«Полiтичне падiння» євро триває
За 15 місяців свого існування в безготівковому вигляді євро, спільна валюта Німеччини, Франції, Бельгії, Нідерландів, Люксембургу, Австрії, Іспанії, Португалії, Італії, Ірландії, Фінляндії і, можливо, в найближчому майбутньому Греції — втратила понад 20 відсотків своєї початкової вартості. Адже все почалося за курсу $1,17 за 1 євро. «Все, що відбувається з євро зараз, — це справжня трагедія», — сказала «Дню» одна з британських експертів. Уряд Тоні Блера раніше сподівався, що Лондон залучиться до зони євро 2000 року після відповідного референдуму. Зараз про це вже не йдеться, хоча остаточно можливість британського приєднання з порядку денного не знято, і дебати продовжуються.
Відповідь на запитання, кому вигідне падіння курсу євро щодо долара та єни, яка вже близька до того, щоб стати ще однією світовою валютою, досить ясна. Очевидну вигоду отримують експортери, особливо на ринках Азії та Латинської Америки. Хоча й тут багато хто з фахівців сумнівається, що, наприклад, Франція продаватиме більше автомобілів за курсу $0,85 за євро, ніж за паритетного курсу. Для громадян країн-учасників валютного союзу, навпаки, життя дещо ускладнюється. Багато хто добре пам’ятає, як за часів президента Роналда Рейгана за долар у Франції давали 10 франків, і це, за свідченням багатьох, іноді було схоже на кошмар.
З причинами, які породили невпинне падіння курсу євро щодо долара дещо складніше. Їх кілька.
По-перше, це відставання загальних темпів економічного розвитку Європейського Союзу від американського економічного зростання приблизно вдвічі. Дійшовши згоди щодо запровадження спільної валютної одиниці, країни Європейського Союзу не спромоглися виробити справжньої спільної економічної та монетарної політики. «Ле Фігаро» з цього приводу саркастично написала — «валюта без політичної голови».
Професор Джерард Нефілян погоджується з беззаперечним впливом політичних факторів на досить різке падіння курсу євро. Першим з цих чинників він вважає скандал навколо колишнього французького міністра економіки та фінансів Стросс-Кана, якого часто називали одним з батьків спільної європейської валюти. І дійсно, під час цього торішнього скандалу та відставки Стросс-Кана євро вперше став рівним долару. Другим чинником професор Нефілян називає політичну нестабільність в Італії, однієї з країн зони євро. Півтора роки тому рішення про входження Італії до цієї зони подавалося як величезний загальноєвропейський успіх, і, може, так воно й було. Безперечно, на долю євро вплинула нещодавня відставка кабінету Д’Алема. Інші коментатори прямо кажуть і про загальну політичну слабкість Європейського Союзу порівняно зі Сполученими Штатами. Очевидно, вони мають рацію. І, мабуть, не просто так канцлер ФРН Герхард Шрьодер відмовився відповідати на це запитання в інтерв’ю «Дню» напередодні свого візиту до Києва.
Капітали покидають Європу, б’ють на сполох економісти, і це теж б’є по курсу євро. З підняттям Європейським центробанком залікової ставки до 3,75 відсотків, очевидно, цей процес не припиниться. З другого боку, проблеми американського фондового ринку після справи «Майкрософт» поки що ніяк не вплинули на курс долара. Розмитість кордонів зони євро теж вважається за проблему — разом із тим, що Греція вже майже увійшла до цієї зони, подібне бажання висловила й Польща.
Між тим, прогнозованого наприкінці минулого року курсу в $1,07 за євро вдасться досягти ще не скоро, економісти стверджують, що саме наявна тенденція до постійного зниження курсу євро може сприяти європейському економічному зростанню. А поки що Західна Європа однозначно програє Сполученим Штатам політично, економічно, а отже й психологічно.
