Путівник для нового уряду

Сьогодні вранці В'ячеслав Кириленко та Юрій Луценко мають пред'явити громадськості всі підписи учасників блоку НУ НСза створення коаліції демократичних сил. Свій підпис поставив і Юрій Єхануров, який практично два тижні збурював громадськість своєю «особливою думкою» щодо коаліційної угоди. До речі, Юрій Іванович так нічого і не домігся — угоду, судячи з усього, не переглядатимуть. «Нічого не викидатимемо і не переглядатимемо», — заявив Юрій Луценко в ефірі «1+1». І хоч Президент підписав указ про призов в армію на 2008 рік, Луценко все одно вважає, що необхідно вислухати експертів Блоку Юлії Тимошенко. Мовляв, нехай пред'являть свої розрахунки, як перейти на контрактну армію вже з наступного року.

Проте не армією єдиною живе країна. Й інших проблем вистачає. Наприклад, що робити зі зростанням споживчих цін? Мабуть, для більшості українців це на сьогодні найактуальніше питання. На вчорашньому засіданні Кабміну Віктор Янукович знову зазначив, що до зростання цін «призвів шквал соцпопулізму і сплеск політичного напруження». Прем'єр також доручив міністру палива та енергетики Юрію Бойко упродовж 70 днів завершити переговори про ціни на газ із російським «Газпромом».

Але ризикнемо припустити, що вести переговори з «Газпромом» буде вже не Бойко, а інша людина. Скоро ця непроста спадщина повинна перейти до нового уряду.

Ми запитали регіональних експертів «Дня»: які завдання насамперед повинен вирішити новий Кабмін? І чого чекати від другого прем'єрства Юлії Тимошенко?

Юрій УЩАПОВСЬКИЙ, доцент кафедри економічної теорії Житомирського державного технологічного університету:

— Ці завдання можна поділити на три взаємопов'язані блоки — політичний, економічний і соціальний, які мають реалізовуватися згідно з певною програмою. В економічній сфері головною проблемою залишається енергозатратність нашого валового внутрішнього продукту — скоротивши її навіть менш ніж наполовину, ми б, наприклад, не закуповували газ у Росії, а обходилися власним видобутком. Для зменшення енергозалежності слід, крім внутрішнього виробництва, також робити рішучі кроки з диверсифікації поставок енергоносіїв. Паралельно, і теж на першому плані, повинно бути те, що донедавна вважалося малозначущим, а саме реформа житлово-комунальної сфери. Бо від трагедії з вибухом газу, що мала місце у Дніпропетровську, ніхто й ніде не застрахований. І абсолютно невиправдано, коли підприємства ЖКГ свою економічну неефективність намагаються перекласти на плечі співгромадян. У Житомирі, наприклад, в оплаті за тепло закладено обслуговування котелень, яке, за економічною логікою, повинно проводитися за рахунок теплопостачального підприємства.

У сфері оподаткування в нас є Бюджетний кодекс, але немає системи. Ми дожилися, що деякі фізичні особи з бюджетної сфери сплачують з власної зарплати податки більші, ніж підприємці при спрощеній системі оподаткування. Це породжує масу диспропорцій і дозволяє великим фірмам через мережу малих підприємств диверсифікувати свої капітали. Однозначно слід відходити від загравання з металургійною галуззю, бо занижений курс гривні вигідний тільки цьому сектору нашої економіки — експортерам, головними з яких є металургійні комбінати.

Отже, треба зміцнювати курс гривні, щоб він встановився на реальній позначці у 4,85—4,95 грн. за $1. Це одне з нагальних питань грошово-кредитної політики. За умови, що такі речі будуть зроблені вдало, можна збільшити частину зарплати в ціні продукції, не знижуючи її конкурентоспроможності. Але повторюю, без зменшення енергозатратності економіки це неможливо, а без цього неможливе швидке зростання добробуту людей. Треба також поступово відійти від подвійного оподаткування заробітної плати, ввівши єдиний податок на доходи.

Але все це неможливо без економічного зростання. Тобто заходи для поліпшення в соціальній сфері повинні здійснюватися на реальному економічному підґрунті. І тут треба відійти від популізму, тому що в передвиборній гарячці політики наламали дров, роздавши багато обіцянок. Тепер їм слід визнати це. Бо елементарний розрахунок, наприклад, показує, що для переходу всієї армії на контрактну основу необхідно близько 900 млн. грн, а не значно менші суми, які називає та ж Юлія Тимошенко. Не варто реанімувати тему повернення вкладів Ощадбанку. Її можна піднімати тільки в контексті вимог до Центрального банку Росії, бо український уряд не має зобов'язань такого роду перед українськими громадянами.

