Почнемо спочатку
Головне — треба робити зусилля. Можуть вони бути точними або неточними, передусім, треба піти від депресії та світогляду пофігістів, коли втрачається прагнення щось утримувати. Адже всі знають, що треба робити. А зусиль для цього докладається дуже мало. Що стосується журналістики, то можна дуже багато займатися моралізаторством, але в інших країнах різні свободи, з-поміж них і свобода слова, приходили також дуже непросто. Ніде жодні власті не люблять, коли їх контролюють і піддають громадському перегляду. Тому ті, котрі йдуть у журналісти, мають знати, що вони вибирають таку професію. А якщо вони не хочуть, то краще їх було б готувати до якогось іншого заняття. Це в кінцевому результаті вигідно — жити в такому суспільстві, де існує незалежна преса. А для тих, кому слово «вигідно» нічого особливого не обіцяє, можна сказати, що цікаво, або не нудно. Є один з авторитетів — це завжди молода і завжди цікава людина Микола Амосов, який казав, що все може у світі набриднути, окрім інформації. Проте в тому справжньому сенсі, який він у це вкладає. І який, на жаль, у нас втрачений як вид, тому що, знову-таки інший афоризм, інформація — це те, що хтось хоче приховати, решта — реклама. От коли в нас «реклама», піар, з інформацією поміняються місцями, тоді й буде справжня цікава журналістика. Звичайно ж, для цього потрібна величезна просвітницька та організаторська робота. У принципі, треба просто дуже цього хотіти. Все ще.
