Політика і картопля
Облишивши достоїнства і недоліки цього продукту (хіміки свідчать, що істотний вміст брому в картоплі не зовсім корисний для здоров’я), відзначимо, що Кліо, муза історії, знає приклади, коли близькість картоплі (тепер один кілограм можна без великих зусиль придбати за 0,8 — 1,2 грн.) до населення і навпаки грала помітну роль в історії цілих держав. У 1777 році між Пруссією й Австрією розпочалася ціла «картопляна війна» за баварську спадщину. «Картопляна» тому, що обидві держави не хотіли приносити у жертву людей, а знищували картопляні поля один одного. Що виявилося, до речі, не менш дієвою зброєю. Україну, як відомо, картопля не раз рятувала від революції. І хто знає — не будь представник сімейства пасльонових зараз у центрі громадської уваги — можливо, Вітчизна жила б більш активним політичним життям.
Принаймні рейтингу популярності картоплі серед українських громадян може позаздрити будь-яка політична сила нашої держави. За даними Київського міжнародного інституту соціології, у 1996 році близько 76% працездатного населення (у тому числі — половина городян) кінець літа — початок осені провели на городах і в підсобних господарствах. На даний момент соціологи говорять про незначну зміну цих даних. За інформацією Держкомстату, минулого року рядові українці зібрали 17,1 млн. тонн картоплі (загальний урожай у державі становив 17,3 млн. тонн). З них понад 5 млн. тонн пішло на посів, 4-5 млн. — на корм худоби, а 6-7 млн. — було з’їдено самими господарниками і їхніми покупцями. Під картоплю у нас у країні відведено близько півтора мільйона гектарів землі сільськогосподарського призначення (приблизно 1/27 посівних площ). Для порівняння — приватні і державні агропромислові підприємства з вирощування буряку займають 0,8-0,9 млн. га.
