Політика в Японiї — справа сімейна
Останні два тижні з телеекранів та перших шпальт провідних газет Країни Вранішнього Сонця не сходить, може, найцікавіша, а може, й найпривабливіша з кандидатів у депутати парламенту. Юко Обуті, 26 років. Помічник телережисера. Послужний список — небагатий, як на погляд необізнаного. Справа ж у тому, що симпатична Юко є рідною донькою нещодавно померлого прем’єр-міністра Японії Кейдзо Обуті, одного з найавторитетніших японських політиків століття, яке минає.
Юко Обуті, безумовно, новачок у великій політиці. Але, здається, тактику передвиборної боротьби вона обрала безпрограшну. Юко роз’їжджає по провінціях країни і чесно запевняє селян на рисових полях, що вона дійсно є новачком. Але зробить все можливе і неможливе, щоб стати не просто добрим і знаним політиком, а виправдати вибір звичайного простого японського селянина. Селянинові, здається, подобається. А Юко було в кого повчитися — з цього ж починав і її покійний батько. Кейдзо Обуті 1963 року в доволі юному віці сам обійняв парламентське місце свого покійного батька. І до того ж Юко недарма була секретарем Кейдзо.
В Японії така спадковість — зовсім не дивина. У попередньому складі нижньої палати парламенту, розпущеної тиждень тому, 140 депутатів із 500 «успадкували» посади своїх батьків. Далі — більше. Сьогодні вже більш ніж 170 кандидатів із 1404 учасників виборних перегонів змагаються за парламентські місця, використовуючи імена своїх батьків-політиків.
І вони мають найбільше шансів перемогти, оскільки в політичній машині добре відомі імена є досить простим і ефективним рекламним інструментом. Чисто по-радянському: раз потрапивши до «обійми» влади, з неї вже важко випасти. А щось переходить і у спадщину дітям.
Деякі аналітики висловлюють побоювання, що таке «кумовство» в політиці не вдосконалює якість політиків, і в країні зростає невдоволення подібною практикою. Однак з цим не згодні ті, хто пройшов таку школу, як, приміром, дочка славнозвісно відомого прем’єра Какуея Танака Макіко. Вона заявила в інтерв’ю «Йоміурі віклі», що в політиці найважливіше володіти критичним розумом і амбіціями. А ці якості, на її думку, не передаються у спадок.
