Правильна орієнтація

«День» уже не раз виносив на обговорення громадськості проблему використання української частини Євроазійського нафтотранспортного коридору. Нині до цього питання знову привернуто увагу у зв’язку з тим, що воно набуло ще геополітичного сенсу після виступу в нашій газеті (3 квiтня) Послів США, Німеччини та Польщі. Отримавши додаткові промислові потужності з транспортування нафти, Україна зміцнилася як транзитна держава — реалізація даного проекту дозволяє нашій країні диверсифікувати надходження сирої нафти, підключивши каспійські джерела. Окрім того, країни Європейського Союзу завдяки реалізованому українському проекту також потенційно розширили можливості зміцнення енергетичної безпеки. Відтак у політичному плані можна стверджувати про передумови для зростання світового політичного рейтингу нашої країни та про додаткові можливості реального інтегрування України в Європейську Спільноту. Втім, попри всі потенційні переваги, нафтопровід сьогодні практично не працює. Більше того, навколо нього точаться дискусії щодо зміни проектних напрямків транспортування нафти.

Україна, самотужки побудувавши складний і потужний нафтотранспортний комплекс, витративши величезні кошти на будівництво, не здатна скористатися отриманими завдяки цьому перевагами над конкурентами, які також лобіюють власні нафтові шляхи до Європи. Чому?

Нагадаємо, що кілька років тому заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України, доктор економічних наук Трохим Ковальчук попереджав у нашій газеті про згубність політики національного ізоляціонізму для даного міжнародного за своїм рівнем проекту. Провідником цієї політики виступав колишній керівник системи магістральних нафтопроводів «Дружба» Любомир Буняк, якому уряд Віктора Ющенка доручив координувати на національному рівні будівництво української частини нафтотранспортного коридору та ув’язати його з міжнародною інфраструктурою видобутку, транспортування і споживання сирої нафти. Стратегія, обрана «ізоляціоністами», полягала в тому, що варто лиш побудувати «трубу», як біля неї стоятиме черга iз замовників на транспортування — власників нафти. Сьогодні важко сказати, що лежало в основі пов’язаного з цим прорахунку: звичайна зарозумілість чи певні наміри. Очевидний наслідок пасивних дій: основна частина нафтопроводу наповнена технічною водою, а працює лише 52- кілометровий відрізок (менше нiж 10% загальної довжини) прокачуючи у зворотному, ніж раніше передбачалося, напрямку російську нафту. «Укртранснафту», яка нині управляє нафтопроводом, можна зрозуміти — адже треба заробляти кошти на утримання та зберігання нафтотранспортного комплексу. Без залучення додаткових джерел фінансування він стане непридатним для використання за призначенням. Окрім того, тимчасове завантаження хоча б частини потужностей дозволить мінімізувати значні збитки, яких зазнає Україна від його простою. Іронія долі полягає у тому, що внаслідок «патріотичності» позиції позаминулого уряду щодо протидiї створенню міжнародного консорціуму, нафтопроводом — у власних інтересах — можуть скористатися російські компанії. А Україна — може втратити могутній важіль інтеграції в європейський ринок енергоносіїв.

Сьогодні навіть «найбільшим патріотам» все очевиднішими стають висновки Ради національної безпеки і оборони (з приводу яких у пресі тоді розгорнулася майже істерика), яка на кількох своїх засіданнях розглядала питання нафтотранспортного комплексу і наголошувала не тільки на необхідності прискорення усіх пов’язаних з цим робіт, але й на потребі розвивати міжнародну співпрацю, залучати зарубіжних інвесторів. Організаційною базою для цього мав стати міжнародний консорціум. Доручення про його створення Президент України дав ще на початку 1998 року.

«На жаль, його невиконання, — сказав на початку бесіди з «Днем» голова «Укртранснафти», спеціальний уповноважений України з питань ЄАНТК Олександр Тодійчук, — призвело до того, що ми втратили час і змушені надолужувати у пожежному темпі. Єдине, що вселяє надію, — дії нинішнього уряду, який не відмовляє важливому для нашої держави стратегічному проекту в належній політичній підтримці як всередині країни, так і на міжнародному рівні».

