Рекомендації Обамі,

Ситуація в Україні, зокрема можливі катастрофічні наслідки від економічної та фінансової кризи, що вдарила й по нашій країні, викликає занепокоєння в Європі та США. Голова сенатського комітету у закордонних справах Джон Керрі в статті, надрукованій 27 лютого у Wall Street Journal Europe, вважає, що складна ситуація в Україні може викликати ефект доміно і не лише дестабілізувати банки Західної Європи, які вийшли на ринки Східної Європи, але й дійсно змінити геополітичну карту. На думку сенатора, для США неприпустимо, щоб пустили на вітер інвестиції, які було вкладено в два десятиліття процвітання, демократії та будівництва інституцій у Східній Європі.

Зараз нова адміністрація США зайнята боротьбою з кризою та вирішенням власних проблем, що накопичилися за останні роки правління Джорджа Буша. І, схоже, їй не до того, щоб відволікатися на проблеми, які виникли в інших регіонах та окремих країнах. Тим більше, що наразі адміністрація Барака Обами фактично перебуває у стані перегляду підходів до Європи, Росії, України.

Втім, американські експерти, що займаються Україною, не марнували часу. Вони пропонують свої рекомендації щодо того, яку політику має провадити Вашингтон щодо Києва. Зокрема, старший радник Центру стратегічних та міжнародних досліджень, екс-посол США в Україні Стівен Пайфер підготував доповідь «Запобігання кризі в Україні» на замовлення Центру превентивних дій американської Ради з міжнародних відносин.

Посол вважає, що США мають формувати свою політику щодо України, враховуючи політичні реалії в українській державі. Водночас, відзначив Пайфер, адміністрації Обами слід намагатися поліпшити відносини з Росією, але це не означає, що вона має перестати надавати сильну підтримку Україні в інтеграції до НАТО. «Вашингтон не має права і не повинен відпустити Україну в геополітичну орбіту Москви», — відзначає експерт.

Він також рекомендує новій американській адміністрації якомога швидше запровадити в дію нову стратегію, яка цього року має полягати в підтримці реформ в Україні та поступу на шляху євроатлантичної інтеграції. На його думку, головний меседж Києву має полягати в тому, що Україна має навести лад у своєму домі і обережно поводитися стосовно Москви, намагаючись уникати конфронтації. Водночас американський експерт наголошує на тому, що Вашингтон мусить бути готовим застерегти Москву не недооцінювати втрат, які можуть виникнути через намагання надто тиснути на Україну. Загалом стратегія США, вважає Пайфер, має включати п’ять елементів. Нижче подаємо у скороченому вигляді рекомендації американського експерта.

1. Відновлення регулярного діалогу на високому рівні.

Новій адміністрації слід інституалізувати канал високого рівня з Києвом. Ідеально цей канал має включати віце-президента Джо Байдена, українського Президента та прем’єр-міністра в рамках постійного механізму, подібного до міждержавної комісії. У такої комісії дві мети:

— моніторинг двосторонніх відносин і гарантування, що проблеми своєчасно порушуються і вирішуються американською та українською бюрократією;

— розвиток таких взаємин з українським Президентом, прем’єр-міністром, а також провідним опозиційним лідером, завдяки яким можна буде довірливо передавати корисні, а іноді і жорсткі меседжі, знаючи, що вони отримають відгук.

2. Мінімізація напруження всередині країни.

Адміністрація має виробити такий підхід до України, щоб допомогти мінімізувати внутрішнє напруження, яке може розпалити чи знову відкрити розкол між Сходом та Заходом України. Вашингтон мусить закликати до більшої єдності між Президентом і прем’єр-міністром. Вищі американські урядовці повинні бути відвертими щодо цього з українськими партнерами і регулярно зустрічатися з лідером опозиції, щоб наголошувати на необхідності єдності дій щодо українського суверенітету і уникнення поглиблення внутрішнього протистояння.

Враховуючи досвід Грузії, Вашингтон має чітко донести Києву, на яку підтримку він може сподіватися у випадку, якщо між Україною та Росією виникне жорстка конфронтація.

