Повернення «дворукого» гітариста
Енвер Ізмайлов виріс в Ферганi (Узбекистан), там же в 15-річному віці самостійно навчився грі на гітарі. Потім закінчив музучилище по класу фагота (пізніше його не раз називатимуть людиною-оркестром), професійно працював в групах «Южане» і «Сато». У чому ж полягає неповторність і унікальність Ізмайлова, чим йому вдається підкоряти публіку України, Росії, Франції, Швейцарії, Німеччини, Скандинавії? Одразу і назавжди. Відповідь проста: талантом, звісно. Але будь-який талант має конкретні прояви. В самому кінці 70-х, внаслідок тривалих пошуків нових способів звуковилучення, він прийшов до нетрадиційної техніки виконання: винайшов теппінг — прийом гри, при якому пальці обох рук лежать на грифі гітари, як на клавіатурі, і звук вилучається швидким притисненням струн, а не ударом або щипком по них (таким чином, на гітарі виконуються дві незалежні партії — як на фортепіано). У музиці Енвера поєднується імпровізаційний початок і елементи музичного фольклору як народу кримських татар, до якого він належить, так і інших народів Причорноморья, Балкан і Близького Сходу.
Сьогодні Енвер Ізмайлов — заслужений артист України, володар гран-прі конкурсу європейських гітаристів в Лозанні (1995 року). Спробував себе (і все — блискуче і вдало) і в дуеті, і в тріо. Досить багато гастролює, а в перервах ділить свій час між Кримом і Києвом. Втім, в столиці він буває зовсім не так часто, як хотілося би. І тому концерт у клубі «Промзона», який відбудеться 10 серпня, вже сьогодні викликає ажіотаж. Бо Енверу, якого охрестили «дворуким» гітаристом, вдається бути завжди новим. Єдине, що залишається усталеним — це його почуття гумору.