— Вагома підтримка «західного напрямку» нафтопроводу надійшла також і від послів трьох таких впливових держав, як США, Німеччина та Польща, які надрукували в «Дні» статтю, що дає високу оцінку євроінтеграційній спрямованості нафтопроводу Одеса—Броди. Якою є ваша оцінка позиції, висловленої дипломатами?

— Буду відвертим: ця публікація, хоча і стала для нас несподіванкою, але несподіванкою приємною і навіть знаковою. Вперше посли країн, роль яких у реалізації проекту Євроазійського нафтотранспортного коридору (ЄАНТК) є важливою, консолідовано публічно виступили на його підтримку. По суті, висловлені у статті погляди та підходи наших партнерів щодо місця України у системі європейського енергозабезпечення цілком збiгаються з нашими. І це закономірно, оскільки наша політика в рамках проекту ЄАНТК вибудовується на основі переговорів, консультацій, конференцій, у яких бере активну участь міжнародна громадськість, зокрема представники політичних, ділових та наукових кіл США та європейських держав.

Інтерес до проекту Єврозіатського нафтотранспортного коридору останнім часом значно зріс. Це відчутно з активності потенційних партнерів, кількості публікацій у ЗМІ. Одеса—Броди згадується майже на всіх високих зустрічах, коли обговорюються стратегічні питання України. Вже сформовано розгорнутий перелік основних бізнес-сценаріїв розвитку української нафтотранспортної системи, яка переростає у потужній проект Євроазіатського нафтотранспортного коридору (ЄАНТК). Аналізуються також комерційнi і стратегічнi складовi цих сценарiїв. Розробка бізнес-плану буде завершена наприкінці червня 2003 року, але вже перші результати досліджень, проведених PricewaterhouseCoopers, свідчать, що у даного проекту приваблива перспектива. Міжнародні фахівці вважають транспортування каспійської нафти до Чехії, Німеччини, Польщі економічно вигідним. Існує також цікавий варіант виходу легкої каспійської нафти на німецький глибоководний морський порт Вільгельмсхаффен.

Окрім того, ми знову повернулися до активного вивчення варіанту співпраці з Каспійським трубопровідним консорціумом (КТК) щодо маршруту Тихорецьк-Лисичанськ-Кременчук-Броди, який обминає Чорне море. Це спонукає потенційних замовників і користувачів нафтотранспортної системи до активних дій, які навіть почали набувати рис боротьби за проект. І оскільки інші проекти не мають такої потужної міжнародної підтримки, це хороший шанс розпочати реальну широкомасштабну інтеграцію економіки України в економічний простір об’єднаної Європи. Євросоюз вже сьогодні розглядає український варіант як загальноєвропейський проект і важливий елемент нової стратегії енергетичної безпеки ЄС. Віце-президент Європейської комісії з питань енергетики й транспорту Лойола де Паласіо відзначила, значущість ЄАНТК, у випадку його повномасштабної реалізації, не тільки для двох окремо взятих країн — України та Польщі, але й для Євросоюзу загалом. Висока оцінка і підтримка проекту була висловлена Головою Європейської комісії Романом Проді під час його нещодавньої зустрічі у Брюсселі з прем’єр-міністром України Віктором Януковичем. Ми відчуваємо постійну увагу і підтримку уряду США (для прикладу згадаю нещодавній візит до України Стівена Манна), зростає також активність нашої співпраці з польськими та німецькими партнерами, про це також багато говориться в ЗМІ. Успішна реалізація цього проекту як стратегічного для ЄС зміцнює також і безпеку нашої держави.

Приємним повідомленням була для нас заява (під час переговорів з прем’єр-міністром України) президента ЄБРР Жана Лем’єра про готовність банку увійти до міжнародного нафтотранспортного консорціуму на кредитних чи інвестиційних засадах. Це також позитивний сигнал партнерам, з якими ми працюємо.

