Про новий оптимізм

Останнім часом тема зміни української Конституції стала досить популярною. З подачі політичних кіл, експерти та пересічні громадяни країни вже досить довго й активно ведуть дискусії з цього питання. Мало того, громадськість не лише висловлює свою думку, а й за допомогою засобів масової інформації впливає на політиків. Припинення залаштункових консультацій і зрив домовленостей між Партією регіонів і Блоком Юлії Тимошенко щодо перекроювання Основного Закону яскраве підтвердження цього. Але навіть після того як стало зрозуміло, що коаліція ПР і БЮТ не відбудеться, в суспільстві продовжують обговорювати конституційну реформу — про це, зокрема, свідчить пошта «Дня». Наприклад, на круглому столі з питань обговорення внесення змін до Конституції України в місті Овідіополі Одеської області учасники засідання висловили переконання в необхідності проведення прямих виборів президента України, а в разі загрози «конституційного перевороту» проведення всеукраїнського референдуму.

«Форму правління в Україні, політичну модель держави має визначати єдиний за Конституцією носій влади — український народ, але за парламентом має зберегтися можливість не лише ухвалювати закони, а й впливати на відносини між гілками влади. Місцеві вибори мають проходити на мажоритарній основі, а не за партійними списками. Ніхто не може відібрати в народу, й зокрема в кожного громадянина, право бути причетним до розв’язання питань суспільного устрою України», — підкреслив голова Овідіопольського всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка С. М. Агеєнко.

Другий читач ділиться з нами власними тезами виступу на іншому круглому столі, що відбувся у Чорноморському державному університеті імені Петра Могили (м. Миколаїв) і був присвячений обговоренню нової редакції Конституції України, запропонованої Президентом. Зокрема, пан Сущенко пише, що в нас у країні панує правовий нігілізм, який став своєрідною ознакою становлення нашої держави. Мало того, ця іржа вкриває всі структури владної піраміди й використовується як один з основних інструментів у боротьбі за державну й будь-яку іншу владу. Володимир Сущенко пропонує свій рецепт виходу із ситуації шляхом підписання Конституційної угоди «Про порядок і термін розробки, внесення та затвердження нової редакції Конституції України, включаючи зміст розділів I, II і XIII», яка має бути підписана на основі консенсусу всіх гілок влади. Потім протягом трьох місяців дії Конституційної угоди нову Конституцію України необхідно затвердити на Конституційних зборах.

Активна участь людей у питаннях реформування Конституції й тиску на політичну верхівку свідчить про становлення громадянського суспільства в Україні. У цьому контексті майбутні президентські вибори стануть для українського суспільства ще одним тестом на перевірку, де кожний виборець зможе показати, наскільки він готовий узяти на себе відповідальність за долю країни. Про це наша розмова із заступником директора Інституту соціології Національної академії наук України, доктором філософських наук, головним редактором журналу «Социология: теория, методы, маркетинг» Євгеном ГОЛОВАХОЮ.

— Євгене Івановичу, в інтерв’ю газеті «День» восени минулого року ви сказали, що, незважаючи на всі пертурбації, що відбуваються в ешелонах влади, Україна все-таки поступово рухається до демократії. Як ви сьогодні оцінюєте те, що відбувається в Україні, зокрема кулуарні переговори Партії регіонів та Блоку Юлії Тимошенко щодо розподілу політичного й економічного ресурсів країни?

— Сьогодні всі політичні події, що відбуваються в Україні, — це цілком наочний вияв того, що наша країна дійсно рухається до демократії. Переговори — це демократичний процес, і те рішення, яке було прийняте в результаті, — кардинально не ламати політичну ситуацію — теж відповідає демократичним принципам. У цьому випадку була врахована громадська думка, що виступила проти передбачуваного кулуарного розподілу повноважень між провідними політсилами країни. А рупором громадської думки стали соціологічні опитування, на які, за великим рахунком, і зважав Віктор Янукович, ухвалюючи рішення йти на всенародні вибори президента.

