Про міцність людей і матеріалів

Наука про міцність: знати природу, причини й термін руйнування — через дослідження та знання надійності, довговічності. Чимала частка надійності й міцності була закладена вже при самому народженні Георгія Писаренка, одного з шістьох дітей небагатої козацької сім’ї з хутора Скрильники Кобелякського повіту на Полтавщині. І от зі своїм насправді козацьким здоров’ям і прагненням дослідницької роботи полинув він у своє, дійсно велике й сповнене величезного напруження життя. І тут не можна без короткої біографії.

Відмінник! До шостого класу вчився у хатині, потім бігав за сім верст до школи, складаючи екстерном іспити за семирічку, вступив до інституту й аспірантури в холодні й голодні часи. Умів завжди з ентузіазмом і повною самовіддачею працювати: і чорноробом на будівництві, і слюсарем, і репетитором, і громадським діячем, і видатним експериментатором, і просто неба взимку під час війни, підіймаючи з нуля, з обмерзлої землі величезний авіазавод.

Усе для фронту, усе для перемоги! І все життя без залишку — для науки! Для освіти. Для виховання нових поколінь інженерів, дослідників проблем міцності. Багато років Г.С. Писаренко очолював кафедру опору матеріалів КПІ, без якого, як відомо, не може бути ні інженера, ні вченого. Очолював так само успішно, як і його великий попередник у цьому ж вузі, всесвітньо відомий С.П. Тимошенко, український американець, праці й книжки спогадів якого видав у нас його соратник і учень.

Чудовий вчений і експериментатор, який співпрацював з такими нашими корифеями, як академіки М.Боголюбов, Ю.Митропольський, С.Серен сен, І.Францевич, О.Люлька, вправний і наполегливий організатор науки, який багато років пропрацював у Президії Академії наук України, лауреат багатьох найпочесніших премій і звань, вчений, обраний до іноземних академій, Міжнародну академію астронавтики та Американську спілку випробувань і матеріалів, більш за все піклувався про виховання нових вчених, про зв’язок часів і поколінь у науці.

Г.С. Писаренко заснував і зараз очолює як почесний директор великий академічний Інститут проблем міцності. І що ж?.. У наші дні?

Вичерпуються запаси міцності, нехай і величезної. Здаються в оренду приміщення інституту, щоб його працівники могли вижити матеріально. Добре, що директор свого часу збудував добротні й просторі корпуси.

Вже не фігурально, а реально рветься зв’язок часів і естафета поколінь. Доктори наук в інституті — всі пенсіонери. Отримують 270 грн. Старший науковий спiвробiтник, кандидат наук — 257. Як брати молодих, якщо вони розуміють, що з їхньою зарплатою вони не дочекаються ні квартири, ні перспектив. До старості. Отже: молодих фахівців до 35 років — майже немає, до 40 — дуже мало. Не стало найважливішої ланки — вчених у найпродуктивнішому віці.

Раніше: госптематика — до 70%, в іншому допомагала держава. Коли в індустрії все крутилося, вертілося, працювало, зазнавало навантажень і напружень, тоді дослідники проблем міцності були запитані й конче потрібні. А яка зараз госптематика, які договори, якщо промисловість чи то на боку, чи то спить й іржавіє. Кому тут потрібна наука, її дослідження та контроль? Втомлюється метал до останньої межі. Втомлюються до убогості й депресії люди науки.

Все це бачить і розуміє, звичайно ж, і наш ювіляр — академік Г.С. Писаренко. І немає чого тут сказати — ні йому, ні нам, які його поздоровляють. І чим втішитися, чого побажати?.. Плавав у молодості, займаючись турбінами, на великих пароплавах Георгій Степанович. А на флоті є команда: «Роби, як я!» Зробіть що-небудь зараз, як він, — з такою ж енергією і добротністю. Зробіть! Але в нинішній час! Дайте науці надію!

Здоров’я вам, Георгію Степановичу! Хай живе міцність людей і матеріалів!