Схоже, особистий імідж кандидатів буде важливішим за їхні політичні орієнтації
19 грудня, 00:00
Поділитися:
Кандидати — віртуальні й реальні. Один із них стане наступним
президентом України
Валерій ХМЕЛЬКО,
Київський міжнародний інститут соціології (КМІС):
— Ми закінчили чергове вибіркове репрезентативне всеукраїнське
опитування близько 1600 респондентів від 17 років і старших. У нас є кілька
методик щодо визначення рейтингу кандидатів. Це найчастіше запитання: «Якби
вибори були сьогодні, в найближчий день, і в бюлетень було включено таких
кандидатів, то за кого ви проголосували б?». Інший метод, — це коли ми
ставимо запитання «без бюлетеня»: «Якби сьогодні були вибори, то за кого
б ви проголосували?» Ми віддаємо перевагу першому методу, бо він, хоч і
дуже умовно, але імітує ситуацію виборів. Безперечно, результат дуже залежить
від того, які прізвища включено до бюлетенів.
До нашого списку було включено сім можливих кандидатур,
ось результати у відсотках: Вітренко — 9,1; Кучма — 11,6; Лазаренко — 2,6;
Марчук — 2,4; Мороз — 9,7; Симоненко — 6,8; Чорновіл — 4,3. При цьому 22%
не визначилися, близько 14% — не пішли б на вибори, 18% — очевидно пішли
б, але голосували б проти всіх.
Михайло ПОГРЕБИНСЬКИЙ,
Київський центр політичних досліджень і конфліктології:
— Я хочу прокоментувати відмінності в результатах, про
які ми щойно чули, і тих, що опубліковані в газеті «День» (№222, від 19.11.98.
— Ред.). Але спершу хочу зробити одне методичне зауваження. Ми поки що
можемо висловлювати тільки гіпотези щодо майбутнього виборчого бюлетеня.
У різних опитуваннях — різні гіпотези. Якщо в опитуванні КМІС кандидатів
у бюлетені лише сім, то в опитуванні «Соціального моніторингу» їх 13, у
тому числі Пустовойтенко, Ющенко, Кравчук і Головатий, яких немає в списку
КМІС. Тому для порівняння результатів двох досліджень щодо якоїсь конкретної
кандидатури необхідно враховувати відмінності в структурі бюлетеня. Ці
відмінності можна врахувати, якщо знати, кому віддадуть перевагу прихильники,
скажімо Головатого, якщо його в списку кандидатів не буде. Ми спеціально
досліджували цю ситуацію. Для цього ми пропонували респондентам два бюлетені
— один короткий і один довгий. А відтак дивилися, кому переходять голоси
тих кандидатів, які були в «довгому» бюлетені, але не було — в «короткому».
Так нам вдалося встановити, що, наприклад, 85% прихильників Ющенка, 80%
прихильників Головатого тощо віддають свої голоси Кучмі, якщо в бюлетені
для голосування не знаходять «свого» кандидата. Отже, якщо хочете порівняти
результати двох опитувань, скажімо стосовно кандидатури Кучми, необхідно
додати до 6,3% (дані «Соціального моніторингу») приблизно 3% прихильників
Ющенка, 0,8% прихильників Головатого тощо. У результаті матимемо для Кучми
рейтинг дуже наближений до того, що його дає опитування КМІС — 11,4%.
Іншими словами, обидва дослідження дуже переконливо один
одного «підтримують», доволі об’єктивно відображаючи співвідношення сил
основних кандидатів «сьогодні». Що буде «завтра», або, тим паче, «післязавтра»
сказати дуже важко, оскільки ситуація дуже невизначена і важко прогнозована.
Наведу приклад. Ми пробували «пропонувати» кандидатуру Ткаченка — менше
як 1%. Моя точка зору, що грунтується на політологічному аналізі потенціалу
Ткаченка, його можливостей як спікера парламенту, того, які ролі він намагається
на себе взяти, як він це робить тощо, полягає в тому, що потенціал Ткаченка
набагато перевершує той 1%, який ми отримуємо в опитуваннях громадської
думки сьогодні. Ще один приклад. Високі рейтинги Наталії Вітренко, на мій
погляд, є швидше характеристикою потенціалу протесту, а не її шансів бути
обраною президентом України. Моя гіпотеза: у Вітренко триматиметься дуже
високий рейтинг, а на виборах вона отримає вдвічі менше голосів, ніж передбачають
результати опитувань.
