів: мала чи достатня сума орендної плати, багато чи мало суден дісталося Україні, чи зможе зайти "Гетьман Сагайдачний" у ту бухточку, що перепала Україні. Тим часом, проблема, вважають Юрій Оробець та Сергій Одарич, полягає зовсім в іншому: ніхто не мав права взагалі ставити питання про поділ.
"Верховна Рада нікому не давала права відчужувати територію і майно України", - підкреслив Ю.Оробець. Тому ці дії є не просто незаконними - "вони підпадають під дію кримінального кодексу". І сповна служать підставою для оголошення імпічменту Президентові - "як негаранту Конституції". Й ініціювати його можна буде вже на наступній сесії.
На переконання учасників прес-конференції, внаслідок підписання угод Україна не просто втратила позаблоковий статус - вона "де-факто вступила у військовий блок з Росією (внаслідок чого, зокрема, втратила контроль за ядерною зброєю на своїй території)". І вступити до НАТО вона відтепер може або лише з Росією, або відмовившись попередньо від Криму, на території якого розкидано іноземні військові бази, непідконтрольні їй.
На думку "УП", виконавча влада, загалом розуміє правову неоднозначність угод щодо ЧФ. Тому невипадково підписання їх було "поділеним": власне угоди підписав прем'єр-міністр ("відразу після чого почалася його "повзуча" відставка" - зазначив Ю.Оробець), а "великий договір" між Україною і Росією, "котрий дає можливість "засвітитися" в історії", - Президент.
Поміж іншим з'ясувалася ще одна цікава обставина. Підписаний міждержавний документ оскаржити в суді, в тому числі Конституційному, може лише той, хто його підписав. Зрозуміло, що ні президент Єльцин, ні Президент Кучма цього зробити не захочуть, а "напівзміщений" прем'єр - не зможе. Тому частина народних депутатів має намір ініціювати внесення змін до Конституції, відповідно до яких парламент повинен отримати право, а Президент і уряд - обов'язок звертатися до Конституційного Суду для перевірки конституційності підписаних міжнародних договорів.
