Потрійний програш

Кореспонденту «Дня» із компетентних джерел стало відомо, що Скоп’є почало підшуковувати собі нового партнера у військово-технічній співпраці. Водночас на Україну можуть чекати штрафні санкції за невиконання підписаних контрактів. Київ опинився під реальною загрозою потрійного програшу. По-перше, українські виробники військової техніки, які й так простоюють без роботи, можуть лишитися багатомільярдних прибутків. По-друге, українська сторона може постати перед проблемою виплати штрафу. А найголовніше — Київ може на довгий час «приліпити» на себе ярлик ненадійного партнера.

Про призупинення поставок зброї македонцям українська влада заявила під час візиту радника американського президента з національної безпеки Кондолізи Райс. Великих зусиль для американської представниці це не коштувало. Знесилене політичною кризою українське керівництво було готове на все, аби повернути довіру американців. Утiм, звинувачувати Вашингтон в підступності чи пресингуванні навряд чи доречно... А от недолугість українських дипломатів — на виду. Із самого початку жоден із них толком не усвiдомив, що зрештою означає український «вiдхiд» у виконанні зобов’язань перед Македонією. Ключові слова — «важка зброя» та «на час мирних переговорів» — в офіційних заявах України, схоже, вживалися не стільки з розумінням, скільки через необхідність. Не дивно, що деякі з американських дипломатів у приватних бесідах вже говорять про призупинення поставок Україною не на час мирних переговорів, а в цілому до завершення конфлікту. Не дивно також, що декого з цих же дипломатів дратують навіть натяки з української сторони про відновлення військово-технічної співпраці з Македонією. Розмитості ж заяв українського Міністерства закордонних справ щодо майбутньої військово-технічної співпраці з македонцями не позаздрить найбездарніший дипломат. На запитання «коли відновимо поставки?» у нас відповідають — «це питання часу».

У Македонії на офіційному рівні з цього приводу поки що мовчать. В Україні наївно вірять, що до нашої позиції в Скоп’є «ставляться з розумінням». Можливо, так і було. Тільки «ставлення» це не менш вимушене, аніж сама позиція України. Варто нагадати, що в кінці липня в інтерв’ю українському телебаченню македонський посол Владо Блажевски висловив занепокоєність своєї країни перспективою припинення поставок зброї з України. Посол тоді підкреслив, що в першу чергу треба врегулювати ситуацію в Косово, оскільки саме з території краю просуваються в Македонію терористи. «Змінили» свою думку в Скоп’є на більш лояльну досить швидко, майже через тиждень, і що характерно: під час приїзду генерального секретаря Ради Євросоюзу Хав’єра Солани на пару з українським міністром закордонних справ Анатолієм Зленком. Високоповажний представник ЄС, видно, добре дав зрозуміти своїм колегам, що й по чому...

Досі невирішеною, хоч і давно обіцяною лишається справа з призначенням надзвичайного та повноважного посла України в Македонії. На сьогодні Київ навряд чи наважиться похвалитися, що наша держава достойно представлена в Скоп’є і має там ефективне посольство. Очевидно, тому в українському МЗС мало обізнані в багатьох питаннях, що стосуються співпраці між двома країнами. «Дню», правда, стало відомо, що на підпис українського президента вже чекає указ щодо призначення посла в Македонії. Дозвіл на це було отримано і від македонського уряду.

Найбільший парадокс, що Київ уже не раз «прогорав» у подібних випадках. На помилках в нас, видно, не вчаться. Чи потрібен Україні новий Бушер? Мабуть, ні. Після зриву українцями переговорiв iз пiдписання прибуткового контракту з іранцями Вашингтон пообіцяв допомогти нашій країні. Ніби-то й допоміг. Якщо можна вважати за допомогу кількасот тисяч доларів на противагу багатомільйонним збиткам України.

У випадку з Македонією все ще абсурдніше. Нам уже ніхто нічого не обіцяє. Нас тільки «прохають»...