Проблема довіри

Природно, все це не проходить повз увагу уряду. Прем’єр-міністр Віктор Янукович днями заявив: «Питання пенсійної реформи — питання за часом довгострокове, і ми повинні — це наш обов’язок, — виїжджаючи до регіонів, провести роз’яснювальну роботу. Пенсійна реформа — не панацея, коли прийняли одноразове рішення, виконали і забули. Ні, ми постійно вдосконалюватимемо ці питання у всіх напрямах, і якщо десь побачимо недоліки, виправлятимемо їх». Таким питанням Янукович назвав мінімальну пенсію, яку забули підвищити... На виконання доручення Президента, як повідомив у четвер міністр праці та соціальної політики Михайло Папієв, уряд уже готує рішення про підвищення не на 4,2%, а на 12% мінімальної пенсії (сьогодні — 90 грн.), а також пенсій, які не перерахували згідно з новим законом. Папієв також відзначив необхідність до кінця поточного року вирішити інші важливі проблеми пенсійної реформи. Перша з них стосується більшості пенсій, які так і залишилися нижчими за прожитковий мінімум (на сьогодні — 342 грн.).

У масштабі країни на це, звичайно, знадобляться величезні гроші. Витрати Пенсійного фонду цього року, ймовірно, перевищать 30 мільярдів гривень, що відповідає майже половині всіх витрат бюджету країни. Разом із тим кожен, хто заходить до продовольчих магазинів, розуміє, що між сумами в 90 та 108 гривень (таку надбавку забезпечують вищезазначені 12%) різницю відчути досить складно. Гіркота й образа проглядають у листах, які надходять цими днями до редакції. Пенсіонерка Марія Коноваленко надіслала «Дню» листа із зверненням «Панове, нашому відчаю й обуренню немає меж». Колишня вчителька нарікає: «Роздули рекламну кампанію, що нарешті пенсії будуть справедливі, а ми вкотре повірили...».

Цікаво, що нещодавно, виступаючи в Спілці податкових консультантів, аналогічну думку висловив і перший віце-прем’єр Микола Азаров. Відзначивши, що в ході підготовки пенсійної реформи дали дуже багато обіцянок, він вказав, що насправді завданням перерахунку пенсій було показати людям вигоду роботи «на світлі» та потенційно звузити таким чином сферу тіньової економіки. У четвер цей погляд уряду на пенсійну реформу підтвердив і Янукович. З його слів, вона сприятиме легалізації доходів громадян і детінізації економіки. Сьогодні багато підприємств платять зарплату «в конверті», сказав Янукович, але і роботодавець, і працівник повинні пам’ятати: цю зарплату не враховуватимуть при розрахунку пенсії. На його думку, підвищення офіційної зарплати активізує накопичення коштів у Пенсійний фонд і, відповідно, приведе до зростання мінімальної пенсії.

Невдоволення окремими елементами пенсійної реформи проявляється і на рівні керівників регіонів. Так, дніпропетровський губернатор Володимир Яцуба нещодавно звернувся до голови ПФ Б. Зайчука з проханням переглянути систему відрахувань регіонів у цей фонд. Як відзначив В. Яцуба, нині ця система є несправедливою щодо економічно розвинених областей країни. З його слів, такі області як Дніпропетровська «годують» низку інших регіонів, і це не сприяє виходу їхньої економіки з «тіні». «Ми всі знаємо, що західні області просто не показують свої заробітки, оскільки значна частина населення працює за кордоном, а в Дніпропетровщини минулого року до Пенсійного фонду забрали 300 мільйонів гривень», — заявив Яцуба. Він запропонував попередити керівництво дотованих із Пенсійного фонду областей про надання коштів на певний період і на спеціальних умовах. «Давайте надавати кошти, — запропонував губернатор, — на два роки і водночас вимагати програму виходу економіки цього регіону з тіні, — інакше немає стимулу показувати свій доход».

