Пошта міняє свій імідж
— Михайле Павловичу, як розказують, пошта останнім часом стала в селах центром усього життя селян. Вже не біля клубу і не біля магазину збирається люд. Тепер всі сільські доріжки ведуть до пошти. Чому?
— Перш, ніж конкретно відповісти на ваше запитання, хотілося б звернути увагу на такий важливий момент: останніми роками доходи від надання традиційних послуг населенню — відправка листів, поштових переказів, посилок, проведення передплати на газети та журнали тощо — зменшились настільки, що іноді навіть виникає питання про виживання окремих поштових підприємств. Наприклад, у статті доходів від продажу поштових конвертів і листівок, відправки посилок і грошових переказів спостерігається стійке падіння. Те ж саме — в проведенні передплати на періодичні видання. З урахуванням того, що доходи населення останнім часом ніяк не збільшилися, прогнози на 2000-й рік теж невтішні. Для прикладу візьмемо одну з особливо вигідних для нас послуг — доставку пенсій. Ще 1998-го року ми отримували 3,5% від сум, що доставляються, нинішнього, швидше за все, цей показник становитиме 1,7%, а 2000-го ми прогнозуємо отримати лише 1,5%, при цьому не будемо скидати з рахунків диференціацію з доставки пенсій. Тарифи в місті і на селі різні, в сільській місцевості вони нижчі, але більша частина пенсіонерів — до 75% — живуть у місті, отже, їх обслуговування не принесе нам бажаних доходів. Якщо ж говорити конкретно, то внаслідок зміни тарифів ми втрачаємо трохи більше мільйона гривень. Порівнюючи нинішні показники із торішніми, можна сказати, що втрати в доході 1999-го становлять приблизно 4 млн. гривень. Такий же абсолютно безрадісний показник, швидше за все, отримаємо і 2000-го року. Хорошого, як-то кажуть, мало. І якщо не шукати виходу із нинішньої ситуації, підприємства «Укрпошти» так і продовжуватимуть скорочуватися, знижувати якість обслуговування населення. Так от вихід ми побачили якраз у розвитку нетрадиційних форм обслуговування, особливо сільського населення.
— Словом, ви стали шукати додаткові джерела доходу і побачили їх?..
— ...У торгівлі. Село зараз живе бідно. І в минулі часи в сільських магазинах, окрім залежаних овочевих консервів, не було чого купити. Сьогодні, після того, як система споживчої кооперації зазнала значного скорочення, доставка основних продуктів харчування продовжує залишатися проблематичною. Підприємці теж село не жалують, бо не вигідно: занадто вже дуже дороге пальне. Такий бізнес себе не виправдовує. Трапляється, що в окремих селах по декілька днів у магазинах не буває хліба, не кажучи вже про цукор, маргарин і пральний порошок. Проаналізувавши таку картину, ми побачили для себе можливість у чомусь підмінити функції облспоживспілки з доставки в сільську місцевість продуктів харчування та товарів першої необхідності. Тим більше, що наш транспорт щодня, в будь-яку погоду доставляє пошту та газети по всій території області. А у зв'язку з тим, що поштові обсяги значно зменшилися і машини завантажуються тільки наполовину, є можливість довантажити їх додатковим. Так, поштові підприємства розширили сферу обслуговування й асортимент товару. Якщо раніше на пошті, крім періодичних видань, можна було купити в основному книги та канцтовари, то зараз ми пропонуємо широкий вибір фасованих продуктів — крупи, макаронні вироби, цукор, борошно, рибні консерви, фруктову воду, цукерки. На прохання жителів навіть стали торгувати будівельним матеріалом — цементом, фарбою, крейдою, а також миючими засобами.
— Можна уявити собі картину: півсела чекає поштову машину, яка, окрім інформаційної їжі, привезе й матеріальну. Втім, у минулі часи на пошті можна було не тільки телеграму відправити, а й філіжанку кави випити, букет квітів купити...
— Не даремно ж кажуть, що нове — це давно забуте старе. На пошті спокон віку торгували. Єдине, що ми зробили, — розширили асортимент товарів. Але я не сказав про найголовніше — у віддалені селища разом із поштою ми щодня привозимо свіжий хліб, за що люди, особливо літні, нам дуже вдячні.
— Чи можна сказати, що ваше поштове підприємство провело на селі своєрідний експеримент і він вдався, принцип спрацював?
— Спочатку, можливо, це був експеримент «на виживання». Сьогодні система вже налагоджена і чітко працює. Діємо за таким принципом: оскільки оборотних коштів у нас немає, за укладеними договорами беремо продукцію і товар на реалізацію протягом 10 днів і більше з подальшою оплатою. Це вигідно. Нинішнього року, наприклад, ми чекаємо отримати доход від торгівлі приблизно 800 тис. гривень і сподіваємося, що 2000-го вийдемо на 1 млн. гривень.
— Як плануєте розпорядитися грошима?
— У нашому господарстві стільки дір треба залатати, що цю суму треба збільшити хоча б разів у десять. Головний акцент робимо на розвитку підприємств зв'язку в сільській місцевості. Кошти підуть насамперед на ремонт приміщень, реконструкцію будівель. Окремі вузли зв'язку досі розміщені в хатках- мазанках, які вже і реконструкції не піддаються. Треба будувати нові сучасні приміщення, робити їх рентабельними, до чого ми і прагнемо. Крім того, вкладаємо кошти в розвиток сучасних засобів передачі інформації, прагнемо збільшити число комп'ютерів. У нашій області вже створено комп'ютерну мережу, але її потужності явно не вистачає. Тим більше, що обласна дирекція «Укрпошти» задіяна у виконанні обласної програми прийому платежів за споживання електроенергії. Словом, ми сьогодні активно шукаємо вигідні для себе шляхи розвитку, вже неодноразово довівши: не виходить у того, хто нічого не робить.
