Перший пішов? Із п’ятої спроби
Учора уряд України затвердив умови продажу на конкурсі з елементами аукціону 99,52% акцій ВАТ «Одеський припортовий завод». Початкова ціна цього майбутнього продажу, як повідомив заступник голови Фонду держмайна Дмитро Парфененко, — три мільярди гривень. «Якщо все піде добре, публікація про конкурс буде 6 лютого — наступної середи, а далі відрахуйте 75 днів (цей строк дається на підготовку і проведення конкурсу. — Авт.)», — сказав він журналістам.
Коментуючи умови конкурсу, Парфененко підкреслив, що «основна концепція залишилася незмінною». За його словами, лише «трохи посилилися умови з контролю за перевалкою». Заступник (котрий перебуває наразі в немилості й нібито не при ділі напередодні відставки) голови ФДМУ щиро вірить, що зацікавленість у конкурсі виявить більше компаній, аніж їх було (дев’ять) після затвердження (в серпні 2007 року) урядом Віктора Януковича умов приватизації цього підприємства.
Нагадаємо, що в середині жовтня минулого року, за указом Президента Віктора Ющенка, конкурс було скасовано, а у грудні 2007 року уряд Юлії Тимошенко скасував розпорядження попереднього Кабміну про затвердження цих умов. Зараз робиться вже п’ята спроба продати це підприємство. Передостанню зробив уряд Віктора Януковича, та Президент Ющенко в серпні 2007 року заявив: «Я виступаю проти приватизації Одеського припортового заводу за тих умов, які сьогодні супроводжують цей об’єкт... Запропонована модель свідчить про те, що хімічна перевалка потрапить до рук структурам, які стануть власниками державної монополії». Пізніше було видано заборонний указ, який аналітики назвали «апофеозом амбівалентності позицій» влади. Адже Президент протягом тривалого часу виступав за приватизацію підприємства і не заперечував проти його продажу цілісним майновим комплексом.
Проте й сьогодні ще також немає остаточної певності в тому, що черговий тур продажу цього підприємства пройде гладесенько-рівнесенько. Відомо, що у Президента до приватизації дещо інакші підходи, ніж в уряду. Він упевнений, що займатися цим питанням можна буде лише після того, як буде затверджено програму приватизації. Коментуючи прийняті урядом рішення стосовно політики приватизації, Ющенко застеріг, що продаж державного майна не повинен розглядатися лише як джерело наповнення державного бюджету. «Ми маємо повернутися до теми більш раціонального використання коштів приватизації. Щоб ми не жили одним днем і відповідали за розвиток держави», — наголосив Президент. Цій темі буде присвячене засідання РНБО. За пропозицією Секретаріату Президента, має бути створено робочу групу з представників уряду, парламенту й Секретаріату Президента, апарату РНБО й експертів, яка проаналізує проект Держпрограми приватизації та проект закону про приватизацію державного майна. На основі напрацьованих нею матеріалів РНБО ухвалить рішення про концептуальні основи приватизаційної політики, на яких базуватимуться законодавчі зміни й урядова політика в цій сфері. «Наше завдання — підготувати кожний об’єкт, оптимізувати його вартість, вийти на ринок і взяти на ринку кращу ціну», — заявляє Президент.
Чи не занадто квапиться уряд? Народний депутат минулих скликань, директор Центру соціальної аналітики «Лівий погляд» Євген Філіндаш побоюється, що «приватизаційний «прорив» Тимошенко перетворить Україну на Гондурас». Він упевнений, що влада має кардинально поміняти сам принцип приватизації, за яким у приватні руки віддаються прибуткові об’єкти, а гроші від продажу банально проїдаються або зникають невідомо куди, як це вже було з «Криворіжсталлю». «Навіщо, наприклад, державі відмовлятися від Одеського припортового заводу, який лише за рік збільшив чистий прибуток на 12,7% — до 1,114 млрд. гривень?» — питає він. Проте, «лівий погляд» на це питання сьогодні навряд чи враховуватиметься. Більш істотними здаються зауваження щодо того, що тенденції на фондових біржах і світових енергетичних ринках свідчать про те, що з 2008 року почнеться переоцінка вартості активів хімічної промисловості України у бік їхнього зниження. Це може спричинити скорочення потенційних надходжень до бюджету від продажу підприємства. Але чи можна з цим за таких умов баритися?
Вочевидь, це розуміє Президент, оскільки не висловлює тепер із цього приводу своїх зауважень. Проте існує ще й загроза судового позову, який може раптово перервати цей процес... Та найбільша загроза і для продажу Припортового, і для приватизації взагалі може полягати в тому, що наша держава може зненацька «передумати», як «до», так і «після» прийняття відповідного рішення. На жаль, таке в нашій практиці вже траплялося...
