Промінь світла на зміну клімату
Коли думаєш про революційну технологію, то перше, що спадає на думку, це явно не електрична лампочка. Проте в сьогоднішньому світі наука й прониклива політика мають потенціал, аби трансформувати звичайний предмет домашнього господарства на революційну інновацію.
Нещодавно я відвідав амбіційний проект з просування енергозберігаючого освітлення в Китаї. Знімаючи з виробництва старомодні лампи розжарювання й впроваджуючи нове покоління освітлювальних елементів, Китай чекає зниження споживання енергії в масштабах країни на 8%.
Це може спричинити глибокий глобальний вплив. Розглянемо таку річ: освітлення становить 19% споживання енергії в світі. Вчені кажуть, що ми можемо зменшити ці цифри на третину або навіть більше, просто змінивши освітлювальні лампочки.
Прорив на кшталт цього підкреслює один із тих багатьох шляхів, за допомогою яких звичайні люди й бізнес можуть зменшити споживання енергії та скоротити викиди парникових газів. Це підкреслює ту важливу роль, яку уряди можуть — і мають — відігравати в просуванні зеленої економіки. Також це підкреслює особливу відповідальність уряду Китаю в лідерстві в глобальній боротьбі проти зміни клімату.
Китай є однією з найбільш швидкозростаючих економік світу. Минулого року він також посів перше місце за викидами парникових газів. Для світу вочевидь важливо, щоб Китай дотримувався курсу стійкої економічної й енергетичної політики, що зменшує як викиди, так і рівень бідності.
Ключовою є пріоритетність чистої енергії, що може створити нові робочі місця, активізувати інновації та ввести в нову еру глобального процвітання.
Ті, хто рано стане на цей шлях, зберуть плоди. Вони стануть переможцями на глобальному ринку. І якщо припустити, що процвітання розподіляється справедливо, то вони також укріплять стабільність у себе вдома.
Сьогодні важко заперечити, що нинішній Китай володіє глобальною силою. І разом із глобальним становищем приходить і глобальна відповідальність. Без участі Китаю цього року не можна буде досягнути успіху в новій глобальній кліматичній структурі. Однак за участю Китаю в світі з’являється величезний потенціал досягнути угоди в Копенгагені.
22 вересня я скликаю саміт світових лідерів, аби звернути увагу на проблеми й можливості, які стоять перед нами напередодні зустрічі в Копенгагені.
На саміті G8 в Італії цього літа була досягнута домовленість щодо зменшення викидів вуглекислого газу на 80% до 2050 року. Я вітав це. Але я також зазначив, що цього недостатньо. Щоб заслужити довіру, ми маємо зіставити амбіційні довготривалі цілі з амбіційними середньостроковими цілями й чіткими основними показниками. Я повторю цей заклик у вересні.
Я також хочу підкреслити, що основні економіки на шляху розвитку відіграють ключову роль у цих переговорах: Бразилія, Індія, Мексика, Південна Африка й, можливо, найважливіше Китай.
Китай уже зробив істотний крок у цьому напрямку, роблячи вкладення у відновлювані джерела енергії й зелене економічне зростання. Він став світовим лідером у технологіях використання вітру й сонця. Динамічний відновлюваний енергетичний сектор Китаю сьогодні становить близько 17 мільярдів доларів США, й у ньому задіяно близько мільйона робітників.
Ці дані вражають, але це лише початок. Китай, наприклад, володіє достатніми вітряними ресурсами, щоб виробляти більше електроенергії, ніж він споживає на сьогоднішній день.
Тільки оцініть потенціал. Уявіть, що завдяки вітряній та сонячній енергії Китай зможе звільнитися від використання вугілля, яке відповідає за 85% його викидів вуглекислого газу. І якщо це зможе зробити Китай, то це зможе зробити й весь інший світ. Йдучи цим шляхом, Китай може стати моделлю не лише для країн на шляху розвитку, а й для всього світу.
Також ми повинні пристосуватися до тих кліматичних впливів, що вже викликають паніку у співтовариств, особливо в найменш розвинених країнах. Програми з адаптації допомагають укріпити кліматичну сталість. Згодом вони мають стати частиною різних підходів у досягненні цілей розвитку. Пом’якшення й адаптація — рівні партнери: одне без одного не має сенсу. Вони мають стати пріоритетом для кожного уряду.
Якщо ми чогось навчилися через кризу за останній рік, то це того, що наші долі взаємопов’язані. Як зауважив прем’єр-міністр Китаю Вень Цзябао: «Такі проблеми, як зміна клімату, стосуються самого виживання людства. Жодна країна не може ізолюватися від цих проблем або протистояти їм сама. Міжнародне співтовариство має посилити співпрацю й дати узгоджену відповідь».
З наближенням зустрічі в Копенгагені я закликаю Китай глибше перейматися глобальною відповідальністю, що виходить з глобального впливу. Я закликаю Китай діяти в інтересах світового співтовариства цілковито так само, як і в своїх національних інтересах. Оскільки, як правильно зазначив прем’єр Вень, за великим рахунком, вони однакові.
Замінюючи електричну лампочку й міняючи наш тип мислення, ми можемо змінити світ.
Пан Гі МУН — генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй.
