Приватизаційна безвихідь

Отримавши кредит МВФ, українська влада ніби втратила інтерес до самостійного наповнення держбюджету. Нагадаємо, наприкінці липня Фонд держмайна на місяць відклав початок приватизації ВАТ «Укртелеком». Але вже і вересень настав — саме той місяць, коли ФДМУ обіцяв оголосити конкурс із продажу 92,79% акцій цього підприємства (з використанням відвертості пропозиції ціни — за принципом аукціону). Але відповідне оголошення досі не оприлюднене.

Нагадаємо, раніше голова Фонду Олександр Рябченко заявляв, що конкурс із продажу «Укртелекому» необхідно оголосити до 15 серпня, аби за рахунок очікуваних надходжень у розмірі не менш як 10 мільярдів гривень встигнути виконати план приватизації, закладений у держбюджет-2010. Проте перший віце-прем’єр Андрій Клюєв ще в червні прогнозував, що в найближчі місяць-два питання приватизації «Укртелекому» не буде порушуватися. Схоже, його передбачення чи, мабуть, вказівки збуваються, і «Укртелеком» уже стає своєрідним чемпіоном у черепашачих перегонах до приватизації. До неї його почали готувати з кінця 90-х років минулого століття. І продали лише невелику частину акцій, котрі закон виділив як пільги для керівництва і колективу підприємства.

Уряд Юлії Тимошенко на початку 2008 року хотів продати «Укртелеком», закріпивши в держвласності 25%+1 акцію. На той час вона продавалася на ринку за 1,04 гривні, отже, початкова вартість пакета в 67,79% акцій компанії досягала 13,2 мільярда. Але не поспішили, і ціна акцій знизилася. Вже в квітні того ж самого року уряд був вимушений визначити початкову ціну цього пакета в 12 мільярдів гривень. Ще одна спроба приватизації монополіста зв’язку зірвалася в грудні 2009 року. А зараз його акції продаються по 0,64 гривні за штуку, хоча підприємство поступово набирає обертів. Його чистий прибуток за січень — червень 2010 року склав 47,97 мільйона гривень проти 124,13 мільйона гривень збитку за той самий період минулого року. Чистий прибуток виріс на 3,3% — до 3,4 мільярда гривень.

Чому ж так туго відбувається в Україні приватизація? Даних за серпень ще немає, але відомо, що за сім місяців виторг ФДМУ від приватизації складає менше 5% його зобов’язань перед держбюджетом. Щоправда, Фонд отримав понад 326,8 мільйона від оренди майна (50,3% плану) і 177,3 мільйона гривень дивідендів (159% плану).

Можна передбачити, що неспішна приватизація — просто віддзеркалення загального уповільнення інвестиційних процесів у світі та в Україні. У першому півріччі 2010 року іноземні інвестори вклали в нашу економіку понад 1,7 млрд.дол. прямих інвестицій, що склало лише 66% від надходжень за перше півріччя 2009 року. Та й капітал нерезидентів за цей період скоротився на 534 мільйони дол. А весь приріст іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, втрат, курсової різниці тощо, в першому півріччі цього року склав лише 21% від рівня аналогічного періоду 2009 року. Тут би й підставити плече приватизації... Але, як бачимо, політична воля в цьому процесі — у великому дефіциті. Боїмося продешевити, а в результаті програємо ще більше та до того ж формуємо негативне враження в інвесторів.

У цьому плані характерна історія продажу «Луганськтепловозу». Днями перший заступник голови Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації, народний депутат Олександр Бондар, був вимушений заявити, що у Фонду державного майна вже немає іншого виходу, окрім як розірвати договір купівлі-продажу з покупцем «Луганськтепловозу» — дочірньою компанією російського «Трансмашхолдинга» — «Брянським машзаводом». Гроші від покупця за угоду, термін оплати якої минув 30 серпня, схоже, так і не надійшли. Але винен у цьому не він один, оскільки Україна ще не повернула йому коштів, сплачених за підприємство на попередньому, визнаному недійсним, конкурсі з покупки цього ж самого заводу. За словами Бондаря, нині ФДМ і Кабмін прагнуть якимось чином знайти вихід із ситуації, що склалася. Уряд, швидше за все, «умовляє» російського інвестора переказати необхідні кошти за придбане ним підприємство, тоді як ФДМУ, відповідно до букви закону, сповіщає його про те, що за затримку платежу на нього вже нараховується пеня. Адже до мирної угоди між сторонами було так близько! Але за рішенням Вищого господарського суду справа направлена на новий розгляд, що і внесло повну невизначеність у цю ситуацію.

І чи знайдеться у світі такий інвестор, який ризикне вкладати гроші в «Укртелеком», поки Україна не виведе з приватизаційної безвиході «Луганськтепловоз»? Із відповідним запитанням «День» хотів звернутися до голови ФДМУ Олександра Рябченка, але його мобільний телефон уперто мовчав...