Поділили на двох

Нещодавнє рішення владного тандему про «зміну місць доданків» протягом наступного визначеного конституцією Росії 6-річного терміну президентських повноважень продовжує викликати багато питань. І головне з них, звичайно ж, стосується відповідності сповна зрозумілого бажання Володимира Путіна втретє зайняти президентське крісло самому духу демократії і чинній конституції.

Так стаття 81, частина 3 основного закону Росії свідчить, що «одна і та ж особа не може обіймати посаду президента Російської Федерації більше двох термінів підряд». Спираючись саме на таке формулювання або, якщо говорити зовсім точно, на одне-єдине слово, тандем і його оточення вирішили провести обрання Володимира Путіна президентом на третій термін, але не підряд, після двох попередніх, а з 4-річною перервою, за час якої вищу посаду, як говорили в старій Росії, «справляв» (і аж до початку травня 2012 року продовжуватиме це робити) Дмитро Медведєв. Як кажуть, буква конституції не порушена. А ось як бути з духом?..

Коли, скажімо, минулого року, після чергового витка затяжної політичної кризи, що почалася ще навесні 2009 року в недалекій від нас Молдові, пройшли чергові парламентські вибори і Міхай Гімпу, який раніше виконував обов’язки президента, він же голова колишнього парламенту, склав свої повноваження, у депутатів нового парламенту та й у громадськості виникло питання: а чи не може повернутися в президентське крісло лідер місцевих комуністів Володимир Воронін, який має великий авторитет? (Молдова, нагадаємо, є класичним зразком парламентської республіки, де глава держави обирається парламентом). Конституція Республіки Молдова обмежує перебування однієї і тієї ж особи на посту президента тими ж двома термінами, а В.Воронін якраз двічі посідав президентське крісло у 2001—2009 роках. Але! У 2009—2010 роках цей пост, як ми вже нагадали, нехай тимчасово, але займала інша людина — М. Гімпу, і таким чином у В. Вороніна виходила перерва, і начебто була формальна підстава запустити процес чергового обрання його президентом.

Проте Конституційний суд, куди раніше був направлений запит про можливість такої процедури, дав негативну відповідь. Конституція демократичної держави поєднує в собі і букву, і дух закону, вони нерозривні, і тому будь-який громадянин, який двічі поб ував на посту глави держави, втретє не може претендувати на таке право. Адже інакше вийшло б, що одна і та ж людина дуже довго тримає в своїх руках верховну владу. У цьому прикладі для нас надзвичайно важливі три моменти. По-перше, сам наведений вище вердикт Конституційного суду. По-друге, те, що до цього суду завчасно звернулися з проханням роз’яснити ситуацію з точки зору відповідності основному закону. Нарешті, по-третє: ніхто, включаючи, здавалося б, найбільш зацікавлену в позитивній відповіді суду Партію комуністів Республіки Молдови, чиїм лідером В. Воронін є, навіть не помислив сумніватися у правомірності висновку вищої судової інстанції країни, хоча з точки зору політики це й обіцяло значні незручності. Все це свідчить про те, що навіть у країні, де вже не перший рік відбуваються серйозні політичні баталії, склався дуже важливий суспільний консенсус стосовно того, що якщо називаєш себе демократом, то і до питання про власну владу зобов’язаний підходити, виходячи з виключно демократичних критеріїв.

Що ж, виходячи з таких критеріїв, ми спостерігаємо в сьогоднішній Росії, яка, до речі, часом знаходить у собі моральне право ще і вчити демократії інших — наприклад своїх сусідів? А в Росії ми бачимо, що людина, яка знаходилася два 4-річні (згідно з колишніми положеннями конституції) терміни на посту глави держави плюс ще чотири роки на посту глави уряду з фактичними — тепер уже в цьому мало хто сумнівається — повноваженнями першої особи, йде ще на один — тепер уже 6-річний — президентський термін. Разом — зосередження вищої влади в руках однієї і тієї ж особи упродовж цілих 18 років! Якщо 18 років перебування при владі — це демократія, то як же тоді повинно виглядати «недемократичне» правління?! До речі, ухвалене це рішення було без будь-якого широкого обговорення (включаючи юристів), а так, швидко, «на голос», на з’їзді так званої «партії влади» — «Единой России». «Демократично», нічого не скажеш!

Так от, про нові питання, що постійно виникають у зв’язку зі всім цим. Виступаючи, наприклад, минулої суботи перед своїми прибічниками, чинний (поки що) президент Росії Д.Медведєв заявив, що майбутня «рокіровка» членів тандему — це не повернення у минуле, це — спосіб розв’язання завдань, «які ми перед собою поставили». Ось скажіть, шановані читачі, хто-небудь що-небудь з цього зрозумів? Про яке, наприклад, «минуле» йдеться? Про повернення нинішньою Росією статусу наддержави, подібно до Радянського Союзу? Так якби Путін і Медведєв навіть дуже цього захотіли, стан керованої ними сучасної Росії не дав би їм жодного шансу цього зробити. Тоді про що мова? І що це за «завдання», які вони «перед собою поставили»? За будь-яку ціну продовжувати утримуватися при владі, поділити її, так би мовити, на двох вже на безстроковий період?

Навряд чи від такого «розвитку демократії» виграє більшість російського населення. Тим більше, як ми вже сказали вище, стан сучасної Росії такий, що про якісь «прориви» смішно й говорити. Країна просто борсається у нафтогазовому болоті, і демонстрований на очах у росіян спосіб переділу влади жодного виходу з цього болота не обіцяє.