Під ударом — зовнішні шанси та внутрішні перспективи

У стінах парламенту де-факто створена нова коаліція, — заявив учора в екстреному телевізійному зверненні до українського народу Президент Віктор Ющенко.

Глава держави, коментуючи кризові коаліційні потрясіння, також зазначив, що якщо у відведений законом тридцятиденний термін під куполом ВР не буде створена більшість іншого формату, він готовий скористатися своїм конституційним правом і достроково припинити повноваження Верховної Ради шостого скликання.

«Я дуже хочу, щоб кожен із нас зрозумів: у вівторок сталася не рядова подія й не просте технічне голосування. Це момент нашої істини — для кожного з вас і для країни загалом. У Верховній Раді де-факто утворилася нова коаліція. БЮТ пішов на союз із Партією регіонів та комуністами, і в основі цього утворення не українські й не державні інтереси. Демократичну більшість зрадив цей союз», — заявив зокрема гарант Конституції.

«Розвал коаліції був спланований. Усі спроби НУ-НС провести раду коаліції і визначити загальну позицію щодо поточних подій були відкинуті БЮТ», — продовжив глава держави, який назвав спільні голосування ПР і БЮТ не інакше як політичним і конституційним переворотом. «Руками БЮТ, Партії регіонів і КПУ відновлений антиконституційний закон про уряд, який 2006 року спровокував позачергові вибори. Цей закон встановлює диктатуру прем’єр-міністра», — емоційно резюмував Віктор Андрійович.

Своє бачення щодо останніх подій у парламенті озвучила учора і прем’єр-міністр Юлія Тимошенко. Керівник Кабміну переконана: відповідальність за «смерть» демократичної коаліції лежить на Президентові. Цю заяву голова виконавчої гілки влади озвучила після того, як міністри від НУ-НС демонстративно залишили засідання Кабінету Міністрів.

«Президент поводиться безвідповідально і, власне, за його дорученням зруйнована коаліція», — заявила пані Тимошенко. Разом із тим, лідер блоку свого імені висловила надію, що, політичним силам, зацікавленим у збереженні коаліції, вдасться знайти вихід із кризової ситуації, що склалася. На завершення Юлія Володимирівна підкреслила, що на її думку, коаліція БЮТ і НУ-НС повинна продовжити своє існування.

Потрібно відверто сказати: все, що відбувається сьогодні в українській політиці, було «запрограмоване» ще 2004 року після того, як Віктор Ющенко отримав президентські повноваження. Сумнозвісний конституційний торг, що призвів до урізання повноважень глави держави та розбалансування владних повноважень, зіграв у нинішній кризі не останню роль. Перший рік свого президентства, володіючи ще «сильними» владними важелями, Віктор Андрійович, правильно окресливши контури, не знайшов гідних «художників», здатних довести картину до фінального мазка. Іншими словами, при вірно заданих стратегічних українських орієнтирах, діючий гарант Конституції не зміг або не захотів скористатися допомогою професіоналів. Президент Ющенко й до сьогодні, судячи з усього, так і не зрозумів банальну, здавалося б, істину: союзників необхідно набувати, а не втрачати. А Віктор Андрійович лише втрачає. З першої виборчої п’ятірки пропрезидентського блоку НУ-НС зразка минулого року на полі глави держави сьогодні грає хіба що спікер Яценюк. Ще один «оплот» глави держави — голова його Секретаріату Віктор Балога, який грав, грав і догрався, не думаючи при цьому, які наслідки цієї партії для держави Україна. Чудово розуміючи, що на щоденні випади Банкової на адресу уряду та прем’єра все одно буде дана та або інша симетрична відповідь, голова СП і його заступники продовжували дратувати гусей. Але гуси, що врятували свого часу Рим, сьогодні можуть занапастити українські, як зовнішні, так і внутрішньополітичні стратегічні перспективи України.

Сьогодні не той випадок, коли можна просто сказати, мовляв, померла одна коаліція, народиться друга — не біда. Розвал нинішньої коаліції може мати стратегічні наслідки і автоматично заблокувати в тому числі грудневі ПДЧ-перспективи офіційного Києва. Навіщо цивілізованому клубу НАТО «дика» країна, в якій ключові суб’єкти політичного процесу, де-юре, будучи партнерами, де-факто грають одне проти одного не на життя — на смерть?

Окремо варто зупинитися й на позиції однойменної фракції імені прем’єра Юлії Тимошенко. Залпові «постріли» з боку Секретаріату Президента, схоже, досягли мети й спонукали главу уряду руками депутатів-бютівців помститися Балозі та іже з ним. Емоції голови Кабміну перемогли державний підхід. Це — вияв слабкості, а не сили.