А політична складова повинна забезпечити реалізацію економічно- соціальних програм. І головне в політичній сфері — це розмежування повноважень різних гілок влади. Бо хоч який золотий буде Кабінет Міністрів, його діяльність наштовхуватиметься на ці проблеми. Тобто потрібні зміни до закону про Кабмін. Час рішуче — і це може зробити уряд — зайнятися українським інформаційним простором, особливо телебаченням та інтернетом. Треба завойовувати схід України через інформаційний простір, не озираючись на Росію. Це проблема нашого виживання як нації. Єдність нації повинна бути не тільки гаслом, а досягатися повсякденною роботою.

Щодо прем'єрства Юлії Тимошенко, я б не радив їй обіймати дану посаду на той термін, що залишився перед президентськими виборами. Бо в роботі уряду завжди можна буде знайти недоліки, які опозиція використає для його критики. Але хоч би як пройшла боротьба за прем'єрське крісло, діяльність Кабміну повинна сприяти стабілізації економіки, задати їй певний ритм. Треба виправити те, що бездарно робив попередній уряд. Тому б я побажав Юлії Володимирівні не робити різких кроків в економіці — економіка цього не любить.

Олесь СТАРОВОЙТ, депутат Львівської обласної ради:

— Серед економічних завдань, що стоять перед Кабміном, найперше й найголовніше, на мою думку, — провести дуже уважну ревізію всіх законопроектів. Тому що ми зараз опинилися в ситуації, коли економіка України є нездоровою. Фактично йде галопуюча інфляція, надзвичайно знецінюється гривня щодо товарів та послуг. І це може призвести до певного соціального колапсу. Ми розуміємо, що уряд Януковича останнім часом займався достатньо популістськими речами, і це сприяло тому, що економіка зараз у стагнації. Рівень інфляції, який був запрограмований урядом, ясна річ, не буде дотриманий, вона зросте дуже сильно, навіть офіційна. Тому це перше, на що має бути звернена увага Кабміну, — поправити економіку, щоб податки надходили належно, бюджет наповнювався й ефективно використовувався. Друге завдання — це, звичайно, прийняття бюджету 2008 року. Це непросте завдання, бо залишається дуже мало часу, щоб встигнути не порушити конституційні терміни, а той проект бюджету, який є зараз, ухвалювати не можна. Тому треба буде виписувати новий бюджет. І якщо уряд впорається із цими двома завданнями, особисто я буду вважати, що він працює успішно.

Звичайно, Кабмін має зайнятися й іншими питаннями, які можна назвати пріоритетними: скерувати серйозні зусилля на підтримку української культури, української мови, захист українського книговидавця. Розробити треба й ефективну програму вступу України до СОТ, що нам вже давно обіцяють і, певно, залишилося дуже мало для цього, але саме без певних дій уряду досягнути цього неможливо. Нам потрібно підготувати законопроект про визнання ОУН—УПА учасником бойових дій. Чи, можливо, це буде якийсь інший (зараз Інститут національної пам'яті готує), новий концепт, щоб примирити і вирівняти у правах ветеранів усіх збройних формувань, усіх людей, які брали участь у збройних конфліктах, війнах за незалежність України. Це теж дуже важливо сьогодні.

Хочу підкреслити: на мою думку, немає в економічному плані такого вже глобального протистояння між заходом та сходом. Так сталося, що виборці на заході України і на її сході голосують по-різному на президентських та парламентських виборах. Але економічні стосунки є нормальними, це не шкодить бізнесу. Принаймні не були зафіксовані такі факти, щоб політика втручалася в ці речі. А патріоти України живуть і на заході, і на сході. Можливо, вони трошки інакше бачать її майбутнє, але не можна говорити, що вони не хочуть в обох випадках працювати на державу. Впевнений, що усі ці протиріччя, навіть якщо вони є, поступово можна згладжувати. І, знову ж, важливо, щоб влада, при тому що буде, вочевидь, «помаранчева» коаліція і уряд під керівництвом Юлії Тимошенко і більшість комітетів так само відійде до цього блоку, все ж таки прийняла закон про опозицію, віддала деякі комітети опозиції і, напевно, навіть деякі посади у виконавчій владі. Саме ті посади, які контролюють цю виконавчу владу. Тоді це дасть змогу працювати кільком політичним силам, незалежно від того, який регіон України вони представляють.

