Протест «на експорт»: забрати і поділити
Перша реальна масова акція «Нашої України», про яку досить довго говорив перед тим лідер блоку Віктор Ющенко, взяла старт у вівторок біля приміщення Кабміну. Приводом для акції стали знайдені депутатами від блоку Ющенка невідповідності між затвердженими витратами держбюджету і доходами, які отримує бюджет в результаті економічного зростання. Шляхом простих арифметичних дій ініціатори акції взяли на себе сміливість стверджувати, що частина доходів бюджету приховується урядом і використовується в нехороших і навіть антинародних цілях. І висновок виборцям подавався простий: забрати у Януковича приховані бюджетні надходження і поділити між знедоленими пенсіонерами та малозабезпеченими.
Цілком логічне припущення щодо того, що бюджет наповнюється і витрачається за допомогою більш складних механізмів, ніж чотири арифметичні дії, натхненниками протестів були проігноровані. Не кажучи вже про головне гасло «відібрати і поділити», яке має мало спільного з ідеями правого політичного спектру, в якому позиціонує себе блок «Наша Україна».
Власне, протестувати у нас не заборонено, публічно висувати вимоги до уряду — тим більше. В акції, продовження якої можна було спостерігати у центрі Києва 31 березня, більше цікавила технологічна її складова. А саме: чи будуть протести з приводу бюджету тими самими адекватними заходами, якими Віктор Ющенко погрожував владі? Чим вони відрізнятимуться від уже звичних маршів опозиційних сил, до яких столиця за останні роки помітно охолола?
Як виявилося, адекватні заходи, якими обіцяли підняти на боротьбу із «режимом» мало не всю країну, стали не дуже вдалим коктейлем із використаних раніше технологій. Одинадцять яскравих жовтих наметів із написом «Ющенко — так!», встановлених уздовж вулиці Грушевського біля будинку уряду, вже майже нічим не нагадували намети із акцій 2000 року. Не кажучи вже про намети так званої «студентської революції» початку дев’яностих років. Стильно виготовлені шатра були більше схожі на знаряддя рекламних акцій на свіжому повітрі.
Не вразила уяви і маніфестація прихильників Ющенка, яка явно не «тягнула» хоча б на один відсоток масовості зимових протестів у Грузії, чи недавніх в Іспанії. А саме на такий резонанс претендували демонстранти, які дисципліновано пронесли Хрещатиком проющенківські гасла.
Виглядає, що реально акція розраховувалася не стільки на внутрішнього, скільки на зовнішнього споживача. Яскраві жовті намети і людей із прапорами не міг не побачити президент Польщі Квасневський, який якраз у ці ж години мав зус трічатися із українським п рем’єр-міністром Януковичем. Щодо американського фінансиста Сороса, то він, за дивними збігом обставин, прибув до Києва саме в де нь протестної. Звісно, що камери представництв зарубіжних телекомпаній зняли все разом: Сороса, Квасневського і акцію протесту.
А ось із реальним тиском на уряд навряд чи що вийде. Одинадцять наметів і кілька тисяч привезених із регіонів маніфестантів не здатні внести зміни у напрямках грошових потоків із бюджету. Не там тиснете!
Ті українці, яким не треба звітувати про освоєння політичних інвестицій коштів, переймалися у дні перед протестами «Нашої України» іншою проблемою. Сотні тисяч бухгалтерів з тривогою очікували введення ПДВ-рахунків, не знаючи, що принесе це нововведення. На думку підприємців і економістів, саме термінове прагнення ввести згадані рахунки мало б викликати масові протести і заворушення. Не викликало. Бо протести, як це не прикро, організуються у нас переважно «на експорт». Хоча вдома приводів для них більш ніж досить.
