Польща: візова чемність для Києва
Спільна заява президентів України і Польщі Леоніда Кучми і Александра Квасневського, зроблена в Гуті, задекларувала, що Варшава запровадить для громадян України максимально ліберальний візовий режим, який відповідатиме вимогам Європейського Союзу і положенням Шенгенської угоди. Режим, що запроваджується з 1 липня, включатиме в себе також видачу безплатних віз. Леонід Кучма також повідомив про прецедентне рішення Києва: для польських громадян візовий режим не запроваджується. Саме такою була умова ліберального ставлення Варшави. Президент України відзначив велику роль президента Квасневського в ухваленні рішення щодо України, і сказав, що це проблема не економічна, а більше політична.
Президент Квасневський вже третій рік фактично є «офіцером зв’язку» між Україною та Західною Європою і Сполученими Штатами. Очевидно, тому можна вважати подією кожну його зустріч із Президентом Кучмою. Тим більше, що зустріч в резиденції «Синьогора» в Івано-Франківській області планувалася ще раніше і в іншому місці — на пункті перетину кордону «Ягодин». Зміни, як кажуть дипломати, сталися з технічних причин. За час, що минув з їхньої останньої зустрічі, Президент України став «президентом президентів» СНД. А про президента Польщі подейкували, що наступна його посада — генсек НАТО. Поки він сам цього не спростував публічно. Отже, останні події, безумовно, були в центрі уваги.
Відомо, що темою розмови двох президентів цього разу були не лише візові проблеми, але й нещодавно підготовлені пропозиції Польщі до дискусії в ЄС стосовно «нових східних сусідів» — України, Білорусі, Молдови. Польські пропозиції торкаються не лише України, але відносин між розширеним ЄС і його «новими сусідами», і в основному вони містять такі положення. Варшава пропонує ЄС започаткувати «Східний вимір» у своїй політиці, за який би й відповідала Польща. Пропозиції стосуються, зокрема, визнання європейського вибору України і можливості (хоча й віддаленої) її вступу до ЄС мірою досягнення необхідних критеріїв, підвищення рівня політичного діалогу, економічної співпраці з встановленням зони вільної торгівлі, реформування системи надання технічної допомоги, встановлення гнучкого візового режиму внаслідок тісної співпраці в галузі юстиції і внутрішніх справ, розвитку регіональної і транскордонної співпраці. У пропозиціях Польщі до ЄС, до речі, чесно вказувалося, що український прогрес у внутрішній і зовнішній політиці розчаровує й залишається джерелом стурбованості. Але розвиток діалогу і співробітництва між ЄС і Києвом у Варшаві вважають необхідним, оскільки інший розвиток призведе до ризику послаблення проєвропейських сил. Поки що повідомлялося, що пропозиції Варшави взяли до уваги в Брюсселі, але в ЄС при цьому нагадують, що Польща іще не є членом ЄС. Іншими словами — не може мати повноцінного голосу. «Адвокатство» Польщі може мати зовсім інший зміст із 1 травня 2004 року, коли країна стане членом ЄС. На той час навіть за всього небажання обох країн і їхніх еліт відстань між Києвом і Варшавою лише збільшиться — окрім різних швидкостей розвитку, на справу, безумовно, вплинуть українські проблеми, пов’язані з виборами. Квасневський вже не раз чесно признався, що Польща розглядає «європеїзацію» України як запоруку своєї безпеки. Вже через це можна сподіватися, що контакти між президентами України і Польщі будуть активні, як і раніше.