Задля пропагування більш відкритої, прозорої та працездатної демократичної системи в Україні американські програми допомоги розвитку демократії мають:

— сприяти розробці конституційних поправок, щоб зняти існуючу двозначність щодо розподілу повноважень між виконавчою та законодавчою гілками влади, між Президентом і прем’єр-міністром;

— сприяти серйозним антикорупційним діям, включаючи більшу прозорість у політиці таким чином, щоб зменшити вплив чи принаймні виявити корупцію та вплив Росії;

— допомагати розвитку партійного будівництва, щоб партії стали масовими організаціями та базувалися на спільних інтересах, а не довкола декількох важливих особистостей і бізнес-інтересів.

Спеціальну технічну допомогу США необхідно зосередити на створенні економічних можливостей у Севастополі, щоб місцева економіка не зазнала руйнування, якщо буде виведено Чорноморський флот.

3. Зменшення вразливості від російського тиску.

Вашингтон мусить активно працювати з Києвом, щоб зменшити піддатливість України російському тиску і важелям впливу. Це можна досягти збільшенням технічної допомоги, спрямованої на зміцнення енергетичної безпеки.

Україна мусить нагально зміцнити свою енергетичну безпеку і запровадити прозорі процедури для закупівлі та транзиту газу, збільшити внутрішні джерела виробництва енергії, включаючи газ, нафту та відновлювальні джерела енергії. Україні потрібно дозволити всередині країни підвищити ціни на енергоресурси до рівня ринкових.

Вашингтон має здійснювати моніторинг російської діяльності в Україні та інструментів, які включають публічну дипломатію, місцеві недержавні організації, фінансування мас-медіа, видачу паспортів українським громадянам, інвестиції, таємні операції, а також використання зв’язків організованої злочинності. При цьому Вашингтону необхідно консультуватися з українським урядом, щоб обидві сторони мали якомога краще розуміння російської діяльності в Україні й могли заздалегідь попередити спалахи напруження в країні. В центрі особливої уваги повинна стати діяльність Росії в Криму.

4. Відносини між НАТО й Україною

На початку 2009 року перед Вашингтоном існує три варіанти розвитку відносин між Альянсом та Україною.

По-перше, США можуть чинити тиск на НАТО, щоб надати Україні ПДЧ, можливо, на квітневому саміті, сподіваючись, що союзники підуть на поступки адміністрації Обами.

По-друге, США може закликати до того, щоб відносини між НАТО та Україною розвивались на базі щорічної національної програми із збільшення практичної співпраці, але з відстроченням надання ПДЧ.

По-третє, США можуть утриматися від будь-якого тиску щодо поглиблення відносин між НАТО та Україною.

Перший варіант вимагатиме від нового президента України великої енергійності у відносинах з натовськими партнерами на початку свого терміну, у кращому разі — із слабкою перспективою успіху. Третій варіант може стати значним поворотом політики і послати тривожний сигнал Києву і заохотити росіян продовжувати грубу політичну тактику минулого року у переконанні, що вони можуть нав’язати свою волю і відгородити від Заходу Україну та інші колишні радянські республіки.

Вашингтон має працювати з Києвом, щоб наповнити правильним змістом відносини України з НАТО. А це означає допомогу Україні в розробці планів співпраці, які мають ухвалюватися в щорічній національній програмі поглиблення відносин між НАТО та Україною.

Реалізація щорічної національної програми в 2009 році є кращим шляхом для України розвивати подальші відносини з НАТО, розряджаючи питання щодо ПДЧ всередині країни та у відносинах з Росією.

Можливо, після президентських виборів український уряд зможе вирішити змінити темпи розвитку відносин з Альянсом. У цьому випадку Вашингтон повинен сприйняти і підтримати український підхід.

5. Координація дій з Європою

Адміністрації Обами необхідно працювати із союзниками по НАТО, щоб збільшувати підтримку наповненій змістом щорічній національній програмі України. Американський уряд також має спонукати союзників посилювати двосторонні зв’язки з Києвом. Адміністрація Обами мусить забезпечити сильну підтримку з боку Німеччини практичних дій, щоб наповнити змістом грудневе рішення міністрів закордонних справ і таким чином продемонструвати інтерес Альянсу до України навіть за відсутності ПДЧ.

Вашингтон має продовжувати тісні консультації з Європейським Союзом, щодо України, зокрема щодо посилення європейської інтеграції. Окрім того, Вашингтон і Брюссель повинні координувати програми допомоги США та ЄС, щоб пом’якшити напруження в Україні.