Атаковані хвилями сьогоднішнього пенсійного невдоволення, керівники країни, схоже, ще не мали часу замислитися над головним напрямом пенсійної політики. На загальну думку, він має полягати в тому, щоб на практиці перетворити створювану систему пенсійного страхування, особливо такі її доданки, як накопичувальна і недержавна системи, на могутній інвестиційний ресурс... Поки що на цьому неораному полі виявився тільки Світовий банк. Директор сектора розвитку людських ресурсів СБ Михайло Рутковський днями представив проект, що передбачає структурну перебудову пенсійної системи, зокрема, розвиток її накопичувального рівня, а також створення ефективної системи управління вкладами на соціальне страхування. Головна ідея проекту полягає в тому, що всі вклади на соціальне страхування консолідуються в руках єдиного органу, що дозволить мінімізувати адміністративні витрати та приведе до зменшення розміру страхових внесків.

Тим часом перспективи недержавної пенсійної системи, на жаль, не надихають. Відповідні приватні структури, які поки ще досить умовно називаються пенсійними фондами (жодної ліцензії на їхню діяльність ще не видано), тільки починають ворушитися. Видавець і автор ідеї журналу «Пенсія» Ігор Дідковський (до речі, наклад цього видання, всупереч очікуванням, становив усього 35 тисяч примірників, тоді як його потенційними передплатниками є щонайменше чверть населення країни, що свідчить про його надзвичайну бідність) вважає, що на подальшу долю приватних пенсійних фондів може негативно вплинути слово «траст», що ще не вивітрилося з пам’яті старших поколінь. Водночас Дідковський зазначає, що в інших країнах такі фонди успішно конкурують із банками за кількістю вкладників та обсягами їхніх внесків, і багато в чому визначають обличчя економік цих країн, оскільки вельми зацікавлені в ефективності своїх вкладень. Проте українській пенсійній реформі, на думку автора цього соціального проекту, загрожують методологічні проблеми, що вже проявилися в ході перерахунку пенсій. Відповідаючи на запитання «Дня», він відзначив, що те саме буде і з недержавними пенсійними фондами та компаніями із управління їхніми активами. Вони діяльно готуються увійти в ринок і формально до цього вже готові, вважає Дідковський. Але тільки формально, оскільки ще немає законодавчої бази й інструментарію для роботи з такими величезними капіталами. Разом із тим бізнесмен сподівається, що в Україні необхідну методику незабаром усе ж розроблять. До цього зобов’язує досвід Польщі, де за 42 місяці після початку роботи недержавної пенсійної системи вдесятеро виросли активи приватних пенсійних структур, куди люди перекачали свої кошти, що раніше знаходилися в банках. Сьогодні в недержавних пенсійних фондах Польщі міститься 38% від усіх коштів населення, а Чехії — 41%. Причому доходність цих вкладів протягом останнього року зросла на 60%. В Україні процес повинен розвиватися приблизно так само. Адже в нашій країні, за даними Дідковського, 27 мільярдів гривень лежать на банківських рахунках населення, а ще 30 мільярдів — у скляних банках. Це ще один держбюджет, який може принести користь і країні, і її громадянам. Проте заздалегідь передрікати результат конкурентної боротьби за гроші майбутніх пенсіонерів ще рано. Вибір у них буде нелегким, і, здається, що найнадійніший — диверсифікувати ризики. При цьому польський позитив, можливо, вразить одних, тоді як інші будуть звично озиратися на Росію, де приватним фондам перед державними віддали перевагу всього 2 (два!) відсотки працюючого населення.

У суботу автор побував на зборах «клієнтів-неофітів» однієї дуже поважної у світі страхової компанії. Вона має недосяжний для будь-кого в Україні рейтинг фінансової надійності, і вона також готується працювати на пенсійному ринку нашої країни (швидше за все, на основі так званої системи багаторівневого маркетингу). У добре обладнаному класі нас, зацікавлених, було троє, а працівників компанії в кілька разів більше. Керівник занять емоційно запевняла, що страхувальник (читай також — працівник приватного пенсійного фонду) — це ангел, який явився, щоб врятувати нас від усіх напастей, включаючи бідність і хвороби. Так одразу повірити в це — не вистачило наївності. Життя вчить: на ангела сподівайся, а сам не зівай — думай, працюй, заробляй, виховуй дітей. Але за великим економічним рахунком у цьому порівнянні щось є, і чим далі, тим цього невідчутного поки чогось буде чимраз більше. Адже Україна не відгороджена від решти світу, де подібні ангели в плоті реально та повсякденно надають свої послуги.