Регіональні проблеми більшості
Тим часом у більшості з’явилися нові проблеми, пов’язані зі створенням депутатської групи «Регіони України». Політики стояли перед дилемою: що це — подвійна, а то й потрійна гра чи голова Партії регіонів та Податкової адміністрації Микола Азаров настільки впевнений у своїх силах, що готовий вести самостійну політику?
Частково відповідь на ці запитання дав учора Леонід Кучма. Як передають агентства, в Бахчисараї він різко розкритикував новоутворення, заявивши: «Це ще одне підтвердження того, що вже стартувала передвиборна кампанія, яка, на превеликий жаль, не додасть ефективності в роботі Верховної Ради».
Із більш різкими коментарями виступив лідер групи «Відродження регіонів» Олександр Волков, який розцінив створення нової групи, передає Інтерфакс-Україна, як приклад, що може стати поштовхом до справжнього розвалу більшості. За його словами, лідер новоствореної Партії регіонів, голова Державної податкової адміністрації Микола Азаров учинив щодо нього некоректно, оскільки минулої п’ятниці запевняв, що до нової групи увійдуть тільки депутати — члени Партії регіонів України (таких у новій групі — п’ятеро із шістнадцяти. — Ред. ). Крім того, на думку Волкова, якби дійсно йшлося про зміцнення більшості, то до нової групи залучали б позафракційних. Але до групи «переманили», причому неправовими методами впливу і тиску депутатів з інших фракцій, які до Партії регіонів не мають жодного вiдношення. Пояснення, вважає Волков, просте: оскільки новою групою опікується голова ДПА, то всі люди, що мають який-небудь бізнес, хочуть потрапити під «дах» такої людини.
Волков вважає, що тепер і інші парламентарії-центристи теж захочуть вийти зі своїх фракцій та груп. І добре, якщо вони перейдуть до пропрезидентських фракцій. «А якщо до «непрезидентських»? — запитує Волков.
Депутат Волков вважає «Відродження регіонів» і «Трудову Україну» жертвами переманювання людей за спиною керівника групи і залишає за собою право «на адекватні дії».
«Це справа самих народних депутатів — входити, виходити, створювати. Якщо народні депутати вирішили сформувати фракцію «Регіони України», то хто може робити їм зауваження? — сказав учора «Дню» Микола Азаров. — На мій погляд, це абсолютно об’єктивний процес структуризації політичних сил, який здійснюється напередодні парламентських виборів». Він каже, що «наступним етапом буде поява об’єднаної фракції («Регіони України» і «Солідарність». —
Ред. ), яка буде мати зовсім іншу конфігурацію, зовсім іншу чисельність».
Стає зрозумілим, що і в тій частині парламентської більшості чи квазібільшості, яка вважалася однозначно пропрезидентською, все за рік до виборів стає далеко не таким однозначним, як було ще кілька днів тому, на початку нової сесії.
Адже, по-перше, людині не із цього середовища може бути важко розібратися, в чому полягає ідеологічна різниця між «Відродженням регіонів» та «Регіонами України»: обидві групи декларують відстоювання інтересів українських регіонів (щоправда, в новій групі — явна кількісна перевага донеччан), обидві складаються значною мірою із представників бізнесу, обидві декларують центристську політику. І, що теж суттєво, сформувалися значною мірою з депутатів-мажоритарників, яким це, власне, не забороняється. Що дозволяє існуючий регламент Верховної Ради, а що ні — розібратися досить важко. Новий регламент усе ще перебуває в стадії розгляду.
За деякою інформацією, Азаров після презентації нової парламентської групи мав наміри терміново відвідати Леоніда Кучму, якого інформація про створення «Регіонів України», начебто, м’яко кажучи, здивувала.
Узагалі, нинішня розстановка сил у Верховній Раді у вигляді фракцій та груп викликає скоріше подив, — мабуть, тільки комуністи та соціал-демократи можуть спокійно заявляти, що вони сформували свої фракції за результатами виборів. Усі інші створювалися явочним порядком, легітимність у вигляді поданих голосів за «Батьківщину», Рух (Костенка), «Яблуко», «Солідарність», тепер — «Регіони України» — викликає певні сумніви, але така українська дійсність. Закон про вибори на пропорційній основі разом із чинним законом про партії, як вважають деякі експерти, міг би до певної міри стати ліками проти «броунівського руху» депутатів і, вірогідно, застереженням любителям порушувати «конвенції», але одночасно не виключається виникнення інших проблем.
Роздратування Волкова зрозуміле: одна справа, коли конкуренція, яка завжди була рушійною силою політичного процесу, відбувається за правилами, узгодженими всіма сторонами процесу. І абсолютно інша, коли домовленості не діють. Так само як свого часу виявилося, що не діють домовленості між новоутвореною більшістю і новопризначеним урядом.
Реальність така, що досі Президент, прем’єр-міністр і всі учасники парламентської більшості, крім «Батьківщини», наполягали на необхідності збереження та зміцнення цієї більшості. Однак із кожним днем у результаті дедалі більше спостерігачів ладні констатувати її клінічну смерть.
