Півмільйона трагедій

Півмільйона і ще п’ятдесят тисяч — приблизно така кількість наркозалежних проживає в Україні, показало перше всеукраїнське масштабне дослідження, проведене цього року. До цього суспільство мало у своєму розпорядженні лише офіційні цифри — а це 160 тисяч зареєстрованих наркоманів на всій території Україні. Як і очікувалося, реальна цифра виявилася значно більшою. Лікарі твердять, що говорити нині потрібно не про наркоманію, а про наркоманії — оскільки токсикоманія безпритульних і захоплення богеми кокаїном мають абсолютно різні причини і наслідки. Але є й спільні тенденції — кількість наркозалежних поступово, але неухильно зростає. У більшості своїй це молоді люди, близько 15% — діти... до 15 років. Їх наркоманія також буває різною.

Прийнято думати, що наркоманія — супутниця низького рівня життя, бідності. «Наркотики не люблять порожніх кишень, — розвіює міф головний нарколог Міністерства охорони здоров’я та міста Києва, голова Всеукраїнської наркологічної асоціації, кандидат медичних наук Анатолій Вієвський. — Наркотики шукають гроші, а гроші є якраз у кишенях не бездомних, а домашніх дітей». Розповсюджувача наркотиків нині можна зустріти практично у будь-якій школі — зазвичай цим займається хтось із старшокласників, не кажучи вже про університети. Причому не завжди вони пропонують насамперед марихуану. Чим молодша і недосвідченіша дитина, тим простіше умовити її спробувати відразу ж важкий наркотик. «Вона може просто не знати, що йому пропонують і до яких наслідків це може призвести, — розповідає психолог Тетяна Костенко. — Дітей заманюють різними способами — позиціонують наркотики, як засіб «класно повисіти», стати «просунутим» і просто більш дорослим — адже ці слова так багато означають для підлітків! Часто жертвами стають саме хлопчики 11—12 років, яким уже хочеться здаватися дорослішими, і які ще нічого не чули про наркотики». Тим більше, що перші дози пропонуються абсолютно безкоштовно... Але «халява» швидко закінчується, і тут врятувати дитину може увага батьків — адже далеко не в кожному домі підліток може просто й непомітно брати «з тумбочки» досить великі суми. Якщо дитина часто просить гроші, але не приносить додому ніяких покупок, є привід задуматися. Проте фахівці радять матерям і батькам особливо не думати, а відразу ж звертатися до соціально-психологічних приймалень, де можна отримати грамотну консультацію з даного питання. Навіть телефоном.

Гірше доводиться тим дітям, у яких батьків немає, і турбуватися про яких нікому. Практично всі маленькі бездомні, говорить Анатолій Вієвський, є токсикоманами. Засіб, який навряд чи можна назвати наркотиком — клей «Момент» — має не менш згубний вплив, ніж спеціальне зілля, яке створюється в лабораторіях. «Систематичне нюхання клею призводить до неврологічної патології — людина фактично стає інвалідом. У клініці її потрібно наново вчити ходити, наново вчити їсти», — розповідає А. Вієвський. А що ж буде, якщо така людина не потрапить до клініки? «Помре!», — відповідає нарколог. Можливо, продавцям клею варто повісити на своїх касах таблички «Я не продаю клей неповнолітнім»?

Ще один наркотик для бідних — так званий ґвинт, споживаний внутрівенно (а деякими естетами — в середину) — складне вариво, в якому використовується ефедрин, а також безліч «господарських» компонентів — у тому числі марганцівка. Саме «завдяки» їй, повне приведення організму в непридатність наступає в дуже короткий термін — якщо колотися систематично, то буквально за місяць, говорить А. Вієвський.

При цьому, за словами лікаря, єдиний регіон, де можна безкоштовно лікуватися від наркозалежності — це Київ. Допомога наркозалежним — одна з найдорожчих медичних послуг. Умови її безкоштовного надання не врегульованi законодавчо, і на сьогодні одним із головних реальних завдань на допомогу наркозалежним — це прийняття закону, проект якого вже внесено на розгляд Верховної Ради і називається «Про алкоголь і наркотики».

Крім безпосередньо допомоги наркоманам, необхідно думати також і про профілактику захворювання. Існує, наприклад, чудова ідея проводити буквально з першого класу уроки в школах, на яких розповідати про наркотики і про наркоманів. Влаштовувати зустрічі з колишніми наркоманами і... екскурсії в клініки до людей, яким дійсно важко. Можливо, така терапія здасться комусь дуже шоковою, але хіба може щось бути більш шокуючим, ніж сценка на фотографії?

До речі, плакати «Мама, чому я виродок?» і «Мама, чому я помер?» скоро зникнуть із вулиць українських міст. Наркозалежні, колишні наркозалежні і їхні родини висловили відкритий протест проти таких нападок. «У мене є одна пацієнтка, колишня залежна, у якої дитина народилася мертвою, — розповідає А. Вієвський. — Уявляєте, як їй кожного дня дивитися на цю рекламу з вікна? Тим більше, що діти в наркоманів абсолютно такі ж, як і в ненаркоманів». Глава Асоціації зовнішньої реклами Артем Біденко тричі вибачився перед усіма скривдженими, пообіцяв наступного разу, коли Асоціація матиме намір створювати соціальну рекламу, звернутися до фахівців і сказав, що плакатам залишилося висіти не більше півтора тижня. Але все ж таки нагадав — у Європі соціальна реклама саме така: жорстка і кривава. Мовляв, мета виправдовує засоби, і потрібно думати про запобігання нових жертв серед тих, хто вагається, а не про почуття тих, що вже вирішили. Інакше єдиною соціальною рекламою в місті, яка не кривдить нічиї почуття, виявиться «Як тебе не любити, Києве мій»...