Олександр ЯРЕМЕНКО,
Український інститут соціальних досліджень:
— Ми користуємося одними методиками, а результати мають
певні відмінності. Але ці результати демонструють схожі тенденції. Я хотів
би запропонувати аналіз наших даних (опублікованих у «Дні», №222 від 19.11.98.
— Ред.) за електоральними орієнтаціями опитаних.
У тих, хто орієнтований на підтримку лівого кандидата,
«вибір» менший — О.Мороз, П.Симоненко, Н.Вітренко. А націонал-демократи
фактично не мають кандидатури, яка дуже виділялася б за популярністю. Ті
респонденти, які відносять себе до прихильників націонал-демократичної
ідеї, найчастіше називають Л.Кучму, В.Ющенка, В.Чорновіла, а четвертою
за рівнем популярності серед них іде Н.Вітренко. Я це пояснюю тим, що у
неї великий протестний потенціал, який приваблює не тільки лівих, а й правих.
Прихильники соціал-демократичної ідеї частіше за все схильні «віддавати
голоси» знову ж Н.Вітренко, Є.Марчуку, О.Морозу і В.Пустовойтенку. Прихильники
соціалістичної ідеї — О.Морозу, Н.Вітренко, П.Симоненку, комуністичної
— П.Симоненку, О.Морозу, Н.Вітренко. «Зелені» — Л.Кучмі, В.Пустовойтенку,
Л.Кравчуку, Н.Вітренко. Прихильники ідеології, що об’єднує прагнення до
ринкової економіки з ідеями возз’єднання України з Росією — Н.Вітренко,
Л.Кучмі, В.Пустовойтенку, О.Морозу.
Однак, як свідчить наше дослідження, 45% громадян України
не дотримуються певних політичних орієнтацій. Тому результати виборів значною
мірою залежатимуть від того, за кого проголосує саме ця група виборців.
А на прийняття ними рішення вплив не в останню чергу справлятиме ефективність
діяльності нинішньої влади, зокрема й Президента.
На які дії Президента сподіваються громадяни? У відповідях
на запитання: «На розв’язання яких проблем передусім повинна бути спрямована
діяльність президента?», — перші чотири позиції звучать так: скорочення
безробіття, підвищення доходів і рівня життя, підтримка вітчизняного підприємництва,
забезпечення пенсіонерам гідного рівня життя.
Валентин ПУСТОВОЙТ, «День»:
— На мій погляд, у нас існує небезпека повторення білоруського
варіанту. Якщо подивитися на список можливих претендентів, не можна не
звернути уваги на таке. Жодний з претендентів ще не представив себе на
політичній арені, як той, хто може навести порядок радикальними методами
(в умовах кризи зростає попит на «програми наведення порядку»). Це може
призвести до того, що якщо політики, котрі мають достатній інтелектуальний
потенціал і відповідний організаційний досвід, не позиціонуються таким
чином, то цю нішу займе хтось інший. Якийсь політичний демагог, який докричиться
з трибуни до білоруського варіанту. Дані, представлені «Соціальним моніторингом»,
свідчать на користь цієї гіпотези. Адже потенціал протесту досить високий
— про це, зокрема, непрямо свідчить те, скільки людей вважають, що фальсифікація
виборів можлива — 69%. Цей прихований потенціал протесту саме й може реалізуватися
в успіх політиків-горлодерів.
Ольга БАЛАКІРЄВА,
центр «Соціальний моніторинг»:
— Упродовж грудня-березня ми використали два запитання
в одній анкеті. Ми спочатку ставили відкрите запитання, а в кінці — щось
на зразок бюлетеня. Це був невеликий експеримент, ми хотіли подивитися
чи відрізнятимуться відповіді. Ми дійшли висновку, що «бюлетень» дає змістовніші
відповіді. У першому випадку, коли ми не пропонуємо конкретного переліку
політиків, ми просто збільшуємо кількість тих, хто відповідає: «Не знаю».