Політики сьогодні дуже багато говорять про якісь страшні загрози незалежності української держави, але дані нашого останнього соціологічного опитування свідчать, що громадяни України набагато спокійніше оцінюють перспективи своєї країни. Це свідчить про те, що суспільство впливає на провідних політиків і на владу загалом. Я, принаймні, бачу в цьому достатній оптимізм на найближче десятиліття — це перше. Друге — це некатастрофічне падіння соціального самопочуття, набагато менше, ніж можна було очікувати внаслідок об’єктивної кризової ситуації в економіці.

— Відомо, що чимало соціологічних опитувань у нашій країні показали негативне ставлення народу до передбачуваного союзу ПР і БЮТ, особливо що стосується домовленостей про зміну Конституції. Як ви вважаєте, чи є це свідченням того, що українське суспільство на голову вище за політичну владу?

— Говорити про те, що на голову вище, напевно, ще передчасно. Суспільство складається не лише із сукупності думок, а й із потужних дієвих громадських організацій. Другого ще в нас немає, але перше вже є. Що також свідчить про вплив громадськості на владу.

— Чи означає це, що в Україні формується «розумний виборець»?

— Виборець мусить чітко знати свої інтереси. У цьому випадку має значення конкретний інтерес людини. Якщо вона знає свої інтереси та готова висловити їх шляхом голосування — це дуже добре. У цьому суть демократії, а розумна вона чи дурна — це вже її особисті якості. Таким же чином, не можна говорити розумним чи дурним є політик, він має відповідати своєму професійному призначенню, а його інтелект далеко не завжди виявляється вирішальним чинником. Головне, щоб у нас у країні з’явився зацікавлений виборець і його інтерес починався з розуміння свого місця в суспільстві. Тоді й буде реальна диференціація політичних сил.

— Приблизно через півроку Україну чекають чергові президентські вибори, де про свою участь заявили лідери парламентських мегафракцій ПР і БЮТ. Як ви гадаєте, яким чином позначаться нинішні залаштункові ігри Тимошенко та Януковича на їхніх можливостях виграти вибори?

— Якби сьогодні проходили вибори, то можна було б говорити про те, як це позначиться. Але за півроку ще станеться багато економічних і політичних подій, тому я вважаю, що на виборах цей чинник позначиться неістотно.

— Враховуючи наростання політичної напруженості навколо майбутнього крісла президента, якою, на вашу думку, обіцяє бути майбутня президентська кампанія?

— Вивчаючи досвід попередніх президентських кампаній, можна сказати, що багато чого буде відтворено й у майбутніх президентських перегонах. Хоча наразі залишається дуже багато невизначених речей. Наприклад, братиме участь Віктор Ющенко у виборах чи ні, а від цього, до речі, істотно залежить політична ситуація. Так, є визначеність у тому, що існує очевидний лідер, і триватиме боротьба за друге місце. Про це політологи багато говорять, і мені, власне, нічого додати, тим паче що я не хочу відбирати в них хліб. Але загалом, я не вважаю, що нинішня президентська кампанія буде драматичнішою, ніж попередня.

— Наскільки, в цьому випадку, виборець зразка 2009 року відрізнятиметься від виборця зразка 2004 року? Чи зможе при порушенні громадянських прав, суспільство знову проявити себе й продемонструвати політикам свою позицію, як це було зроблено, наприклад, 2004 року?

— Виборець зразка 2009 року буде менш політизованим, ніж виборець зразка 2004 року. Він буде не так емоційно залучений у ситуацію, оскільки емоційна складова, яка супроводила вибори 2004 року, буде не такою виразною. Є навіть підстави вважати, що нинішній виборець буде більш раціональним, тобто вибір робитиме більше розумом, ніж серцем. А це дуже позитивний момент для країни.

Що стосується захисту громадянських прав, то, з одного боку, суспільство стало більш зрілим, але з другого — сумно, що за минулі п’ять років судова система країни істотно розклалася. Принаймні, за моїми спостереженнями й спостереженнями ЗМІ, звідки я теж черпаю свої знання, суди стали великою проблемою для суспільства. А від цього, як відомо, залежить можливість громадян захищати свої права.Про новий рівень...

