Підлітки вбивали бомжа всю ніч, а вранці — підпалили

У міліцейському зведенні наприкінці липня пройшло коротке повідомлення про те, що о 7.30 ранку в районі автозаправної станції на проспекті Миру виявлено з тяжкими пошкодженнями та опіками невідомого чоловіка у віці 50—55 років. Не приходячи до свідомості, потерпілий помер у другій міськлікарні міста Кривий Ріг.

ВОНИ ЗРОСЛИ НА ВУЛИЦІ

Пізнього липневого вечора на автозаправній станції на проспекті Миру розважалася гамірна компанія підлітків. Четверо дівчат і троє хлопців розпивали пляшку горілки, димлячи дешевими цигарками. Молодшій із компанії, Наталі, було всього тринадцять, старшому, Сергієві, недавно стукнуло шістнадцять, його братові Олександру, а також Юрі, Надії, Оксані та Олені — по 14. Побоюючись батьківського гніву, пізно вночі Наталя поспішила додому. Оксана, захмелівши від випитого, заснула прямо на лавці. Сергій поспішив до комерційного ларка по ще одну пляшку горілки. Тим, хто залишився, боятися було нікого, як і нікуди поспішати. Вдома їх давно вже ніхто не зустрічав і поведінки не контролював. Майже в кожного з тих, що зібралися тієї фатальної ночі на автозаправці, був свій конфлікт із «предками», вітчимами та мачухами. Одні батьки все вирішують і ніяк не можуть вирішити свої сімейні проблеми; інші — здобувши життєвого досвіду в місцях не дуже віддалених — намагаються передати його своїм чадам. Ну а треті дуже заклопотані роботою й добуванням коштів для існування...

«ЖАЛЬ, ЩО ВСЕ ТАК СТАЛОСЯ»

Підлітки прийшли на зустріч усім двором, призначивши свою «стрілку» пресі в районі школи-інтернату №1. Перш ніж розповісти про те, що трапилося, ввічливо попросили дозволу в присутності журналіста запалити. Кожна з дівчат по-різному оцінювала частку своєї провини в тому, що трапилося. Адже трагедія відбувалася буквально на очах подруг. Імовірно, компанія ще не зовсім усвідомила все, що відбулося. Думаю, в процесі слідства у них буде досить часу, щоб реально оцінити свої вчинки. Поки, на жаль, цього нема, як нема й головного — покаяння. Адже вбивали «якогось бомжа»...

ОЛЕНА

— Того вечора ми зі знайомими хлопцями сиділи біля автозаправки. Пили горілку, палили й базікали. Не пам’ятаю, коли пішла додому Наталя, бо я заснула. Коли прокинулася, то побачила, що Юра з Сашком і Сергієм били якогось мужика. Мужик навіть не кричав і не чинив опору. Хлопці потягли його в кущі, тут їм на допомогу підійшов Вася. Знаю, що він живе в гуртожитку. Вася запропонував хлопцям свою допомогу. Потім Сергій пішов іще по горілку. Мужик у кущах «відійшов» і спробував вибратися на дорогу. Хлопці ходили його бити ще кілька разів. Ми теж ходили — дивитися: криваве місиво, обличчя зовсім не було видно. Я просила Юру не бити його більше, та хіба його зупиниш. Він і запропонував підпалити мужика. У пляшку з-під «Фанти» злив на автозаправці зi шланга бензин. Парубки зняли з мужика брюки й труси. Обличчя накрили трусами, потім Сергій облив його бензином, а Юра підпалив.

НАДІЯ

— Те, що це був бомж з іншого міста, я чула в міліції від слідчого. Та й одягнутий він був як бомж: синя затягана олімпійка, сірі штани. Ми хлопцям казали: досить його бити, але вони нас не слухали... Кажуть, Юрі мама знайшла тямущого адвоката. Більше трьох років пацанам все одно не дадуть «по малолітці». Ось Васі вже 20 років; йому, може, й на всю котушку «впаяють».

ОКСАНА

— Жаль, що все так сталося. Мужик, може, й не бомж, а з роботи повертався. Хлопці однаково б нас не послухалися. Вони того вечора після того, як підпалили мужика, не заспокоїлися. Причепилися до перехожого парубка, вибили йому скляною пляшкою зуби. Тепер затягають нас по прокуратурах та судах. Батьки хлопців вважають, що в усьому чомусь винні ми, а не їх синки. Мовляв, спровокували хлопчиків на «подвиг».

ЇХ НЕ ЗДИВУВАЛО ВБИВСТВО ЛЮДИНИ. ЇХ ЗДИВУВАЛО, ЩО ЖЕРТВА НЕ ЧИНИЛА ОПОРУ

Вражав спокій, із яким розповідали дівчата про те, як у них на очах цілу ніч убивали людину. Адже всі вони по черзі ходили дивитися на потерпілого. Розповідали з подробицями, як виглядав побитий. Дивувалися з того, що протягом усього катування він не зронив ані слова, ні стогону...

За повідомленням прес-служби УВС міста, потерпілий був не місцевим. Його труп досить довго лишався незатребуваним. Хто ця людина — має встановити слідство.

А 1 вересня цього року школа-інтернат № 1 не дорахувалася деяких своїх учнів. На їхнi місця в новому навчальному році прийдуть інші. Ймовірно, такі ж безпритульні й нікому не потрібні в нашому суспільстві підлітки...

№203 23.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»