Важливо зазначити, що повторне дружне голосування депутатів від БЮТ та Партії регіонів за звуження повноважень Президента відбувається на фоні відомих подій навколо українських кордонів, тому «обрізуючи» повноваження Ющенка як верховного головнокомандувача, дует Тимошенко — Янукович автоматично обмежують і загалом загальнодержавні можливості. Чи можна такий підхід назвати підходом, що відповідає національним інтересам? Аж ніяк. Чому, запитується, політики, які через рік боротимуться за президентське крісло, дозволяють собі такі ігри, що ослаблюють позиції нашої держави?

За трагічно-драматичних обставин і грузинські опозиціонери, і грузинська влада, і навіть грузинські політики, які перебувають у вигнанні, вмить згуртувалися і одним голосом виступили «за» суворе збереження суверенітету й територіальної цілісності Грузії. З одного боку, так, безумовно, Саакашвілі допустив драматичну помилку, вдавшись до застосування зброї. З іншого боку, не варто все ж забувати про те, що Саакашвілі відстоював територіальну цілісність держави, яку він очолює. Українських політиків, судячи з усього, не може згуртувати ніщо — навіть імовірність утрати європейських та інших шансів, що здавалися ще вчора майже реальністю.

Нищівний удар по українських, у тому числі зовнішньополітичних, позиціях нанесли як представники всіх партійних таборів, так і персонально Віктор Ющенко й Юлія Тимошенко. Перший — загрався в «поганого» прем’єра, витрачаючи майже весь робочий час на творення з Балогою епістолярних критичних заяв на адресу глави уряду. Друга — та, що ще вчора обіцяла зробити все для збереження крихкої коаліційної більшості у форматі БЮТ+НУ-НС, бажаючи помститися Банковій, забила останній цвях у коаліційну труну.

Партія регіонів також навряд чи виграла від ситуативного співробітництва з бютівцями зокрема, і від своєї кавказької позиції загалом, бо порівняння з «Хізбалою», що єдина, крім Росії, визнала незалежність двох бунтівних грузинських регіонів, аж ніяк не прикрашає найбільшу в українському парламенті фракцію, що нараховує 175 депутатів. Лише один регіонал — Тарас Чорновіл — публічно висловив незгоду з позицією Януковича, який вимагав визнання Україною незалежності Абхазії та Південної Осетії. До речі, у вівторок у коментарі «Дню» Тарас В’ячеславович заявив, що був готовий написати заяву про вихід із фракції, але не прийняв би затверджену ПР позицію щодо російсько-грузинського конфлікту.

Переможців — немає, оскільки гра кожного з її учасників супроводжувалася найгрубішими порушеннями правил. Проте, хоч як це сумно, в числі переможених виявилася Україна — її шанси, її перспективи, її найближче майбутнє. Тепер політики збиратимуться на круглі столи, підписуватимуть чергові універсали, словом, — шукатимуть вихід із кризової ями, яку вони вирили спільними зусиллями. Адже все могло бути інакше: в грудні наша країна, з урахуванням помітної зміни позиції Німеччини та Франції, мала можливість таки отримати План дій щодо членства в НАТО. Це — лише один шанс, а таких — маса. Які тепер уже не є, а швидше, були...

КОМЕНТАРI

Віктор НЕБОЖЕНКО, політолог, директор соціологічної служби «Український барометр»:

— Дев’ять місяців абсолютно бездарної роботи Секретаріату Президента виявилися однією з причин того, що сталося в парламенті. Ці події нагадують добре сплановану спецоперацію. Мова йде про розділ президентських повноважень між двома провідними політичними силами — Партією регіонів та Блоком Юлії Тимошенко. Задача цих двох політичних партій — прибрати Віктора Ющенка з політичної сцени України. Вони вважають, що потім електорат Президента нікуди не подінеться й проголосує за ПР або БЮТ. Хоча, як у Партії регіонів, так і в Блоці Юлії Тимошенко є люди, які не хочуть дружби між Віктором Януковичем та Юлією Тимошенко. Інформації про те, що ведуться переговори серед цих двох політичних команд не було навіть у журналістів. Імовірно, буквально за день до голосування у Верховній Раді було віддано наказ голосувати за певною системою. А заява Віктора Балоги про вплив Москви на політичну ситуацію в Україні не своєчасна, це треба було робити раніше. Звичайно, ті події, які сталися в українському парламенті, не обійшлися без свого архітектора та певних фінансових рішень. Але про це ми дізнаємося лише через декілька місяців.

