Путінський прокол

Що у політиків у голові, то у політологів на язиці. Учора російські експерти Євген Мінченко (директор Міжнародного інституту політичної експертизи) та Костянтин Симонов (президент Фонду національної енергетичної безпеки) під час відеомосту Київ-Москва дійшли висновку, що перед українською владою тепер, після закінчення місцевих виборів, мусить постати питання про створення спільного підприємства між НАК «Нафтогаз України» та «Газпромом».

«Я думаю, що найближчим часом Партія регіонів повинна буде внести й ухвалити закон про можливість приватизації ГТС України», — сказав Мінченко. Інакше, на його думку, неможливо створити газове СП. При цьому російський експерт, мабуть, усвідомлює те, що це може призвести до дуже серйозного загострення внутрішньополітичної ситуації в Україні. На його думку, ухвалення такого закону може призвести до дострокових парламентських виборів у нашій країні. Та все ж таки, ходу назад Україна не має. Як вважає Мінченко, таким чином Україна спробує довести Росії, що «Південний потік» не потрібен, оскільки в Україні стабільна влада й «усе під контролем».

Але «Південний потік», дійсно, не має економічного сенсу. Про це заявив наприкінці жовтня провідний експерт з питань енергетики Центру стратегічних і міжнародних досліджень США Едвард Чоу. На його думку, Росія просто шантажує ним Україну. Але, за словами генерального директора російського Центру політичної інформації Олексія Мухіна, відмова від «Південного потоку» буде серйозною іміджевою поразкою прем’єр-міністра Росії Володимира Путіна та його команди.

Цікаво, що під час відеомосту Симонов навіть проговорився, що під час візиту Путіна до України очікувалося підписання угоди про СП, проте цього не сталося. «За декілька днів до виборів хіба дозволив би Янукович підписати таку угоду, щоб потім усі три дні пояснювати, чому він, на думку значної частини електорату, продав Батьківщину й позбавив Україну майбутнього? — уточнює експерт свою версію й говорить про недостатню впевненість у собі української влади: — Чи буде вона на цьому місці достатньо довго?» Проте закордонний «консультант» передбачає: «Я сподіваюся, що зараз Україна пережила певний етап виборчої лихоманки, й, у принципі, все закінчилося благополучно. І тепер можна перейти від аналізу підсумків виборів безпосередньо до підписання газових угод».

Думаю, оптимізм російського експерта дещо випереджає час. І тут варто нагадати, що, будучи в Києві, російський прем’єр Володимир Путін, за словами його українського колеги Миколи Азарова, був не лише змушений визнати, що Україна має підстави бути незадоволеною газовим договором, підписаним Юлією Тимошенко 2009 року й погодився створити робочу групу для його перегляду, а й пообіцяв знизити ціну на російський газ для України в першому кварталі 2010 року до 230-235 доларів за тисячу кубометрів.

Але, мабуть, час Путіна в Росії вже добігає кінця. 1 листопада ці прем’єрські слова практично дезавуював газпромівський чиновник не найвищого рангу Сергій Купріянов. «У нас діє контракт, відповідно до якого визначається ціна. Вона коригується кожного кварталу залежно від того, як змінюються ціни на нафтопродукти. Тому ті оцінки, які лунають у різний час, жодним чином одна одній не суперечать, а просто відображають поточну ситуацію. Тому жодних нових домовленостей щодо ціни на газ наразі у нас немає — просто йдеться про те, яка ціна вийде при розрахунку за формулою, що міститься в контракті», — сказав він. У той же час, кажучи про створення газового СП між «Газпромом» і «Нафтогазом України», Купріянов продовжив путінські установки , що не раз уже викладалися: «Зараз питання, пов’язані з транзитом і постачаннями, розділені й перебувають у різних руках. Якщо за транзит відповідає Україна, то за постачання — Росія й Україна. Якщо все це буде об’єднано, зрозуміло, що й надійність такого роду взаємин буде вищою, зокрема й для європейців».

Тут є два варіанти. Президент РФ Дмитро Медведєв таким чином, тобто вустами Купріянова, дає Путіну зрозуміти, хто в домі господар, і робить серйозну заявку на боротьбу й перемогу на майбутніх президентських виборах у Росії. Другий варіант може полягати в тому, що інтереси російського бюджету змусили визнати свою київську поступку елементарним політичним і економічним прорахунком, який він вирішив так негарно виправити. У будь-якому разі, ситуація, коли прем’єр такої країни як Росія без підстав і без вибачень бере назад своє слово, може внести до пунктуації українсько-російських відносин, які в цілому покращилися, три крапки, що означає в даному випадку паузу для роздумів... Невипадково в Україні майже одразу після закінчення переговорів з Путіним поновилися розмови про будівництво морського терміналу для приймання й перетворення зрідженого газу. Більше того, цей проект віднесено до чотирьох найважливіших національних проектів країни.