Прощальна хроніка від Олександра Клековкiна

1910

12 березня — компанiя «Моушн Пiкчерз» вперше оприлюднила прiзвище актриси Флоренс Лоуренс (ранiше вiдомої як «Дiвчина з Байографа»), заклавши початок системi «зiрок».

22 квiтня — у Нiмецькому театрi вiдбулася перша постановка вистави-пантомiми «Сумурун» Фрiдрiха Фрекса за мотивами «Тисячi й однiєї ночi» у постановцi Макса Рейнхардта. У цiй виставi вперше в iсторiї свiтового театру режисер використав прийом театру кабукi — «ханамiтi» — «дорогу квiтiв». У виставi на тлi iронiчно вiдтвореної «самаркандсько-бухарської розкошi костюмiв» й «застиглої музики» сценiчних конструкцiй (нагромадження стiн, мiнаретiв, драбин, залiв, шовкових завiс, килимiв, схiдних базарiв, гнучких босоногих жiнок у браслетах, зеленоголових євнухiв, темношкiрих слуг iз вiялами) розгортався сюжет iз втечами й погонями, поєдинками i палким коханням. Невдовзi пiсля прем’єри вiдбулися трiумфальнi й комерцiйно вдалi гастролi вистави столицями свiту — Нью-Йорк, Париж... Що ж до ханамiтi — дороги квiтiв — вперше використаної Рейнхардтом в європейському театрi, вiдтодi вона назавжди увiйшла до арсеналу виражальних засобiв сучасного театрального мистецтва.

24 серпня (6 вересня) — перша постановка п’єси «Останні» Максима Горького у Німеччині в режисурі Макса Рейнхардта (в Росії п’єса заборонена через те, що автор демонстрував у творі своє презирливе ставлення до поліції, як і до державної влади загалом).

25 вересня — у Мюнхенi, у виставковому залi Терезiєнхоф (розрахованому на три тисячi глядачiв) вiдбулася перша постановка вистави «Цар Едiп» Софокла у переробцi Гуго фон Гофмансталя i у постановцi Макса Рейнхардта. «Я не збираюсь копiювати зовнiшнiй вигляд античного театру, — казав постановник. Менi хочеться вдихнути нове життя в трагедiю Софокла, виходячи з духу нашої епохи... В мене й гадки такої немає, щоб реконструювати давню сцену, обов’язковими умовами якої були небо i маска... Моя мета — досягти взаємодiї сцени i глядача, притаманної античному театровi». Вистава вражала величезною, чiтко й вигадливо органiзованою масовкою, складною партитурою свiтла й шумiв. За мiсяць пiсля прем’єри виставу було показано у Вiденському цирку. Трiумфальнi гастролi з цiєю виставою вiдбулися в Росiї, Швецiї, Англiї. Потiм Рейнхардт повторив постановку в Угорщинi, Швецiї, Італiї, Францiї, Америцi, Данiї.

12—13 жовтня — протягом двох вечорів постановка роману «Брати Карамазова» — «уривків iз однойменного роману Ф. Достоєвського» — в МХТ (режисер — В. І. Немирович- Данченко). У виставі використано принцип чорного оксамиту і читця.

9 листопада — прем’єра вистави «Дон Жуан» Мольєра на Александринській сцені у постановці Вс. Мейєрхольда, де режисер вперше на російській сцені вивів традиційних для японського театру кабукі слуг просценіуму — «арапчат». Відтоді це «амплуа» стає вельми популярним.

Перший платний капусник для широкої публіки в МХТ. Напочатку капусники існували як закриті жартівливі видовища для вузького кола запрошених під час Великого Посту (звідси й назва).

Прем’єрою «Верховинцiв» Ю. Коженьовського відкрився «Гуцульський театр» Гната Хоткевича.

Американський режисер Томас Харпер Iнс (1882 — 1924), знявши свiй перший фiльм «Їхня перша угода», заклав основи голлiвудської системи конвеєрного виробництва фiльмiв : один пише сценарiй, iнший знiмає, третiй монтує i т.д.

«Поема вогню» («Прометей») симфонічна поема О. Скрябiна, де вперше втілено ідею музики кольору . У 1912 році твір виконано у супроводі гри кольорових плям.

Виставка Незалежних у Парижi, на якiй художник Джоржо де Кiрiко проголосив новий напрямок у живописi — т. зв. «метафiзичний» живопис і здiйснив спробу засобами живопису втiлити метафiзичнi iдеї фiлософiв-iдеалiстiв. На виставцi «Салону незалежних» демонструвалися також картини українських художникiв М. Бойчука, М. Касперовича, С. Сегно.

Перші зразки кубізму в роботах пiзнiх iмпресiонiстiв і споробах Брака, Пiкассо. Кубiзм намагався знайти найпростiшi просторовi структури явищ свiту. Всю складнiсть i багатоманiтнiсть життя вiн намагався замiнити кубiчним — тобто елементарно тригонометричним i геометричним вiдображенням свiту. Втомленiсть вiд складнощів буття i намагання максимально рацiоналiзувати i спростити сприйняття життя характеризує цей напрямок. Позитивiстська iдея накладання елементарних наукових уявлень на складнi соцiальнi явища проникла у мистецтво i восторжествувала в кубiзмi, який бачив у людинi лише конструкцiю з кубикiв, паралелепiпедiв, цилiндрiв, куль i жонглюючи ними, конструював особу за найпростiшою схемою. Кубiзм виявився геометризованим рiзновидом примiтивiзму, який сприймав реальнiсть очима дикуна. У практицi кубiзму з’являється термiн «колаж» — поєднання двох неоднорiдних елементiв.

Після петербурзької прем’єри п’єси Едмона Ростана « Шантеклер» в моду входить однойменна сукня (фр. chantecler — букв. «спiвець зорi»; герой п’єси вважав, що сонце сходить тому, що він співає) — яскрава, довга, вузька у талiї і у стегнах, i рiзко розширена вiд колiна. Екстравагантна п’єса, дія якої вiдбувається на курнику, провалилася у Парижi, її широко обговорювали в росiйськiй перiодицi, i торговцi використали цей фактор для реклами: окрiм суконь, у цей час з’явилися духи i шоколад з такою ж назвою.

(Початок див. у «Дні» від 28. 01, а потім щоп’ятниці. Далі буде)