«Проблема Ющенка»: поле для маневру звужується
У розділі «Влада» каталогу «Вся Україна», розміщеного на сайті www.ukraina.ru, є цікава рубрика, що називається «Основні проблеми». Порівняно короткий перелік українських проблем («Справа Гонгадзе» та «касетний скандал», імплементація підсумків референдуму 2000 року, закриття ЧАЕС, проблема російської мови) замикає параграф під назвою «Проблема Ющенка». Читаємо: «Ще однією проблемою також є доля колишнього прем’єр-міністра Віктора Ющенка... Він продовжує залишатися найпопулярнішим політиком України, і його поява у списку будь-якої партії автоматично різко підвищує її передвиборний рейтинг. По суті, політичне обличчя наступного українського парламенту залежить від того, який передвиборний блок вирішить зайняти Ющенко. Ця проблема не може не хвилювати Президента та його оточення...» «Прикол» у тому, що інформацію в цьому куточку сайту дуже давно не оновлювали. Наступний український парламент уже не тільки обрано, але й він устиг кілька разів змінити своє політичне обличчя до невпізнання...
Проте даний анахронізм вельми показовий. Ідеться про те, що сьогодні все відбувається з точністю до навпаки: вигляд Верховної Ради набагато менше залежить від позиції очолюваної Віктором Ющенком фракції «Наша Україна», ніж, наприклад, ще пару місяців тому, коли переговори лідера «НУ» з представниками більшості були у розпалі. Та й Президента, і його оточення претензії «Нашої України» вже, здається, хвилюють мало. Затвердження силами суто пропрезидентської парламентської більшості на прем’єрському посту Віктора Януковича засвідчило, що підстав для хвилювань на даний момент і справді небагато. (Попередній дзвіночок пролунав для пана Ющенка ще в день обрання — аналогічним чином — спікером Володимира Литвина, але цього попередження Віктор Андрійович, судячи з його подальших слів та справ, не послухав.) Тому Віктор Ющенко минулого четверга не стільки, слід вважати, радів стійкості своєї фракції, яка гордо проігнорувала голосування щодо кандидатури Януковича (до речі, вчора «Наша Україна» «схудла» на одну людину, але не на Олександра Омельченка-молодшого, який став єдиним винятком із цього правила, а на «мажоритарника»-галичанина Петра Димінського), скільки подумки ревізував свої «активи».
Що могла показати така ревізія? Що говорить вона про якісні кондиції Ющенка- політика? Якби на місці Ющенка був інший політик, він, можливо, навіть таку ситуацію використав би для отримання яких-небудь політичних дивідендів. Але Віктор Андрійович філігранній політичній грі не навчений. Шанс створити парламентську більшість на базі себе «Наша Україна», схоже, втратила остаточно. Портфелі голів комітетів, якими «НУ» поки ще розпоряджається, ті фракції «дев’ятки», чиї міністерські апетити залишаться не зовсім задоволеними, можуть у неї відібрати. Причому, судячи зі швидкості розподілу міністерських крісел, удар більшості може бути, як говорив герой Папанова у «Діамантовій руці», «акуратним, але сильним». І жодні заклики посередника — Володимира Литвина — почекати з переділом комітетів не допоможуть. Прийнятий у другому читанні у варіанті очолюваного «нашоукраїнцем» Петром Порошенком бюджетного комітету бюджет-2003 новий прем’єр уже різко розкритикував, як і стан справ у бюджетній сфері загалом. А у разі, якщо «Наша Україна» виявиться відстороненою від впливу на фінансові потоки, ще питання — чи стане та бізнесова частина списку, що інвестувала в Ющенка, і надалі миритися з політичними витратами.
«Братання» Віктора Ющенка з лідерами російського Союзу правих сил багато націонал- демократів вважають помилкою (заради справедливості потрібно зазначити, що якщо це й помилковий крок лідера «НУ», то далеко не найбільш прикрий). Цікаво, що досі Ющенко переймав у російських колег переважно їхній негативний досвід: він, напри клад, так само, як і свого часу керівництво СПС, відразу ж після успіху на парламентських виборах вирушив на відпочинок до далекого зарубіжжя. Як відомо, поки лідери СПС почивали на лаврах, тобто на Канарах «Єдність» із комуністами поділили між собою практично всі головні пости в Думі. Наслідки лінивої тактики Віктора Ющенка (зокрема, за час його «відпуски» ковалі гарячого заліза «єдиноукраїнці» збили найбільшу фракцію в Раді та забезпечили собі перемогу на виборах керівництва ВР) також вже неодноразово позначалися і, напевно, позначатимуться надалі.
Що залишилося? Види Віктора Андрійовича на президентське крісло? Складається враження, що в перемогу лідера «Нашої України» на виборах-2004 поступово втрачають віру навіть його палкі прихильники. 21 листопада (затвердження Януковича прем’єром) один із ідейних, якщо так можна висловитися, «нашоукраїнців» у розмові з кореспондентом «Дня» висловив думку, що цього дня шанси Ющенка стати президентом впали до нуля, тоді як шанси інших кандидатів почали стрімко зростати. Що ще? Виліпити з Віктора Ющенка опозиційного лідера, мабуть, також навряд чи вдасться — внаслідок його нездатності, невміння, небажання et cetera визначатися, що вже стали притчею во язицех. Не той матеріал, одним словом. Проте це вже проблема навіть не стільки Ющенка, скільки того сектора вітчизняного політикуму, який робив на нього ставку. Націонал-демократи вже вкотре показують, що не можуть робити висновки з власних помилок та власної непослідовності. А також працювати з політтехнологіями й інтересами, а не з ілюзіями, символами та риторикою. Є й інша проблема — позиція чверті виборців, які підтримали «Нашу Україну» на виборах, поки ніяк не представлена в рішеннях влади. До того, що довіра виборців не затребувана, лідер «НУ» причетний, мабуть не менше, ніж лідери «дев’ятки».