Крім того, використання «бюлетеня» ближче до реальної ситуації. Але є ще
методики, які допомагають вимірювати рейтинг реальних кандидатів. Наприклад,
використання розширенішого і коротшого списку. Є один показник, він перегукується
з даними «СОЦІС-Геллап», опублікованими в «Дні»: «Чи може нинішній Президент
вивести Україну з кризи?». Ми поставили запитання «в лоб»: «Ви вважаєте,
що Кучма заслуговує на повторне обрання на пост президента чи ні?» У тенденції
наші дані і дані «СОЦІС-Геллап» збігаються. Відповіді такі: Кучма має бути
обраний на другий термін — 6%, може заслуговує на обрання на другий термін
— 14%, швидше не заслуговує — 24%, на цей пост повинен бути обраний інший
політичний діяч — 55%, 1% — не захотіли відповідати на це запитання. Існує
ще одна можливість вимірювання. Ви всі знаєте, що рейтинг кандидатів пов’язаний
з рівнем довіри до тієї або іншої особи. Ми запропонували назвати 5-6 політиків,
які викликають найбільше довір’я. Ось результати: Мороз — 24%; Пустовойтенко
— 20%; Ющенко — 19%; Вітренко — 19%; Симоненко — 17%; Марчук — 14%; Кучма
— 13%.
Валерій ХМЕЛЬКО:
— Я хотів би заперечити. Ми проводили експерименти з різними
списками кандидатів, і дані показують, що чим більше кандидатів, тим більше
відповідей «важко сказати». При 7 кандидатах відповідь «важко сказати»
дали 22% респондентів, 9 кандидатах — 26,6%, при 16 кандидатах — 38%. Спрацьовує
психологічний чинник: звичайна людина одночасно у своїй уяві тримає в середньому
три об’єкти. А якщо їх більше, то замість того, щоб кількість таких, хто
не визначився, зменшувалася, що спостерігається, якщо кількість кандидатів
зростає від двох до семи, вона збільшується.
Ольга БАЛАКIРЄВА:
— Але коли ми пропонували вибирати з двох кандидатів, у
нас кількість таких, хто не визначився, — близько третини.
Валерій ХМЕЛЬКО:
— Я про це й кажу, в інтервалі від 2 до 5—7 іде зменшення
таких, що не визначилися, а після цього спостерігається збільшення.
Ірина БЕКЕШКІНА,
фонд «Демократичні ініціативи», Інститут соціології НАНУ:
— Ми доволі активно займалися соціологічним супроводженням
парламентських виборів. Тут я не погоджуся з паном Хмельком щодо того,
що рейтинг і орієнтації виборців — це одне й те саме. Електоральна орієнтація
— це ширше поняття, і оскільки виборець на президентських виборах буде
той самий, то можна робити деякі висновки. По-перше, ні про які прогнози
тут не може бути мови, бо поки що немає ухваленого закону про вибори президента,
ще немає списку кандидатів. Наприклад, якщо висуватиметься Ющенко, то він
відбере дуже багато голосів у Кучми. У результаті наших досить докладних
досліджень поведінки виборцiв чітко можна тільки сказати, що є виборець
комуністів і є виборець Руху. З рештою — не зрозуміло, чим вони керуються.
Ми бачили, що у Вітренко є прихильники різних політичних орієнтацій.
«Підвищення рівня життя» — це лідируюча позиція серед
тих, хто голосував за різні політичні партії. І сьогодні це позиція, яка
«забиває» всі інші. Якщо взяти дані, публіковані «Днем», то це насамперед
економіка, економічні програми, цей розподіл на лівих і не лівих. А от
що всередині «лівих» або «не лівих» — тут говорити важко. Після парламентських
виборів я провела невеликий експеримент: 35 випадкових інтерв’ю, це не
представницьке дослідження, просто через цікавість. «Чому голосували за
ту чи іншу партію?» Мотивація така, що жодний соціолог передбачити не може:
чоловік, сусід порадив за цю партію голосувати, або хтось сказав, що «Головатий
порядна людина». Іншими словами, «хтось когось бачив», «хтось десь виступав»,
«хтось щось чув» тощо.
