Повернути stand-by?

Економічна ситуація дедалі більше нагадує середину 90-х, хоч би там як храбрувала й хоч би які сольні концерти із заздалегідь узгодженими питаннями давала на телеканалах нинішня влада. Власне, її підхід дуже правильний — громадян слід заспокоїти, показати, що всі проблеми відомі й вирішуються. Ось тільки при цьому демонструється так багато щодня змінюваних і жодного разу не повторених дорогих вбрань і ще більше артистизму й чарівливості, любові до громадян і ненависті до їхніх і уряду ворогів, але так мало реальних рішень, що цей театр одного талановитого актора кортить вимкнути. Адже справи в країні дедалі більше переконують, що єдине реальне рішення, яке уряд готує, — ще тугіше затягти паски. (І це на тлі того, що в інших країнах знижують податки). А в нас усе починають з простих громадян, яких позбавляють робочих місць, зарплат і пенсій. Наприклад, працівникам інститутів Національної академії наук зарплату урізали практично вдвічі. А чому б спочатку, як це робиться в деяких інших країнах, не зробити те саме, скажімо, зі слугами народу?

Тим часом Міжнародний валютний фонд уже має підстави вимагати від України дострокового погашення першого траншу (4,5 млрд.дол.) кредитної програми stand-by (16,5 млрд.дол.). Повідомляючи про це журналістам, перший заступник глави Секретаріату Президента Олександр Шлапак пояснив: «На сьогоднішній день ми не виконуємо угоду». За його словами, головним питанням до української влади є перспектива виконання держбюджету-2009, ухваленого, на його думку, не на чинній податковій базі. У результаті до головного кошторису країни закладено понад 20 мільярдів гривень, що не мають законних податкових джерел. Щоправда, як вважає Шлапак, МВФ демонструє безпрецедентну гнучкість підходів і хоче почути від уряду лише одне запевнення: бюджет реалістичний. Ліберали з Фонду йдуть на всілякі поступки й готові розглядати можливість співпраці з нашою країною навіть за тривідсоткового дефіциту її бюджету. «Вони просять одного — покажіть реальний бюджет», — кинув камінь у город уряду заступник голови президентської канцелярії. Але, хоч як це дивно, характеризуючи можливість втрати емвеефівських мільярдів, продовжував випромінювати здоровий оптимізм: «Неприємно, але не страшно... Більшого удару буде завдано в іміджевому плані».

Шлапак вважає, що держбюджет, якщо він залишиться в нині діючих параметрах, може істотно розігнати інфляцію. Щоправда, товкачем тут, на його думку, 2009 року виступить суб’єктивний чинник — непрофесіоналізм прем’єр-міністра: «У разі, якщо вона добереться до друкарського верстата й ввімкне його на повну потужність, мої прогнози дуже песимістичні: 100% (інфляції) й більше». Але й це ще не все. «Бюджетна криза, яку ми отримаємо, — за даними Шлапака, — буде значно істотнішою, ніж валютна».

Але можливо, все це — просто лікалки, що використовуються проти одного з головних кандидатів на президентську посаду? Добре, якби так. Але його популістські звички й ораторські таланти в дні кризи — це потужна зброя, що базується на гіпнотичному, по суті, впливі. Громадянам дуже важко не втратити відчуття реальності й відрізнити правду від лукавства в словах чи то сучасного Тартюфа, чи то другого Кашпіровського. «Ви спите, вам тепло, добре. А тепер ви на зеленому лугу й косите свій рекордний урожай».

Щось подібне відбувається на будь-якому виступі. Ось у понеділок була зустріч із представниками аграріїв. Чого тільки їм не наобіцяли. Почали з дешевих добрив і, розговорившись, відкрили таємницю майбутнього впливу на хіміків: використання податку на додану вартість. Пригрозили: «Зв’яжемо по повній програмі», а потім перейшли до фінансового забезпечення села, якому лише на посівну треба 10 мільярдів гривень. Кілька нескладних пасів, і вони вже на тарілочці. 2,5 мільярда — від продажу зерна аграріїв. Ще два будуть акумульовані після дозволу аграрному фонду експортувати зерно. А 5—6 мільярдів — за рахунок рефінансування банків, яких за це зобов’яжуть пролонгувати непогашені аграріями кредити, а також видавати нові. Нещодавно в країні був один головний банкір — голова НБУ... Проте все залишається без змін. Тепер прем’єр, мабуть, береться цю роботу суміщати...