На мій особистий погляд, хотілося б бачити трохи іншу Юлію Тимошенко, ніж ту, яку ми бачили прем'єр-міністром у 2005 році. Менше особистих амбіцій і більше роботи на благо країни. Я думаю, що Юлія Володимирівна за цей час, так само як і більшість політиків, особливо після фактичного програшу виборів- 2006 (хоч цей програш не був справедливим), зрозуміли, що свої амбіції треба узгоджувати. Тому це буде однозначно ефективніша робота уряду, можливо, це буде найбільш ефективний уряд із тих, які вже були за часів незалежної України. Зараз ми маємо унікальний шанс, коли можемо говорити про те, що Президент і більшість у Верховній Раді, і Кабінет Міністрів дійсно можуть стати відданою, єдиною командою, доповнювати одне одного, разом працювати над розвитком країни. Дуже важливо, щоб при формуванні Кабінету Міністрів у першу чергу зважали на професіоналів, щоб і Тимошенко, й інші люди, які будуть впливати на кадрові призначення, обирали його склад саме з професіоналів. Щоб на посади міністрів прийшли люди, які дуже добре розуміються і орієнтуються у тих сферах, за які відповідатимуть. Немає коли вчитися, треба працювати — і працювати добре. І не повинно бути того, що ми мали нещодавно. Так би мовити перекіс, коли східні області мали певні преференції в порівнянні із західними. Тобто мають бути рівними умови для всіх територій, незалежно від того, Донецька це чи Львівська область. Вони повинні мати рівні умови дотацій, податків, відшкодування ПДВ. І ще одне — програма Євро-2012, це дуже серйозна річ, якщо вона буде зреалізована, це дозволить серйозно просунутися економіці України, популяризувати нашу країну в світі. Ось саме тут пріоритети мають бути, і приємно, що Львів потрапив у сферу цих пріоритетів і може розраховувати на певні преференції. Хоча ці преференції можна назвати і так: працювати більше й успішніше.

Андрій ДЕНИСЕНКО, координатор «Громадського активу Дніпропетровська» (ГРАД):

— Гадаю, що першочерговим завданням нового уряду повинно стати приборкання цін на продовольчі товари, розгул яких починає віддалено нагадувати часи гіперінфляції початку 1990-х. Достатньо подивитися на цінники в магазинах, щоб зрозуміти, наскільки серйозна складається ситуація. Крім того, необхідно вжити термінових заходів із стабілізації національної валюти. При цьому, хто б не став прем'єр-міністром, йому доведеться вирішувати таке непросте питання, як забезпечення країни енергоносіями. Особливо газом, адже приймати економіку під своє керівництво потрібно в опалювальний сезон, що саме по собі багато до чого зобов'язує. Потрібно враховувати, що російський «Газпром» неухильно підійматиме ціни на газ до рівня світових. Тому уряду доведеться думати як над зниженням цих цін, так і над проблемою диверсифікації джерел енергії. Не менш болісною проблемою для нового Кабміну України, зокрема, якщо їм керуватиме Ю. Тимошенко, стануть пошуки компромісу між українськими фінансово-промисловими групами. Під час виборчої кампанії Юлія Володимирівна не раз погрожувала переглянути результати приватизації енергетичних та інших великих промислових підприємств. Схоже, що нестабільний спокій уже порушено у сфері нафтопереробки, й услід за цим у подальшому конфлікти почнуть розростатися. Проте як прем'єру Ю. Тимошенко доведеться дійти взаємоприйнятного рішення — інакше ситуація в українській економіці буде небезпечно нестабільною. Крім того, остання аварія у Дніпропетровську переконливо довела, що уряду України доведеться вирішувати завдання модернізації застарілої інфраструктури — газорозподільних, електричних, водопровідних й інших мереж, а також і шосейних залізниць. Проблем тут нагромадилося стільки, що не сьогодні, так завтра знову що-небудь вибухне, обрушиться або провалиться. Одним словом, новому уряду України доведеться працювати, засукавши рукава — проте процес його формування оптимізму поки не вселяє. Більш того, ситуація стає тривожною.

Антоніна ШЕВЧЕНКО, політолог (м. Миколаїв):

— Скоріш за все, формування нової коаліції затягнеться на невизначено довгий термін, і функції нового Кабміну виконуватиме уряд Віктора Януковича. «Біло-блакитні» так просто владу не віддадуть, вони спробують сформувати свою коаліцію з НУ-НС. БЮТ і радикальне крило НУ-НС буде всіляко противитися цьому. Тому будуть задіяні всі важелі для того, щоб відтягнути призначення нового прем'єра або заблокувати призначення Тимошенко.

