Плід інтеграції солодкий,

Мабуть, його потрібно розцінювати як інтерес до можливого слов’янського союзу. Зустрічі з президентом Білорусі Олександром Лукашенком, прем’єр-міністром Сергієм Лінгом, керівниками обох палат Національних зборів, очевидно торкнуться не лише двосторонніх відносин сусідів. Політики вважають — у Співдружності Незалежних Держав приглядаються до інтеграційних плодів, які куштує Білорусь. Президент Кучма, що неодноразово відвідував Мінськ, їх раніше не знайшов, про що він і повідомив журналістам.

Розчарований і сам президент Білорусі. «Повинні ж бути якісь конкретні дії... Нас уже скоро за суверенну державу вважати не будуть, а перспективи ми поки що з Російською Федерацією не бачимо», — висловив він наболіле на засіданні парламентських зборів Білорусі та Росії. Парламентська делегація України, до речі, також була присутньою на цьому форумі як спостерігач.

Лукашенко, раніше впевнений у тому, що інтеграцію гальмують вороги прозахідної орієнтації в російському уряді, сьогодні не знаходить противників у Москві. Союз підтримують всі — і ліві, і праві, хоча по-різному розуміють значення нового об’єднання — чи це розширення Росії за рахунок західних земель, чи це союз двох суверенних держав.

Скептики в Мінську вважають, що нова геополітична ініціатива варитиметься до нескінченності — злити воєдино дві держави вже проблематично, в той же час у потрібний момент можна додавати газу для кипіння досить популярних об’єднувальних слов’янських настроїв.

«І у вас, і у нас вибори — з чим ми прийдемо до людей?», — закликав Лукашенко депутатів до більш стрімкого зближення. Він розуміє, що Білорусь — політичний козир у рукаві будь-якого російського претендента на престол.

Ймовірно, що політичний козир інтеграції, який уже з’явився, може знадобитися й у Києві. І, треба думати, з тими ж результатами.

Мінськ

Коментарі експертів читайте на сторінці "Подробиці"