Пошуки глобального потепління
Саміт «вісімки» — неформальної групи в складі США, Канади, Японії, Великої Британії, Франції, Німеччини, Італії і Росії — завершився під знаком єднання у боротьбі з міжнародним тероризмом і розповсюдженням зброї масового знищення, що, втім, було легко передбачити. Саміт, відповідно до перших коментарів, став озвученням формули, висловленої нещодавно помічником президента США з національної безпеки Кондоліззою Райс — «пробачити Росію, покарати Францію, ігнорувати Німеччину». І до всього, вперше саміт відбувся у розширеному форматі — у перший день зустрічі в ній брали участь лідери Китаю, Індії, Бразилії, Малайзії, Мексики, Саудівської Аравії, Алжиру, Єгипту, Марокко, Нігерії, Сенегалу, Південної Африки. Крім того, присутніми були генеральний секретар ООН Кофі Аннан, президент Європейської Комісії Романо Проді, керівники Світового банку і МВФ, СОТ. Саміт був холодним, як альпійські вершини, на тлі яких він проходив, напруженим і можливо, найбільш нерезультативним за останні роки — так коментувала зустріч міжнародна преса. Господарем зустрічі виглядав не так президент Франції Жак Ширак, як президент Сполучених Штатів Джордж Буш. Третім, до кого була прикута найбільша увага, став президент Росії Володимир Путін, який щойно приймав «сильних світу цього» на святкуванні 300-річчя Петербурга. Путін не був цього разу головним героєм дня — просто стало очевидним те, про що давно говорилося: Сполученим Штатам потрібна Росія і як партнер у боротьбі з тероризмом, і як партнер для «балансу сил» як у Європі, так і поза нею, і як партнер у енергетичній політиці. Росії ж безумовно, потрібні нормальні відносини із Сполученими Штатами. Путін отримав запрошення вдруге відвідати техаське ранчо Буша, його знову було названо «хорошим другом». Сам російський президент визнав при цьому, що фундаментальні зв’язки між США і Росією виявилися сильнішими за «ті сили й події, що піддали випробуванням наші відносини». З іншого боку, ніхто не говорив, що всі проблеми у відносинах Москви і Вашингтона знято. Існує проблема російсько-іранського співробітництва в ядерній енергетиці, існують багато інших нюансів, які сьогодні ще не вийшли на поверхню. Саме тому приязнь Буша до Путіна виглядала швидше демонстративною, ніж щирою.
Глобального трансатлантичного потепління, констатується в коментарях, не поки що сталося. Незважаючи на те, що Буш визнав саміт дуже цікавим, і що відносини між Сполученими Штатами і Францією, за його словами, «позитивні». Навіть слова Буша про те, що він сподівався побачити «Єдину Європу, яка працює разом із США щоб зробити багато хорошого», ще не означають, що він усе забув. США, Франція і Німеччина швидше показали, що у відносинах з іншим світом намагатимуться виступити єдиним фронтом — у тому, щоб обговорити проблему можливого списання боргів найбіднішим країнам, щоб полегшити доступ продукції з країн, що розвиваються, на ринки «вісімки» і ЄС, щоб спільно боротися з розповсюдженням СНІДу — саме ці проблеми з року в рік стають предметом обговорення зустрічей «вісімки», і особливих результатів досі помічено не було.
План спільних дій у сфері торгівлі, ухвалений під час саміту в Евіані, говорить про особливу роль СОТ (членом якої, до речі, ще не є Росія). Декларація про відповідальність ринкової економіки вказує на необхідність подальшої боротьби з відмиванням незаконних капіталів, посилення боротьби з фінансуванням тероризму і кримінальними фінансовими операціями, а також з корупцією — що також не є відкриттям саміту.
Незважаючи на ухвалені на саміті декларації, важко говорити про те, що конфлікт між ідентичністю «старої Європи» і ідентичністю «атлантизму» подолано. Цей конфлікт, особливо, враховуючи психологічні якості лідерів Сполучених Штатів і Франції, внутрішнє положення канцлера Німеччини долатиметься вже, очевидно, в «робочому порядку», дискусії триватимуть і стосовно пропонованого американською адміністрацією огляду кораблів і літаків, які можуть мати відношення до перевезень виробів, з яких незаконно виготовляється зброя масового знищення, і з приводу повоєнного устрою Іраку, особливо — ролі ООН в цьому процесі, й стосовно близькосхідного мирного процесу.
У цей самий час помітним виглядає поступове наближення Росії до цього елітного клубу. Російська делегація вперше брала участь у засіданнях «вісімки» з економічних і фінансових питань. У декларації за підсумками зустрічі між лідерами країн ЄС і Росії в Петербурзі говорилося про можливість поетапного запровадження безвізового режиму. В Евіані на зустрічі між Путіним і Проді тему було продовжено, і процес, як видно, вже пішов. Варто зауважити, що Путін, говорячи про спрощений візовий режим з ЄС, і близько не згадував Україну. Це зайвий раз доводить: кожен сам за себе. І показує, що лукаві лобістськi гасла «В Європу разом з Росією» мають на меті якісь зовсім інші цілі.
Входження Києва до «першої ліги» гравців, як уже багато писалося, відбувається значною мірою завдяки «локальному потеплінню» у відносинах Києва із Сполученими Штатами завдяки шансам, які виникли внаслідок іракських подій. Про потепління свідчили, зокрема, зустрічі Леоніда Кучми з Тоні Блером, Герхардом Шредером, Йораном Перссоном у вихідні в Петербурзі. Прем’єр-міністр Британії Тоні Блер, підтримав рішення РНБОУ про направлення військ до складу стабілізаційних сил в Іраку, і прийняв запрошення відвідати Україну. Для сьогоднішньої України — це чималий результат.