Доки новий прем'єр-міністр не вступить на посаду, вся владна вертикаль працюватиме в «підвішеному стані». Вже зараз багато чиновників сидять «на валізах» і чекає розв'язання кадрових питань у центрі й на місцях. Якщо все ж призначення Тимошенко відбудеться, їй важко буде виконувати свої передвиборні обіцянки через низку причин: по-перше, багато обіцянок — чистий популізм, по-друге, противники Юлії Володимирівни зроблять усе, щоб вона не змогла виконати навіть те, що під силу майбутньому уряду. За цих умов заручницею амбіцій політиканів буде вся Україна, оскільки нестабільність означає розкручування інфляції, зниження інвестиційної привабливості нашої країни тощо. Не хотілося б, щоб події розвивалися за цим сценарієм, але ймовірність того, що буде саме так, дуже велика.

Максим АВКСЕНТЬЄВ, керівник соціологічної служби Донецького iнституту соціальних досліджень і політичного аналізу:

— Для прем'єра Юлії Тимошенко ключовим завданням буде коригування власних передвиборних обіцянок. У те, що вони будуть реалізовані в повному обсязі, мало хто вірить. Очевидно, саме від елегантності коригування обіцяного й залежатиме успіх проекту «Україна», яким його бачить Юлія Володимирівна.

Тим часом перед майбутнім прем'єром Тимошенко стоїть декілька першочергових тактичних завдань. Будучи заручником непростих домовленостей iз партнерами та джентльменських угод з опозицією, її команді доведеться їх реалізовувати у бойових умовах:

1) передусім вдала верстка бюджету-2008 і його проходження через ВР. На використання — нехай навіть творче — напрацювань Кабміну Януковича навряд чи варто розраховувати. У багатьох аспектах бюджет готуватиметься за принципом «від протилежного»;

2) отримати контроль над енергетичною складовою економіки. Дуже непростий момент, враховуючи тиск iз боку «Газпрому» й очевидність нової ціни на газ. Проте це не обов'язково загрожує остаточною сваркою з сусідами: за рахунок власного видобутку газу можна забезпечити вітчизняних побутових споживачів, а от інтереси великих промисловців можуть (і мають) стати предметом домовленостей, від успіху яких однаково залежать як плани на майбутнє самої Тимошенко, так і економічні інтереси її нинішніх опонентів. Провал на цих переговорах не потрібен нікому;

3) просування Податкового кодексу. Співпраця з Верховною Радою в цьому питанні обов'язкова, причому певні тертя можуть бути й з партнерами з НУ-НС — зокрема, вже зараз публічно дискутується питання скасування податку на додаткову вартість й ініціатива вилучення «податкової заборгованості» у ФПГ за останні сім років;

4) в успіху Податкового кодексу й інших законодавчих проектів Кабміну Тимошенко зацікавлений середній і малий бізнес. Більшість новацій у законодавстві буде адресована саме йому. Це сильна сторона «помаранчево-біло-червоної» команди, на цій ниві першому уряду Тимошенко вдалося досягти реально відчутних успіхів. Очевидно, що й цей напрямок зараз експлуатуватиметься максимально;

5) слабким моментом, більш ніж імовірно, стане урахування інтересів спонсорів блоку. Це завдання теж потребує елегантного вирішення, враховуючи безпрецедентно сильну опозицію й суворий контроль з боку затятих ворогів з пропрезидентської команди;

6) не виключено, що перманентною жертвою економічних цілей Тимошенко-прем'єра стане валютний курс. Досвід ревальвації з відчутними результатами є, і малоймовірно, що Віктор Пинзеник знову не вдасться до нього. Завдання наповнення споживчого ринку таким чином буде виконане, хоч і за рахунок жертвування інтересами експортерів.

До експортерів, як, проте, й до всіх фінансово-промислових груп, що спеціалізуються на видобутку й експорті товарів з низькою доданою вартістю, прем'єр Тимошенко буде особливо сурова. Реалізація ідеології «економічного прориву», хоч би навіть часткова, може призвести до радикального струсу цієї галузі. Це може як убити її, так і стати поштовхом до давно назрілих реформ (впровадження енергозберігаючих технологій, самостійної конкуренції на міжнародних ринках). Проте це може стати причиною перерозподілу активів по галузях — адже рухи капіталів можна спостерігати вже зараз.

Хоч би як там було, кінцеві цілі у ключових політичних груп ідентичні — створення в Україні адаптованої до світового ринку постіндустріальної економіки. Це дає підстави для оптимістичного прогнозу консенсусу між ними, незважаючи на гостроту нинішньої політичної риторики. Жодна з провідних груп у перспективі не має серйозних козирів для претензій на право монопольної реалізації свого бачення економічної стратегії. Діалог і публічні дискусії стають дедалі вагомішим інструментом конкуренції в політиці. Більше того, «інтелектуальний армрестлінг» в умовах наявного статус- кво може стати ключовим чинником переваги на міжнародній арені, де ситуація в Україні розглядається багатьма як поле змагання конкуруючих ідеологем.