Олександр СТЕГНІЙ, «СОЦІС-Геллап»:
— Навряд чи сьогодні доцільно говорити про прогностичну
надійність результатів соціологічних опитувань (відповідь на запитання
«То хто ж буде президентом?»). Значно кориснішим буде виділення контурів
закономірностей, що намітилися в отримуваних результатах. До них можна
віднести такі. По-перше, доволі високий рівень інформованості респондентів
про майбутні вибори керівника держави восени наступного року. По-друге,
швидше за все можна очікувати досить високого рівня явки виборців (близько
70% від тих, хто має право голосувати). По-третє, в масовій свідомості
досить стійко присутні п’ять-шість політиків, чиї персоналії асоціюються
з можливим президентством.
Щодо методики збору первинної соціологічної інформації,
то на відміну від інших організацій, що проводять масові опитування населення,
ми не використовували форми «закритого» запитання з переліком кандидатів
на пост президента. У наших опитуваннях, які ми проводимо вже з травня
цього року, використовується форма «відкритого» запитання. Як свідчить
порівняльний аналіз наших результатів з даними КМІС за останній місяць,
розходження мінімальні. Тому навряд чи на даному етапі можна говорити про
те, що форма запитання істотно впливає на кількість невідповідей. Обгрунтованість
прогнозів соціологів значною мірою визначається їхньою здатністю виявити
закономірності поведінки виборців, які голосують за радянською традицією,
виконуючи громадянський обов’язок, а не виходячи зі своїх політичних переконань.
Валерій ХМЕЛЬКО:
— Ті, хто прийде на вибори, виконуючи громадянський обов’язок,
— це старше покоління. Тенденції, які ми простежуємо за останні три місяці,
показують, що коли раніше при виборі між Л.Кучмою і О.Морозом, Кучма мав
перше, а Мороз — друге місце, то останні два місяці співвідношення протилежне.
Тенденція полягає в тому, що ми можемо «отримати» не Лукашенка, а червоно-рожевого
президента на кшталт Мороза. Вся пропаганда, спрямована проти нинішнього
Президента, сьогодні спрацьовує на те, щоб наступним став Олександр Мороз.
Це — сьогодні, а що буде через рік, про це говорити зарано.
Михайло ПОГРЕБИНСЬКИЙ:
— Моя гіпотеза полягає в тому, що кількість таких, що не
визначилися, більше залежить не від кількості кандидатів у бюлетені, а
від їхньої «якості». Іншими словами, кандидатів може бути і не багато,
але кожний знайде для себе те, що йому треба. Якщо пропозиція відповідатиме
попиту, кожний зможе вибрати собі «товар за смаком».
Володимир ЗОЛОТОРЬОВ, «День»
— Уявімо, що в бюлетені буде 100 претендентів. Судячи з
усього, цього активно прагнуть. З партійними виборами нам такий експеримент
вже продемонстрували. Те саме й тут. Куди підуть голоси? Якимсь бізнесменам,
стороннім для реальної політики людям. Не враховувати цього сьогодні для
більше-менш прийнятних прогнозів було б помилкою. Крім того, буде кореляція
між партійністю кандидата і його результатом на виборах. Приклад — зростання
рейтингу лідера компартії, який, до речі, дещо мене здивував. Досі в журналістському
середовищі не було прийнято вважати, що Петро Симоненко лідер. Сьогодні,
коли порівнюють його рейтинг iз рейтингами тих, про кого кажуть, що вони
лідери, то різниця між цими цифрами є, але це — порівнянні величини. Прямий
зв’язок цього факту з парламентськими виборами та існуванням фракції компартії
в парламенті очевидний. Для перевірки цієї гіпотези було б цікаво дізнатися
рейтинг, наприклад, лідера «зелених» — В.Кононова.
Микола СЛЮСАРЕВСЬКИЙ,
Інститут соціальної і політичної психології АПН:
— Я хотів би повністю солідаризуватися з більшістю учасників
щодо даних відносно настроїв виборців. Їх у жодному разі не можна розглядати
як прогноз. Цю думку треба донести до широкої громадськості. Тому що виникає
дуже багато перекручувань у цьому плані: мовляв, обіцяли, прогнозували.
Але що прикметно, то це збіг тенденцій. Це свідчить про те, що ми вимірюємо
щось усе-таки реальне. Враховуючи всі ці ремарки, я оприлюднюю наші дані.
