Пити чи не пити?

Холера в Маріуполі, схоже, відступає. Учора нових випадків захворювання не було зафіксовано. Хоч у Донецькій обласній санітарно-епідеміологічній станції (Донецька облСЕС) повідомили, що в Маріуполі зареєстровано один випадок підозри захворювання на холеру. Загалом же ситуація поступово нормалізується: за даними Донецької облСЕС, у понеділок одинадцять із п’ятнадцяти хворих виписано з лікарні, а нових випадків захворювання на холеру не зареєстровано. Спалах холери в Донецькому регіоні виявив актуальність проблеми несанкціонованого скидання промислових стоків у відкриті води. Проте активізація цього інфекційного захворювання винесла на поверхню суспільних дискусій ще одну дуже важливу проблему — якість споживаної населенням води.

«Ситуація, схожа з Маріуполем, може повторитися будь-коли в будь-якій точці України — від великого мегаполісу до невеликого містечка або села, — вважає лідер партії «Зелені» Олександр ПРОГНІМАК. — У країні повсюдно спостерігається критичний рівень зношеності комунальної інфраструктури — відсутність повноцінної системи очищення стоків. Окрім цього, масштаби несанкціонованого побутового і промислового викиду нечистот у водоймища набули катастрофічних масштабів».

Стан мереж і кількість водогонів, що вимагають заміни та модернізації, в країні, за словами екс-міністра будівництва, архітектури та ЖКГ Павла КАЧУРА, постійно збільшується. Більш-менш нормальна ситуація — з системами подачі води до населених пунктів, говорить він. Найгірший стан, за словами Качура, спостерігається у водних мережах усередині міст. Саме в містах заміна застарілих труб ускладнюється доступом до систем і дорожнечею такої процедури. «Їхній знос складає до 75%, а термін експлуатації труб перевищує 25 років», — розповідає «Дню» Качур. Окрім цього, додає він, виникає питання і щодо водоочисних станцій.

Ситуація з питною водою в Україні вимагає невідкладних заходів, говорять екологи. «Ми бачимо критичну ситуацію: щорік кількість населених пунктів і людей, які не мають доступу до якісної питної води, збільшується», — говорить голова Всеукраїнської екологічної ліги (ВЕЛ) Тетяна ТИМОЧКО. За її словами, сьогодні близько 1,3 тисячі населених пунктів, у яких проживає близько 1 мільйона осіб, користуються привозною питною водою. Основними причинами погіршення якості питної води, на її думку, є підвищене і посилене навантаження на довкілля та водні екосистеми.

Так, за даними Всеукраїнської екологічної ліги, з 2004 по 2010 рік, попри економічну кризу, скидання недостатньо очищених або неочищених стічних і промислових вод збільшилося з 3,5 мільярда кубічних метрів до 6 мільярдів кубічних метрів. Значно змінилась і структура забруднення через збільшення вжитку населенням пральних порошків, миючих засобів. Плюс до всього, за останні 10 років в Україні істотно не переглядали розміри зборів за забруднення природного середовища. Тобто порушники не бояться покарання гривнею. «Наше законодавство, нормативна база не стимулюють, з адміністративної та економічної точки зору, зменшення водозабору або зменшення забруднення стічних вод», — підкреслила Тимочко.

Найбільш напружений стан щодо якості питної води, за словами Тимочко, спостерігається в містах АР Крим, у промислових регіонах Донецької, Дніпропетровської, Запорізької, Луганської областей, а також — у Київській, Чернігівській і Хмельницькій областях. Чиста вода, продовжує експерт, — у Західній Україні, особливо в гірській місцевості. «Свого часу дуже якісна вода була в Полтавській і Черкаській областях, але через усілякі забудови і видобування корисних копалин їхні води також — під загрозою», — додає вона.

За її словами, вода у водогінних мережах не придатна для пиття по всій країні. «Найгірша ситуація склалася в сільській місцевості. Населені пункти в сільській місцевості потопають у власних комунальних водах. Все, що є продуктом життєдіяльності, потрапляє в колодязі. Забезпечення централізованим водопостачанням у сільській місцевості — 25—26%. На сільських водогонах немає очисних споруд і знезаражувальних установок, відсутній виробничий лабораторний контроль якості питної води», — пояснює «Дню» Тимочко.

Той факт, що українці п’ють воду, одну з найгірших у Європі, визнають і на державному рівні. Про це йдеться в поясненні до національного проекту «Якісна вода», розробленого Державним агентством з інвестицій та управління національними проектами України. Саме тому на державному рівні вирішили впритул зайнятися цією проблемою найближчим часом. У межах підготовленого нацагентством проекту передбачено будівництво 23 000 систем очищення питної води. Але доки це тільки плани на папері. До його реального впровадження ще не перейшли.

Тим часом окремі регіони почали самостійно впроваджувати програми з очищення води. Так, нещодавно кримський прем’єр Василь ДЖАРТИ доручив почати розробку проекту будівництва сучасних комплексів з очищення питної води на Південному березі Криму. «Радмін готовий профінансувати розробку проекту, аби вже наступного року почати будівництво таких заводів... Власні ресурси Криму покривають потребу в питній воді лише на 30%, інша вода надходить Північно-Кримським каналом. Втрати води сьогодні колосальні, її якість — недостатня», — говорить він. За словами кримського прем’єра, пілотний проект передбачає будівництво очисних комплексів у Великій Ялті та Великій Алушті.