— Якою є значущість проекту ЄАНТК для успішної інтеграції України в євроатлантичне співтовариство та європейські ринки?

— Слова Дж. Рокфеллера, сказані у ХIХ столітті: «Хто контролює нафтотранспорт, той тримає в руках і видобуток, і переробку нафти» лишаються актуальними і в столітті ХХI. Транспортування енергоносіїв завжди є традиційним елементом реалізації геополітичних та геоекономічних доктрин. Українська держава обрала в цьому свої пріоритети. Найважливіші з них — співробітництво замість диктату, партнерство замість залежності, диверсифікація замість монополізації.

Реалізовуючи проект ЄАНТК, Україна виходить з філософії нового мислення — зробити трубопроводи механізмом, що породжує додаткові можливості — зменшує залежність від поставок з одного джерела, сприяє збільшенню ступеня політичної свободи керівництва держави у виборі пріоритетів розвитку країни, розвиває взаємовигідну міжнародну кооперацію.

Зараз формується новий геоекономічний і геополітичний ландшафт Європи. Україна має реальні шанси на європейське майбутнє. Але шлях до нього лежить не через словесні декларації, а через реалізацію конкретних проектів, які вигідні Україні і потрібні ЄС. ЄАНТК є одним iз таких, на жаль, небагатьох проектів, які Україна спільно з Польщею може запропонувати Європейському Союзу.

Саме українсько-польський тандем, враховуючи геополітичне розташування обох країн у просторі «від моря до моря», може відіграти одну з ключових ролей у забезпеченні енергетичної безпеки розширюваного ЄС. Проект ЄАНТК від Одеси до Гданська може відіграти роль станового хребта для стратегічного партнерства Києва і Варшави не в декларативному, а в реальному значенні цього терміну. У випадку своєї успішної реалізації він може зменшити залежність обох країн від традиційних постачань нафти, підвищити роль України та Польщі як тразитного тандему на Європейському континенті, наповнити новим змістом співробітництво в трикутнику ЄС — Україна — Польща.

Приємно відзначити, що співробітництво з Польщею по реалізації проекту Одеса — Броди — Гданськ набуло додаткової динаміки після Жешува, де у червні минулого року під егідою президентів обох країн відбувся українсько- польський бізнес-форум.

— У своїй статті посли висловили застереження щодо можливого реверсування нафтопроводу Одеса—Броди. Наскільки реальними є ці побоювання, і які ризики такого сценарію?

— Результати зміни ідеології нафтопроводу Одеса—Броди важко передбачити. Як ми вже говорили, його стратегічне значення — транспортування нафти з Одеси до Брод, і далі на Захід до Плоцька. Ми отримали побажання від «ЛУКойла», ЮКОСа, ТНК щодо реверсу, але поки що не маємо їхнiх комерційних пропозицій. Ми будемо розглядати всі варіанти, як це прийнято в бізнесі, але я не думаю, що у стратегічному курсі України з цього питання мали б відбуватися якісь радикальні зміни. Якщо нам сьогодні згадані компанії навіть пообіцяють „золоті гори», ми маємо думати про завтра і післязавтра. Сьогодні ми випередили своїх конкурентів, реально збудувавши трубопровід в обхід Босфору.

Нові нафтотранспортні об’єкти вже приносять великі гроші в бюджет держави і найближчим часом почнуть працювати на повну потужність. Почавши прокачку із Брод в Одесу, ми на першому етапі можемо отримати певні додаткові гроші, але водночас призупинимо розвиток проекту і ліквідуємо фору, яку маємо відносно реалізації конкурентних проектів (Бургас- Александруполіс, Констанца-Омішаль, Балтiйська трубопровiдна система та інші). Не виключено, що в цьому разi після їхньої реалізації до проекту «Одеса—Броди» можуть втратити інтерес і ті, хто сьогодні пропонують качати нафту з Одеси до Брод, і ті, хто — з Брод до Одеси.