Сергій ДАЦЮК, експерт:

— Розглядаючи долю коаліції, парламенту, Президента, уряду ми говоримо про повторні питання. Головним питанням для країни є те, що в нашій державі відсутня ефективна політична система. По-перше, існують два центри виконавчої влади. Протистояння Президента та прем’єр-міністра стало системним явищем. По-друге, коаліція працює неефективно. Отже, всі системні проблеми в державі неможливо розв’язати шляхом перевиборів, імпічменту Президента, формуванням нової коаліції та ін. Для цього треба змінювати політичну систему держави. Якщо політики не в змозі це зробити найближчим часом, потрібно йти шляхом політичної люстрації. Політична люстрація передбачає відсторонення політиків від влади без права займати будь-які політичні посади протягом 10 років. Потім потрібно змінювати Конституцію, закони, державні установи та ін. Це буде єдиним виходом із ситуації, що склалася.

Костянтин МАТВІЄНКО, експерт корпорації стратегічного консалтингу «Гардаріка»:

— Політична «смерть» коаліції на електоральному полі була зафіксована в травні 2008 р., коли НУ-НС не подолала трипроцентного бар’єру на виборах у Києві. Зараз відбувається другий етап вимирання даної політичної сили. Було цілком зрозуміло, що НУ-НС є молодшим партнером коаліції, причому партнером ненадійним, нестабільним і нецілісним. Це було зрозуміло навіть тоді, коли Президент намагався спиратися на НУ-НС в парламенті й хотів створити нову структуру — Єдиний центр. Особливо страшною була ситуація, коли Юлію Тимошенко бездоказово звинуватили в державній зраді. Притому, що нинішній прем’єр-міністр — це політик з досить швидкою реакцією та вагомим статусом на політичному олімпі України. Такі обвинувачення не могли пройти безкарно. Тому прем’єр-міністр зреагувала швидко й жорстко, а з моральної точки зору — правильно. Що стосується коаліції Партії регіонів та Блоку Юлії Тимошенко, то це зробити буде досить складно. Виборці ще не готові до таких зсувів своїх політичних сил. Отже, є загроза того, що якщо буде створена офіційно така коаліція, вона втратить частину своїх виборців на найближчих парламентських виборах.

Олег САНЖАРЕВСЬКИЙ, член Українського експертного середовища, м. Рівне:

— Розв’язання ситуації з оптимальною користю для країни вже не буде. Етап оптимального розв’язання пройдений. Все це буде із тяжкими травмами, і хто вийде переможцем, я думаю, зараз не прорахує ніхто. Зрозуміло, що цю ситуацію Президент так просто залишити не може. Зрозуміло, що БЮТ не може напряму піти на союз з Партією регіонів. Зрозуміло, що Партія регіонів не може напряму піти на союз з БЮТ. Зрозуміло, що «Наша Україна» ображена, тому що вона готова була сама піти на союз з ПР і вона до цього вела, а її випередили на ситуативних моментах... Коротше кажучи, занадто далеко зайшли, щоб зараз з найменшою кров’ю виходити із ситуації. Конкретної схеми виходу з цієї кризи немає.

Спочатку будуть спроби поторгуватися. Але «Наша Україна» ставить умовою номер один заяву по Грузії. Її апріорі неможливо виконати, тому що голосів НУ-НС і БЮТ не вистачає, щоб її прийняти. Адже коаліція залишилася тільки юридично, фактично-то її немає. Для чого НУ-НС ставить таку вимогу? Висновок один: щоб розірвати коаліційну угоду. Інші питання можна було б вирішити, технологічно принаймні, питання ж щодо Грузії не може бути розв’язане навіть теоретично.

Олександр СИТНИК, завідувач кафедри філософії Луцького національного технічного університету, кандидат політичних наук, доцент:

— Ситуація із фактичним переформатуванням політичної більшості є неоднозначною та складною для коаліції, але вона була передбачуваною. В подальшому відбудеться досить ситуативне поєднання аспектів вирішення проблем в інтересах Партії регіонів і БЮТ, особливо щодо імпічменту Президенту, відповідно проведення дострокових президентських виборів і, в результаті, перетворення політичної системи України на двопартійну з умовним поділом на дві, мабуть, рівноцінні частини за регіональною ознакою.

Що ж стосується аспектів зовнішньої політики України, і зокрема російсько-грузинських немирних відносин, то ця ситуація також чітко показала діаметрально протилежну Україну. Протилежні позиції з цього питання посилять розкол між політичними силами держави і посилять його.