— На тлі вже відомих кандидатів-важкоатлетів у президенти — Януковича та Тимошенко — на українському олімпі, за результатами соціологічних опитувань, з’явився ще один реальний кандидат — це Арсеній Яценюк. Як ви оцінюєте його шанси в майбутніх президентських перегонах, і наскільки Яценюк якісно відрізняється від Януковича й Тимошенко, які вже встоялися?

— Арсеній Яценюк має дуже добрі шанси на виборах, якщо він спиратиметься на тих виборців, які традиційно голосують за націонал-демократів. Якщо йому вдасться зібрати ці голоси, то він цілком реально може стати другим у першому турі голосування. З другого боку, важливо, наскільки Яценюк зможе порозумітися з виборцями, які не підтримують націонал-демократів. А це стане зрозуміло після того, як він почне організовувати свою передвиборну кампанію.

Його відмінність від інших кандидатів полягає в тому, що він є одним із перших представників нового покоління. Яценюк — це перший передвісник так званої зміни еліт. У цьому сенсі суспільству треба уважно придивлятися до нього — це буде перший досвід появи політика нового покоління. І хотілося б, щоб цей досвід базувався на позиції лідера всієї країни, а не якоїсь однієї частини суспільства.

— Сьогодні однією з найбільш обговорюваних тем є зміна чинної Конституції. Усі визнають її недосконалість, але реально справа не рухається з місця. Політики продовжують спекулювати на цій темі, набираючи при цьому собі політичні бали, а дехто й втрачаючи. Як ви вважаєте, якими є перспективи нинішньої Конституції, чи закінчиться спекуляція після президентських виборів?

— Це дуже серйозне питання, яке має вирішуватися незалежно від політичної кон’юнктури. Біда всіх наших політиків полягає в тому, що вони намагаються стратегічні питання загнати в площину оперативних. Вигідно сьогодні відстоювати такий варіант Конституції, отже, вони його відстоюватимуть, завтра зміниться ситуація, отже, підтримуватимуть уже інший варіант Основного Закону. З мого погляду, це питання треба вирішувати після президентських виборів, а робити це повинні ті люди, які політично не зацікавлені в ньому. Це не мають бути ініціативи конкретних особистостей. Зміни до Конституції мають бути представлені конкретними політичними силами й винесені на обговорення експертам. Мало того, проводити конституційну реформу треба не поспішаючи, бо це стратегічне питання. Не треба драматизувати ситуацію — суспільство не розвалиться тому, що саме сьогодні не будуть прийняті зміни до Конституції.

— На вашу думку, тенденції зміни Конституції рухатимуться в бік парламентської чи президентської республіки?

— Мені важко тут бути пророком, але, на мою думку, якщо Україна хоче не лише декларувати, а й здійснювати європейський шлях, вона повинна рухатися до парламентської республіки. Тому що парламентська модель більш розвинена й більше використовується в Європі. Якщо Україна обере президентську модель, вона ще багато десятиліть відтворюватиме пострадянську структуру, де все буде замикатися на одній особистості. Але це не означає, що моя точка зору є домінантною.

Яку модель обере Україна, поки не відомо. Звісно, у нас більш прихильно ставляться до президентської республіки, що свідчить про домінування авторитарних тенденцій у суспільстві. Ідея про те, що одна людина може все вирішити, поки ще дуже сильна. У нас такі традиції є, починаючи з феодалізму й закінчуючи радянською системою.

У зв’язку з цим хочу зауважити, що одним із постулатів демократії є свобода. З одного боку, порівняно з такими країнами, як Данія, Швеція та Норвегія, ми ще дуже сковане суспільство. З другого боку, ми набагато вільніші, ніж більшість країн у СНД. Приклад кулуарних переговорів Партії регіонів і Блоку Юлії Тимошенко показав, що в нашому суспільстві є певний елемент свободи, а реалізовується він чи ні, залежатиме від багатьох обставин і, зокрема, від нас — суспільства.