«Приватні» справи та «моральний аспект»
Міністр транспорту та зв’язку України Євген Червоненко, перебуваючи в Москві, зустрічався з колишнім керівником Державного управління справами адміністрації президента України Ігорем Бакаєм. Він, нагадаємо, знаходиться в міжнародному розшуку за поданням українських правоохоронців. За словами міністра, зустріч відбулася на прохання Бакая. Червоненко, за його власними словами, порадив Бакаю або прислати адвокатів, або виступити перед журналістами. Червоненко каже, що Бакай відкидає звинувачення, які йому пред’являють. «Ось я йому й кажу — вийди і скажи це. Надто зручний ти для тих, хто, закривши тобою тему, стане мало не помаранчевим», — заявив міністр.
Заява міністра транспорту та зв’язку викликала резонанс в ЗМІ і купу запитань. Яким чином член чинного уряду може на території іншої держави таємно зустрічатися з людиною, яку розшукують правоохоронні органи не лише власної країни, і проти якої порушено цілий ряд кримінальних справ? Що примусило представника нової влади зустрічатися із чи не «найбільшим ворогом» нового режиму, представником старої, нібито переслідуваної правоохоронцями за корупцію верхівки? Колишня дружба під час спільної служби за минулих часів? Чи якісь спільні справи чи знайомі, яким у випадку арешту Бакая загрожуватиме небезпека?
Заступник міністра внутрішніх справ Геннадій Москаль поспішив запевнити, що міністр транспорту та зв’язку нічого протиправного не чинив. «Якби я зустрівся з ним (Бакаєм. — Ред. ) і не повідомив відповідні російські органи про його місцеперебування, то я б ніс кримінальну відповідальність. А в нього (Червоненка. — Ред. ) це чисто моральний аспект», — сказав Москаль пресі (www.pravda. com.ua). «У мене інше питання: то чому його не можуть знайти російські правоохоронці? Тепер справа російських правоохоронних органів — спитати Червоненка, де він бачив Бакая (?!). Ми не ведемо оперативно-розшукову діяльність на території Росії», — додав заступник міністра.
Показово, що Євген Червоненко демонструє свої контакти з Ігорем Бакаєм. Складається враження, що пан міністр навіть не турбується про правові чи політичні наслідки своїх вчинків. Утім, у зв’язку з цим запитання виникають вже не тільки до одного члена уряду, але й щодо «морального аспекту» влади загалом...
