Революцiєю ситий не будеш
Сама доповідь М.Волинця була витримана в рамках традиційного кліше, де тривожні тенденції шахтарської дійсності (за рівнем оплати праці шахтарі займають нині 17-те місце серед всіх професій, отримуючи в середньому 238 грн. — недивно, що їхні прибутки тільки на одну третину покривають потреби) перемежалися нещодавніми фактами страйкового руху. НПГУ вимагає, щоб в держбюджеті-2002 на фінансування вугільної галузі було передбачено не менше ніж 5 млрд. грн., заявив М.Волинець. За його словами, Міністерство фінансів збирається запропонувати цифру 2,125 млрд. грн. М.Волинець також сказав, що сьогодні вугільна промисловість України виявилася «найбільш корумпованою серед інших галузей». Так, вугілля забирається по бартеру або за явно заниженими цінами, а обладнання на шахти монопольно постачається по значно завищених цінах.
Однак, вважає М.Волинець, новий міністр палива і енергетики Станіслав Сташевський «не належить до кланів, що конкурують у ПЕК». «Схоже, він буде прагнути наводити елементарний порядок, якщо це йому дозволять, оскільки влада стала геть корумпованою», — сказав профспілковий функціонер.
Мовлячи про заборгованість із заробітної платні (на 1 липня вона становить 1930,4 млн. грн.), М.Волинець зробив реверанс у бік лідера Форуму національного порятунку Юлії Тимошенко, що була присутня в залі: мовляв, за часів її віце- прем’єрства шахтарям виплатили борги і з зарплат, і з пенсій. А без Тимошенко, за словами М.Волинця, і розробка вугільної програми одразу загальмувалася.
Про політичні орієнтири НПГУ в доповіді голови нічого не говорилося, однак, спілкуючись із журналістами, М.Волинець був більш відвертий: «Будь-яка профспілка, якщо вона справжня, знаходиться в опозиції до влади. Це може бути радикальна, помірна або конструктивна опозиція. Поки що нас підштовхують до радикалізму тим, що намагаються знищити профспілку. Наші лідери вийшли з керівників страйкових комітетів, і за десять років вони стали професійними революціонерами. Я прошу не творити революцію, не провокувати гірників». Дещо ухильно прозвучала відповідь на питання про позицію НПГУ у зв’язку з майбутніми парламентськими виборами: «Є рішення профспілки про те, що в своїй діяльності вона є членом Форуму національного порятунку і руху «Україна — без Кучми!». Є відповідне співробітництво. А чи буде НПГУ приєднуватися до якихось політичних блоків, це, можливо, визначить даний з’їзд».
Тим часом у лавах профорганізації одностайності немає. Це, зокрема, показала передз’їздівська рада голів членських організацій НПГУ, на якій з різкою критикою політики керівництва виступив голова Донецької регіональної організації НПГУ Михайло Крилов. Про відсутність одностайності в рядах профспілки свідчать і думки, висловлені «Дню» делегатами з’їзду. Так, Василь Павличенко з Вугледара (Донецька обл.) вважає, що політична орієнтація кожного члена профспілки повинна бути своя. «Однієї політичної платформи для всіх членів профспілки не повинно бути, тому що ми все ж таки профспілка і не маємо права нав’язувати 52 тисячам чоловік якусь політичну спрямованість. Якщо ми прагнемо до демократії, то політичний вибір у кожної людини повинен бути власний», — відмітив він. Ідея винятковості, що прозвучала в доповіді НПГУ («Ми ближче до людей, ніж інші») також не сприймається всіма як аксіома. Як вважає Олександр Березін (шахта «Дніпровська», Павлоград), «необхідна консолідація з іншими профспілками, оскільки цілі у нас практично одні й тіж самі».