«Ми включимо в проект очищення води з артезіанських свердловин, Північно-Кримського каналу і навіть морської води», — розповідає про кримський проект представник компанії (яку залучили до впровадження кримського проекту) «Технології природи» Володимир РИСУХІН. А президент корпорації «Науковий парк «Київська політехніка», яка теж візьме участь у цьому проекті, Михайло Згуровський повідомив, що також буде передбачене будівництво невеликих комплексів з очищення води. «Немає необхідності будувати гігантський завод, аби потім вода забруднювалася під час доставки водогонами», — сказав він, відзначивши, що в комплексах застосовуватиметься багаторівнева технологія очищення води від сторонніх домішок.

Сьогодні споживач отримує воду або з підземних природних водосховищ, або ж водогонами з відкритих водоймищ. Оскільки запаси прісних підземних (артезіанських, джерельних тощо) вод незначні, то українці споживають воду переважно з відкритих водоймищ. Воду з водоймищ на водоочисних станціях очищають реагентним або безреагентним способами. Реагентний — означає вживання спеціального коагулянта, який сприяє освітленню і знебарвленню води у відстійниках, де випадає в осад велика частина суспензій, захоплюючи з собою частину мікроорганізмів. Безреагентний метод передбачає, що після відстійників воду фільтрують шаром піску і дрібного антрациту й знезаражують за допомогою хлору. Саме через хлор вода набуває неприємного присмаку та запаху.

У країнах Європи хлорування заборонено вже 40 років, говорить «Дню» Тимочко. «Увесь цивілізований світ давно використовує біологічне очищення води, яка озонується і фільтрується багатоступеневим методом», — підсумовує експерт, а в Україні до цього часу не застосовуються сучасні методи очищення води.

Сьогодні немає єдиної технології очищення води, говорить Качур. Зазвичай останні новинки в цій галузі першими впроваджують виробничі підприємства, й до них треба придивлятися, вважає експерт. Про використання однієї з останніх таких нанотехнологій «Дню» розповіли на «Концерні Стирол». Сьогодні підприємство використовує технологію зворотного осмосу (вода фільтрується під тиском через напівпроникні мембрани, які пропускають розчинник і повністю або частково затримують розчинені речовини). Вона дозволяє отримувати абсолютно чисту воду з рівнем очищення від часток аж до розміру з вірус, і понизити концентрацію компонентів, що містяться у воді, на 96 — 99%. Крім того, технологія істотно понизила собівартість виробництва чистої знесоленої води: 1 метр кубічний обходиться у 0,64. На хвилинку: вартість одного кубічного метра холодної води в окремих містах України перевищує цей показник! Загальний економічний ефект від її впровадження склав 2 мільйони на рік, а термін окупності — 3 роки, підрахували на підприємстві.

На думку експертів, аби уникнути негативних ситуацій для здоров’я людей з питною водою, необхідно вжити ряд невідкладних заходів. По-перше, провести аудит каналізаційних і очисних систем у регіонах, аби виявити і усунути найбільш небезпечні місця викиду нечистот у водоймища, говорить Прогнімак. По-друге, додає він, прийняти держпрограму модернізації каналізаційних систем — із відповідним початком фінансування вже 2011 року. По-третє, ухвалити закони, що збільшують штрафи і збори за забруднення природного середовища. І змінити підхід до системи управління у сфері водокористування (відійти від територіального принципу до басейного, коли структури державної влади відповідають за водну політику не в окремо взятому регіоні, а в басейні того чи іншого великого водного басейну), додає Тимочко.

І розв’язувати питання з уживанням чистої води треба якнайшвидше, вважає Тимочко. Оскільки вживання неякісної води зумовлює високий рівень захворюваності на кишкові інфекції, вірусний гепатит, черевний тиф, холеру, збільшує ризик впливу на організм людини канцерогенних і мутагенних чинників.

ДО РЕЧI

За даними ВЕЛ, за запасами прісної води Україна вважається однією з найменш забезпечених країн у Європі: одна тисяча кубометрів води на одного жителя. Для порівняння: у Швеції цей показник складає 2,5 тисячі кубометрів, Великої Британії — 5, Франції — 3,5, Німеччині — 2,5 тисячі кубометрів. За рівнем раціонального використання водних ресурсів і якості води Україна, за даними ЮНЕСКО, серед 122 країн світу посідає 95 місце.

КОЛИ ВЕРСТАВСЯ НОМЕР

P.S. Вчора, коли матеріал уже був готовий до друку, в малій залі Маріупольської міськради закінчилася робоча нарада членів Надзвичайної протиепідеміологічної комісії (НПК) за участю головлікаря міста Георгія ГУСАКОВА. «За станом на сьогоднішній день нашими співробітниками взято 994 проби із зовнішнього середовища, — розповідає Георгій Миколайович. — У тому числі, 350 — в морі, 68 — у третьому водосховищі, 14 — у промвипусках, 60 — в стоках і каналізації, 56 — в питній воді. Всього в зовнішньому середовищі виявлено шість культур холерних вібріонів. Ми проводимо щільний аналіз проб морської води, накладаючи на них результати бактеріологічних досліджень». Згідно з доповіддю Гусакова, протягом минулої доби працівниками СЕС було перевірено 19 об’єктів громадського харчування, в 15 з яких були зафіксовані правопорушення. Діяльність п’яти маріупольських підприємств припинена, а у восьми випадках істотно обмежений асортимент продукції, що реалізовується. Всі відповідні матеріали передані в правоохоронні органи і за фактами проводяться ретельні перевірки, повідомляє Олена ХАРЧЕНКО, Маріуполь.