Потепління клімату: глобальний конфлікт інтересів
Незважаючи на опозицію США Договору з питань зміни клімату, укладеному в Кіото, світова спільнота нещодавно досягла справді історичної угоди в Бонні (Німеччина) з виконання цього договору. І хоча ще потрібна ратифікація угоди великими індустріальними державами, на сьогодні здається цілком імовірним, що більшість країн ратифікують його, поклавши, таким чином, початок процесу контролю кліматичних змін, викликаних діяльністю людини. Досягнута в Німеччині угода — це торжество наукового процесу, який потрібно визнати й перенести і в інші сфери діяльності.
Зміна клімату планети внаслідок діяльності людини — проблема не тільки надзвичайної важливості, але й надзвичайної складності. Основоположна теорія про те, як людське суспільство сприяє потеплінню навколишнього середовища спаленням викопного палива, з’явилася понад сто років тому. Теоретичним моделям навколишнього середовища, однак, усього кілька десятків років, і вони, як й раніше, залишаються недовершеними. У той же час перепади температури, несподівані опади та інші подібні явища властиві самому клімату як такому, незалежно від діяльності людини. Тому таке страшне відділення людського фактора від природних факторів.
Тим більш дивно, що світовій спільноті вдалося виробити узгоджений підхід до розв’язання даної проблеми. Справа в тому, що не тільки наукова сторона цього питання є складною й незрозумілою, але й інтереси різних країн відмінні один від одного. Так глобальне потепління може гірше за все позначитися на тропічних країнах, але принести певну користь країнам з більш холодним кліматом, наприклад, таким як Канада та Росія. Прибережні країни можуть постраждати від підвищення рівня води в океані, тоді як це практично ніяк не вплине на віддалені від моря регіони. Зниження попиту на викопне паливо болюче вдарить по країнах, котрі живуть за рахунок видобутку вугілля та нафти, в той час як виробники інших видів енергії, таких як гідроелектроенергія, тільки виграють від цього. Коротше кажучи, зміна клімату планети — це питання, що викликає зіткнення різних інтересів за відсутності визначеності стосовно його причин.
Як же тоді світовій спільноті вдалося досягти згоди навіть на першому етапі процесу, що обіцяє розтягтися на десятиріччя? Тут треба віддати належне дипломатам, які пішли на поступки та компромісні рішення. Але на величезну похвалу заслуговує й наукове співтовариство, котре працювало вправно й об’єктивно, незважаючи на агресивне лобіювання з боку різних галузей промисловості, екологічних груп та країн, чиї інтереси й точки зору не співпадали з думкою наукового співтовариства. Вчені організували дослідження причин кліматичних змін таким чином, що докази виявлялися на передньому плані, примушуючи політиків зіткнутися вiч-на-вiч з реальністю. Ця величезна наукова робота заслуговує на серйозну увагу, оскільки є хорошим керівництвом до розв’язання інших глобальних проблем.
У 1988 році Міжурядова комісія з питань зміни клімату була утворена двома відділами ООН. До неї входять вчені, які живуть у різних країнах світу і займаються аналізом наукових даних про кліматичні зміни і зв’язки між зміною клімату та життям людського суспільства. Сотні вчених беруть участь у цій роботі, і докладають усіх зусиль для забезпечення об’єктивності, справедливості та високої, з наукової точки зору, якості оцінки даних. Кожні п’ять років Комісія з питань зміни клімату готує звіти для лідерів світової політики, відомі як Оцінні звіти. На даний момент третій Оцінний звіт знаходиться у процесі завершення. Деякі витяги з цього звіту, що підтверджують зростаючі докази істотного впливу діяльності людини на клімат планети, вже з’явилися у пресі і зазнали широкого обговорення.
Різні промислові групи з великими капіталовкладеннями у вугілля, нафту та інші види викопного палива піддали критиці теорію зміни клімату, намагаючись підірвати довіру до Комісії з питань зміни клімату. Деякі вчені, які іноді не мають жодного відношення до вивчення клімату, заявляли, що доказів впливу людської діяльності на клімат насправді не існує або вони є значно перебільшеними. Інші звинувачували Комісію у політичній упередженості.
Ставки були високі, оскільки Договір у Кіото повинен призвести до істотних довгострокових змін в ролі енергетичного сектора та енергетичних технологіях, котрі будуть застосовуватися у майбутньому. Безсумнівно, багато аспектів проблеми досі залишаються непроясненими наукою, а тому виступити з публічною заявою про очевидий брак доказів для початку дій у даному напрямку виявилося досить просто.
Коли нинішній президент США прийшов до влади, групи, об’єднані спільними інтересами, все ще боролися з Комісією з питань зміни клімату. Із самого початку адміністрація Буша заявила, що наукові докази є поки що дуже ненадійними для того, щоб брати їх за основу політичного курсу. До честі адміністрації треба сказати, що президент попросив створити спеціальну комісію при Американській національній академії наук для перевірки роботи Комісії з питань зміни клімату. Академія дійшла висновку, що Комісія з питань зміни клімату надавала об’єктивну і точну оцінку наукових даних з кліматичних змін, не спотворюючи дійсність.
Завдяки ретельній та акуратній роботі Комісії з питань зміни клімату, світова спільнота отримала можливість вийти за рамки звичайних суперечок і партизанських дискусій та прийти до розуміння того, які реальні наслідки зміни клімату, викликаної діяльністю людини. І хоч інтереси деяких великих компаній та регіонів можуть сильно постраждати від загальних зусиль по обмеженню діяльності, що призводить до зміни клімату планети, довіра до науки цього разу перемогла великий капітал. А все завдяки вмінню вчених використати свій талант належним чином й організувати свою роботу у відкритій професійній манері.
Ще дуже рано говорити про перемогу в питанні контролю змін клімату, викликаних діяльністю людини. На це підуть десятиріччя. Але початок уже покладено. І хоча США й не приєдналися ще до нової угоди, вплив науки змусить Америку відігравати більш конструктивну роль у майбутньому, навіть якщо американські політики продовжать чинити перешкоди даному процесу.
У нашому взаємопов’язаному, заснованому на технологіях суспільстві, наукові питання підвищеної складності будуть дедалі більше впливати на життя простих людей. Як боротися зі СНІДом? Чи треба займатися генетичною модифікацією культур для поліпшення сільськогосподарських показників? Як упоратися з проблемою нестачі питної води в деяких країнах світу? Як зберегти біологічне різмаїття?
У будь-якому випадку буде потреба в політиках і дипломатах для того, щоб спільними зусиллями привести до згоди сторони з найрізноманітнішими інтересами. Але й точна об’єктивна наукова інформація буде необхідною для того, щоб обрати найкращий спосіб дій. Діяльність Комісії з питань зміни клімату є демонстрацією того, як вчені з багатих і бідних країн можуть працювати разом для надання об’єктивних і точних даних з найскладніших питань при інтересах, що різко розходяться.
