Порівняно чесні способи

У статті С.Сироватки «Дірка від шини» (за 23 травня 2001 року) те, що відбувається, називається ПРИВАТИЗАЦІЄЮ. З таким самим успіхом приватизацією можна назвати угін автомобіля в міністра, спекуляцію залізничними квитками тощо. Цивілізована приватизація обставлена такою кількістю «рогаток» (у вигляді заборонних списків, переліків стратегічних об’єктів, антимонопольних жиловитягувальних процедур, суворої регламентації оцінки вартості об’єктів, вимог до майнового статусу покупців, незчисленної кількості «перевірячів» тощо), що це зводить нанівець можливості її учасників (як продавців, так і покупців) «пройти між крапельками дощу». А те, що робить Укрспецюст — то це ніяка не приватизація, хоч при цьому також може відбутися зміна форми власності з державної на недержавну. До речі, чомусь зовсім нічого (або зовсім мало) пишуть ще про три, цитуючи Ільфа і Петрова, «порівняно чесні способи» (цілком законні!) вилучення майна у держави:

1. Процедура банкрутства.

2. Закон про скасування картотеки.

3. Продаж акцій, закріплених за державою, холдинговими компаніями.

І все без огляду на списки, стратегічність, монопольне становище, особистість покупця тощо. Чого ж ви хочете від Фонду держмайна? Хто після цього в нього що-небудь купить? Дякувати Богу, їм хоч щось вдається продати для бюджету.

На мій погляд, корінь зла слід шукати в законодавчому органі, що захопився контрольними, слідчими та іншими функціями на шкоду головній функції — законотворчій. Ось і маємо тепер трохи збиткових законів, економічні й соціальні наслідки яких ніхто не спромігся оцінити.