Рабство починається з байдужостi та цинiзму

Одна розумна людина одного разу помітила, що народи стають мудрими, коли в них немає іншого виходу. В Україні, незважаючи ні на що, такі «точки зростання» мудрості є — в цьому переконуєшся, коли читаєш листи читачів «Дня». Особливо якщо між рядків відчувається, що для людини, котра ніколи не писала до газети, публічно заявляти про свою громадянську позицію — значить «взяти» певний бар'єр.

Сьогодні в нашому хаотичному політичному полі, що озлоблено зневірилося, справжні «лінії сили» проходять не між прихильниками ідеологій. А між тими, хто не має наміру віддавати свою свободу вибору під сировину для передвиборних «технологій», і тими, хто згодний у жовтні виконати роль статиста (цинічного, такого, котрий зневірився, або байдужого — не має значення). Про це — роздуми наших читачів.

«Дайте самому заробляти на хліб і на штани...»

Видаєте газету європейського рівня, і це дуже дивно в сьогоднішній Україні, демократичнішій за Мозамбік, але наскрізь тоталітарній. Маю, одначе, певні сумніви щодо того, чи варто вам зберігати такий інтелігентний і навіть академічний стиль. Виборча кампанія потребує різкості. Пишу про це, бо знаю, що нижче певного рівня ви все одно не опуститесь. Читаю все, що ви друкуєте, але особливо — листи читачів. У розумної газети й вони розумні. Вразило мене гасло «боротьба з бідністю, а не з бідняками!». Що може бути простішого, але й більш потрібного для нашої держави? Багато політиків обіцяють соціальний захист. Але ось я здоровий, маю професію і не лінуюся. Не треба мене захищати, дайте можливість працювати і самому заробляти на хліб і на штани. На нашому заводі всі щось ріжуть, клепають, шліфують, доводять до розуму — але все це «наліво», бо завод практично мертвий. А якщо цю роботу не вважати лівою, заохочувати її, то що це буде? Це буде малий бізнес, на якому тримаються найбільші держави. Між іншим, колишній наш парторг став перукарем, ходить по цехах, стриже і бриє (а в кого нема грошей, робить задарма). Але на життя собі заробляє. Це хіба погано? Зарубіжні країни дають нам позики на розвиток малого бізнесу, а де ті гроші? Наш директор не любить виходити в цехи, бо радісного там мало. А як вийде, то каже: «Хороші ми хлопці, але нам потрібний розумний і рішучий керівник».

Людям — роботу, а чиновникам — закон!

Я маю небагато часу для читання газет, але «День» читаю регулярно. А вийшов я на вас після того, як зацікавився Є. Марчуком. Загалом-то мені високі начальники байдуже. Я живу в іншому світі, в світі бізнесу, котрий «пасуть» малі й середні чиновники, готові до співпраці за малі й середні хабарі. Але якось по телевізору я побачив репортаж про переговори прем'єра Марчука з делегацією Росії й відразу ж зрозумів: це — серйозно. Про всякий випадок я уявив собі, як почну говорити з цією людиною на тему «Я вам віддячу» і що він після цього зі мною зробить. Взагалі хабарі огидно давати кому б то не було. Й грошей жаль, і совість нечиста. А що робити? На цьому тримається весь бізнес. Простій людині навіть важко уявити, які гроші крутяться навколо столоначальників. Тепер про виборчі лозунги. «Боротися не з бідними, а з бідністю» — дуже влучно. Бідність принизлива й для бідних, і для багатих, які мешкають з ними по сусідству. Боротися з бідними — це або морити їх голодом до смерті, або давати соціальну милостиню на хліб і сльози. Боротися з бідністю — значить дати людям роботу, а чиновникам — закон. Я за нашими уявленнями — багатій, буржуй і капіталіст. Але ж я не з місяця звалився. На батьківські копійки вчився в інституті, а тепер бачу, як мої однокурсники на копійки живуть — інженери, кандидати, доценти. Раз на місяць кого знайду, збираю на вечірку. Потеревенимо й нап'ємося, та кожному пакет з харчами. А потім тоскно — вчилися ж вони краще за мене. Не хочу роздавати пакети, хочу платити нормальні чесні податки. Хочу, але не буду, все одно ці гроші не дійдуть куди треба. «Боротися з бідністю, а не з бідняками» — так! «Диктатура закону» — так! «Наш президент — Марчук» — так! І ще мені хотілося б під кожним листом без страху підписати своє прізвище, а зараз я цього не можу. Фірму мою зареєстровано в хорошому районі хорошого міста Києва, а податківці у нас люті і самим собі не вороги.