Продовжувати жити з позичок
Розуміючи усю складність сьогоднішнього економічного становища, уряд пішов би з простягнутою рукою ще раніше. Однак, згідно із заявою віце-прем’єра Сергія Тигипка, «при таких ринках запозичення, де все міняється кожен день, швидше не буде».
Добре їм на зовнішньому ринку — там усе міняється (хоч для них це й погано). У нас же все, як і раніше: борги зростають, на фінансовому ринку — криза, на ринку корпоративних паперів — застій. Хоча ні, є одна зміна: ті, хто клятвено обіцяв покінчити з боргами по зарплатах і пенсіях у поточному році, тепер так само активно обіцяють це зробити в наступному. Кредитори розгублені — хвиля показових виступів із порятунку ринкових реформ екстреними президентськими указами пройшла, та змін поки що не видно. Та й, власне, для МВФ, на розпорядженнях якого базується президентська фінансова політика, укази — ще не показник. Йому цікаво було б знати, як Україна збирається повертати зовнішній борг, що вже складає $12 млрд. Відповісти їм чесно український уряд не може — сам іще не знає. Проте на нову зовнішню позику вже сподівається. І Сергій Тигипко своєю заявою, очевидно, зондує грунт, вважаючи його ще благодатним: за кордоном його ставлять у один ряд із Віктором Пинзеником, який зберіг імідж реформатора.