Маршрут транспортування нафти, запропонований ТНК, Юкосом і Лукойлом через територію Білорусі, а потім з Брод на «Південний» є найдовшим з існуючих маршрутів транспортування нафти з Самари. Він певним чином лімітований пропускною здатністю білоруської нафтотранспортної системи. Прокачка нафти по ньому буде коштувати для клієнта на $2,5 дорожче на тонні, ніж будь-який інший діючий маршрут у системі Придніпровських магістральних нафтопроводів.

Сьогодні, згідно з бізнес-планом короткострокового етапу нафтопроводу Одеса—Броди, ми у реверсивному режимі використовуємо його 52 кілометрову ділянку та термінал «Південний» для перекачки додаткових об’ємів нафти із Кременчука. На доцільності використання цієї ділянки трубопроводу акцентувалось у своїх дослідженнях компанії Halliburton Kellog Brown & Root та Cambridge Energy Research Assosiation, які вони виконали у 2002 роцi.

За контрактами з 4 компаніями на прокачку по маршрутах Мічурінськ — Кременчук — «Південний» та Великоцьк-Лисичанськ- Кременчук-«Південний» додатково до обсягів транзиту на Одесу буде відвантажено у порту «Південний» не менше 4 млн. тонн нафти. До кінця 2003 року потужність експортного потенціалу «Укртранснафти» буде збільшено до 7 млн. тонн нафти на рік. Отже, у перерахованих російських нафтовидобувних компаній з’являються нові експортні можливості на взаємовигідних маршрутах.

Починаючи з січня 2003 року ми вже відвантажили через «Південний» близько 500 тис. тонн нафти. Бюджет України у цьому році отримає не менше 40 млн. гривень від використання нових нафтотранспортних об’єктів при рівні завантаження 4 млн. тонн. А у випадку збільшення вантажопотоку до 7 млн. тонн, обсяг додаткових надходжень складе майже 70 млн. гривень. За рахунок отриманого доходу «Укртранснафта» зможе вирішити питання придбання технологічної нафти і з початку наступного року, незалежно від активного небажання декого за межами України, Одеса — Броди зможе розпочати комерційне транспортування легких сортів нафти. Попередні результати роботи Pricewaterhouse Coopers вказують на досить оптимістичні перспективи проекту. Однак слід пам’ятати, що будь-яка непослідовність української сторони в частині зміни стратегічного напряму використання трубопроводу не залишиться непоміченою для наших партнерів, які розцінюватимуть це як зростання політичних ризиків проекту .

— США, Німеччина та Польща (через своїх Послів) висловили також застереження щодо недосконалості угод з проекту «Дружба—Адрія». Це може зашкодити реалізації проекту «Одеса—Броди»?

— Застереження з боку американської сторони щодо того, що угоди за проектом «Дружба—Адрія», підписані у 2002 році за участі Росії, України, Білорусі, Словаччини, Угорщини та Хорватії, блокують розвиток проекту «Одеса— Броди», виникли не сьогодні. З цих питань були проведені відповідні розгорнуті консультації. По суті, увага фокусується на тому, на яких умовах підписуються угоди за проектом «Дружба—Адрія». Експерти США застерігають від можливої втрати Україною вільного доступу до нафтопроводу «Дружба», що може обмежити можливості його використання для перекачки легкої нафти із нафтопроводу «Одеса— Броди». У даний час вказані питання додатково опрацьовуються робочою групою країн-учасників проекту і нашими експертами.

Водночас вважав би за необхідне зауважити, що ні у висновках експертів, ні у статті послів немає заперечень щодо проекту «Дружба—Адрія» або аргументації щодо його несумісності з проектом «Одеса—Броди». Навпаки, ідея доставки каспійської нафти з Одеси до глибоководного хорватського порту Омішаль активно підтримується американськими експертами. У свою чергу, спеціалісти ВАТ «Укртранснафта» опрацьовують технічні питання щодо роздільного послідовного та паралельного прокачування двох сортів нафти (Urals та «легкої»).