Правда та любов переможуть брехню й ненависть

«Вацлав Гавел відійшов у світ, де йому краще», — сказала чеському телебаченню молода дівчина у своїй спонтанній реакції на смерть останнього чесько-словацького та першого чеського президента, фізичне здоров’я якого в останні місяці згасало з кожним днем. На цьому світі він багато натерпівся — комуністи забороняли йому вчитися, друкувати свої статті та п’єси, майже на п’ять років посадили до в’язниці, де він тяжко захворів та мало не помер 1983 року. Із того часу Вацлава Гавела мучили проблеми зі здоров’ям, він переніс кілька важких операцій. 1996 року втратив кохану дружину Ольгу; розпалася держава, президентом якої він був, а протягом періоду, коли очолював Чеську Республіку, не був дуже популярним, його критикувала велика частина політиків та суспільства. Те, що при цьому Вацлав Гавел дожив до 75 років, уже є дивом. Можливо, саме завдяки всім труднощам він цінував життя, був справді щасливий, що живе на Землі, й боровся до останнього подиху за те, щоб пожити з нами якнайдовше.

Помер перед Різдвом, а, за словами українців, які висловлювали нам своє співчуття з приводу його смерті, це є знаком того, що йдеться про святу людину. Чи справді це так, судити іншим. Беззаперечним є те, що Вацлав Гавел завжди боровся проти безчинства сильних світу цього, заступався за право окремої людини на свободу, попри погрози чи гноблення в часи комуністичної влади перед оксамитовою революцією 1989 року або після неї, коли його багато хто висміював та критикував.

1976 року Вацлав Гавел зустрів незнайомих молодих митців, яких комуністичний режим хотів засудити лише за виконання музики, що не подобалася тодішньому режимові як прояв незалежного волевиявлення; молодих людей було звинувачено тому, що були хуліганами й волоцюгами. Завдяки бажанню захистити кількох неосвічених митців з низів суспільства від злої волі нібито всевладного режиму виник рух «Хартія-77», який пізніше став рушієм повалення комуністичного режиму в Чехії та Словаччині. Уже на посаді президента вільної Чехословаччини, а потім — і Чеської Республіки Вацлав Гавел підтримував дисидентів, ув’язнених журналістів та представників невладних організацій чи замовчуваних митців із Білорусі, Росії, Бірми, Куби, Тибету та інших країн.

Доки на світі будуть живі люди, які не боятимуться безчинства сильних, заступатимуться за свободу інших та керуватимуться гаслом «Правда і любов переможуть брехню і ненависть», яке стало символом чесько-словацької оксамитової революції 1989 року та його президентства, Вацлав Гавел буде поміж нас.

Дякуємо за пам’ять.