Реанімація

До минулого Нового року я не зміг написати традиційну вітальну колонку. Я перебував у госпіталі в стані клінічної смерті, і лікарі, які мене реанімували, говорили моїй дружині, що їй краще зайнятися приготуваннями до похорону. Проте, як це часто траплялося в моєму житті, я обдурив експертів і все ще з вами — завдяки українській медицині і, можливо, частково завдяки тому, що я занадто впертий, щоб померти. Іншими словами, рік, що минає, для мене був хорошим — хоч би тому, що мені пощастило, і я, як і раніше, тут. Перебування в стані клінічної смерті дуже добре допомагає зосередитися на тому, що рано чи пізно ми всі помремо, і всі ті речі, які ми так довго відкладали, можна не встигти зробити, якщо не зайнятися цим просто негайно.

Святкові ритуали, звичні для нас із дитинства, поступово рухаються від Санта-Клауса та великоднього зайчика в бiк спершу більш «дорослої» випивки і, нарешті, осмислень справжнього значення цих свят. Радість від присутності за святковим столом тих, кого ми любимо, поєднується з болем при думці про тих, кого немає з нами — адже мобільність сучасного світу працює в обидва боки як зближуючи нас, так і розділяючи. Будучи відділеним тисячами миль від сина- підлітка та матері, якій за дев'яносто, в свята я завжди переживаю суперечливі почуття: радість від того, що поряд зі мною багато з тих, кого я люблю, і туга за тими, хто так далеко.

В Україні зазвичай вважають головним святом Великдень, тоді як Захід більше концентрується на Різдві і Новому році. Можливо, справа тут у капіталістичній користі: передріздвяні покупки радують серця незліченних торговців набагато сильніше, ніж розваги та випивка, які супроводжують проводи старого року і зустріч нового. Проте всім нам не перешкодить трохи відпочити і відсвяткувати прихід нового року та пов'язаних із ним вікових надій, що він виявиться кращим за попередній, та народження Христа — виконання найбільшої обіцянки в історії людства.

Настав час виявити щедрість і визначитися, з ким і як ми святкуватимемо. Кожен народ має свої традиції святкування, а іноді навіть сімейні традиції відрізняються від тих, які прийняті в сусідів. Настав час зібратися разом, пригадати тих, кого немає з нами поряд, і… зрозуміло, гарненько повеселитися. Святковий настрій робить наше життя веселішим, а нас самих — молодшими. Можна, мабуть, навіть назвати це реанімацією. Це — свято життя, як особисте, так і загальне, і, можливо, саме тому свята настільки важливі для нас.