Зазначу, що відмінності в рейтингах є не тому, що соціолог заангажований
— вони виникають об’єктивно: внаслідок деяких особливостей побудови опитувальника,
процедури опитування, різної кількості включених до списку осіб, а головне,
дуже незначних відмінностей між кількістю прихильників навіть найбільш
«розкручених» кандидатів. У нас завжди було 8 кандидатів, а останнім часом
ми додали Ткаченка. На початку списку сьогодні «крутяться» три лівих кандидати
— Вітренко, Симоненко і Мороз. Увесь список імовірних кандидатів, за алфавітом,
має такий вигляд: Вітренко — 12,7%; Головатий — 2,4 %; Кучма — 8,2%; Лазаренко
— 4,1%; Марчук — 5,9%; Мороз — 11,1%; Симоненко — 8,4%; Ющенко — 10,1%;
Ткаченко — 1,8%. Підрахунки проводилися відносно кількості виборців, які
вже вирішили брати участь у виборах.
Олексій ВАЛЕВСЬКИЙ, політолог:
— Результати соціологічних опитувань швидше більше ставлять
запитань політологам, аніж дають відповідей. Поки що соціологічні центри
працюють зі своєрідною моделлю виборчого бюлетеня, — тобто вимірюється
реакція потенційних виборців на кандидатури, які частіше за все потрапляють
у поле уваги громадської думки. Щоправда, на сьогоднішній день опитування
фіксують факт формування групи лідерів громадського довір’я. Тим часом,
завдання полягає в прогнозі стійкості цiєї групи. А це далеко не просто,
враховуючи вплив значною мірою ірраціональних чинників. Досить пригадати
феномен Демократичної партії — восени 97-го її рейтинг «зашкалював» за
6%. Але відразу ж, після того як ця партія ввійшла в блок НЕП, рейтинг
різко впав і змінити хід подій не вдалося. Потрібно також не забувати потенціал
впливу на суспільні уподобання віртуальної складової політичної реальності.
У цьому плані вражаючим є успіх Партії зелених на виборах до Верховної
Ради завдяки телевізійній рекламній кампанії. Нарешті, прогноз поведінки
тих, хто не визначився: досвід свідчить, що кількість таких людей на момент
виборів сягає десь 30%. І є, образно кажучи, традиційним головним болем
для політологів.
І все-таки проблема номер один — є консолідація жителів
різних регіонів і соціальних верств населення України. Це дуже непросте
завдання, враховуючи сьогоднішні реалії.
Михайло МIЩЕН
центр «Соціальний моніторинг»:
— Що важливіше для виборців: політична орієнтація кандидата,
чи певні іміджеві характеристики? У цьому відношенні слід пригадати ті
дані, які навела Ольга Балакірєва: 20% сказали, що Кучма заслуговує бути
обраним на другий термін, а 79% вважають, що повинен бути інший президент.
Існує певний попит на іншого президента. Питання в тому, хто саме задовольнить
цей «попит». Люди орієнтовані на певну особистість політика, який мав би
якості, котрих бракує нинішньому Президенту. Ми намагалися виявити ці якості.
Якщо судити за політичними орієнтаціями, то, тих, хто вважає, що ідеальний
політик повинен бути прихильником ринкової економіки — 40%, планової економіки
— 32%. Прихильник незалежності — 43%, а прихильник об’єднання Росії з Україною
— 38%. У своїх політичних переконаннях прихильники лівих — 25%, прихильники
правих — 21%, 51% — зайняли невизначену позицію. На мою думку, претендент,
який розраховує на успіх, не повинен «засвічувати» свої ідеологічні позиції
для того, щоб не відлякувати значну частину електорату. Його іміджеві характеристики
важитимуть більше, ніж його політичні орієнтації. Ми з’ясовували зв’язок
між голосуванням у першому турі, і голосуванням у другому, в тому разі,
якщо, наприклад, у нього вийдуть Кучма і Мороз. Серед респондентів, які
могли б у першому турі голосувати за Пустовойтенка, в другому турі голосуватимуть
за Кучму тільки 10%, а за Мороза — 13%. Немає функціонального зв’язку між
близькістю політичних орієнтацій політиків і готовністю голосувати за них.
А половина населення ще не визначилася за політика якої орієнтації вони
хочуть голосувати. А найпривабливішою для виборців якістю кандидата в президенти
виявляється його протестний потенціал. На мою думку, ідеальним політиком
у цьому сенсі був би центрист із протестним іміджем.
