Політики із дитячих будинків

Учора у вихованців багатьох дитячих будинків та інтернатів була хвилююча, але водночас дуже яскрава подія в житті. Як не кажи, а для багатьох це був дебют на ниві публічних виступів. Та й до того ж відбувся він не на дитячому ранку, а на парламентських слуханнях, які вже втретє організовує для дітей Благодійний дитячий фонд «Берег надії» разом із Громадсько-експертною радою з питань законодавства. Проте переповнена актова зала в приміщенні комітетів ВР і члени уряду в ролi слухачів не завадили юним політикам почувати себе впевнено. І настрій у них був більш аніж робочий. Без зайвих слів, із дотриманням встановленого регламенту, не блокуючи трибуну «спікера», «парламентарії», як і належить, почали з виступів, а потім перейшли до реплік. Проблеми ж, порушені вихованцями інтернатів, були аж ніяк не дитячими. Наприклад, тринадцятирічна вихованка одного з інтернатів Вінниччини Ірина Клюєва почала з того, що, опинившись на олімпіаді з німецької мови, зрозуміла, як відрізняється рівень знань школярів із міста і з села. До того ж доповідачка не побоялася сказати, що вчителі на периферії, м’яко кажучи, некваліфіковані. А уроки з інформатики проводять ті, хто комп’ютер бачив хіба що на картинці. Нагадала Ірина й про нерівний доступ до інформації. «У той час, як міські школярі можуть займатися в книгозбірнях і «сидіти» в Інтернеті, нам це може лише снитися», — каже вона. «Хіба це не порушення прав дитини, які так часто обговорюють дорослі політики?» — закінчила Ірина свою доповідь риторичним запитанням.

Ще більш красномовним виявився вихованець Харківської обласної школи-інтернату Олександр Бриг. Він нагадав про те, що на кишенькові витрати держава видає дітям, позбавленим батьківської опіки... 60 копійок на місяць. А керівництво ПТУ все частіше вважає за краще не зв’язуватися з вихідцями з інтернатів і дитячих будинків. «Це означає, що ми практично позбавлені майбутнього, оскільки не маємо доступу навіть до середньої спеціальної освіти».

Дісталося вчора й вітчизняним мас-медіа. На думку юних політиків, програму дуже багатьох телеканалів не продумано. Передачі, які створено для дітей, показують якраз у той час, коли всі вони гризуть граніт науки. У той же час з 14-ї до 16-ї години їм доводиться розбиратися в сюжетних лініях зовсім не молодіжних телесеріалів.

А Вероніка Бовсуновська взагалі максимально серйозно поставилася до слухань. «Я переконана, — голосно заявила вона з «парламентської трибуни», — що основна проблема українців — у відсутності національної ідеї. Добре живе лише та нація, яка здатна пишатися собою й вірити у власні сили та майбутнє».

Тим часом дорослі політики закликали дiтей вірити в себе. Перший заступник міністра освіти Віталій Журавський «провів урок» на тему: хто хоче, той доб’ється. І, як приклад, навів український політикум. «Між іншим, зазначив В. Журавський, 80% з них — вихідці з периферії та малозабезпечених родин». Та й загалом, звернення до дітей, яке прозвучало на початку слухань: «Майбутні депутати, члени уряду та президенти», — виявилося виправданим. У тому значенні, що дорослі нерідко забували про те, перед аудиторією якого віку вони сьогодні виступають. Словосполучення «диференціація соціальної допомоги», «патерналістські настрої» та «видаткова частина держбюджету» діти сприймали дещо здивовано. Зате під час виступу Уповноваженого ВР з прав людини Ніни Карпачової багато хто з дiтей, не соромлячись, плакав. А йшлося про те, що в Україні на сьогоднішній день статус соціальних сиріт надано 120 тисячам дітей. А щорічно позбавляються батьківської опіки ще 20 тисяч. Більш за все «політиків» із дитбудинків приголомшила ситуація, в якій нещодавно розбирався уповноважений. Одна заможна аргентинська родина, усиновивши двох українських дівчаток, через якийсь час просто підкинула їх під посольство України в Буенос-Айресі. І якби не втручання різного рівня структур, то незрозуміло, чим би все закінчилося.

Хоча, потрібно сказати, то була єдина мінорна нота на дитячих парламентських слуханнях. Після їх закінчення вихованці дитячих будинків говорили, що найціннішим подарунком до дня Святого Миколая було те, що їх почули. Як і годиться, підсумком була резолюція. У ній діти попрохали Президента та Кабмін забезпечити реалізацію всіх законів, які стосуються прав дітей, і створити дитячу експертну раду з питань прийняття ухвал, пов’язаних із забезпеченням їхніх прав і соціальних гарантій. Народний депутат Степан Гавриш упевнений, що такі заходи свою результативність довели: дітям довіряють і до них прислухаються. Та й «дитяче» законодавство, за його словами, в Україні майже досконале. Заковика лише в його фінансовому підкріпленні.

А втім, в корисності зборів молодих політиків ніхто не сумнівається — діалоги без посередників мають більше шансів досягнути бажаних результатів. Щоправда, з огляду на те, як рапортували і формулювали претензії деякі 12—13-річні доповідачі, до слухань готувалися швидше дорослі, ніж діти. Але і це не стало перешкодою. Дитяча емоційність разом з безпосередністю все ж перемогла — в канцелярську лексику нерідко вклинювалися справді щирі інтонації, та й ідеям, що прозвучали без паперу, відмовити в здоровому глузді було б складно.