Резонансні справи як тест системі
З часу затримання екс-генерала Олексія Пукача вітчизняні ЗМІ залишили тему «полювання на Валерія Олійника» компанією з представників правоохоронних органів і народного депутата Віктора Лозинського. Переключили увагу на колишнього начальника зовнішнього спостереження МВС України. Єдиної, по суті, людини, яка може пролити світло на замовників вбивства журналіста Гонгадзе, оскільки екс-міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка і керівника апарату МВС Едуарда Фере вже немає в живих. Основна думка багатьох мас-медіа, незважаючи на повідомлення про замовників та фрагменти черепа, це невіра в те, що вбивство журналіста Гонгадзе може бути розкрите до кінця. Про це сказала Леся Гонгандзе в інтерв’ю «Німецькій хвилі». Про це в інтерв’ю газеті «Лівий берег» заявив і неназваний високопоставлений чиновник у СБУ: «Пукача посадять як виконавця, і справа буде закрита. А ми так і не дізнаємося всієї правди».
Тут дуже важливо зупинитися на цій темі детальніше і не попастися на той прийом, на який свідомо або несвідомо ловляться багато журналістів. Йдеться про те, що більшість представників ЗМІ, говорячи про Пукача, акцентують увагу на тому, що всі події навколо екс-генерала — це чистий піар. Можливо, на це в них є підстави, оскільки з моменту затримання Пукача заяви та коментарі щодо цього не робив лише лінивий. Але чергова інформація про Пукача, що з’явилася днями, змушує замислитися.
«Україна молода» з посиланням на «джерело, наближене до правоохоронних органів» повідомила, що в камері слідчого ізолятору СБУ, де утримується колишній генерал Пукач, знайдена півтораметрова мотузка. «Виникає запитання: як цей предмет міг потрапити туди, і з якою метою? Адже довжини мотузки вистачило б, щоб Пукач наклав на себе руки. Отже, можна сказати, що хтось свідомо підштовхує головного фігуранта у справі про вбивство журналіста Гонгадзе до самогубства», — повідомив виданню його співрозмовник.
Щоправда, трохи пізніше цю інформацію УНІАН прокоментувала Генеральна прокуратура України. «Цього не може бути апріорі. Біля дверей камери постійно чергують бійці спецпідрозділу СБУ «Альфа», крім того в самій камері встановлені чотири системи відеоспостереження, що передають зображення на спеціальний монітор у режимі он-лайн. Тому той, хто хоче здійснити щось заборонене, є, як максимум, самовбивцею», — зауважили в Генпрокуратурі. Такого самого погляду дотримується і колишній адвокат головного підозрюваного у вбивстві Георгія Гонгадзе — Сергій Осика, вважаючи інформацію про знайдений предмет у камері Пукача дурістю.
Але все ж, якщо мотузку дійсно знайшли в камері колишнього генерала, то це свідчить лише про те, що існують сили, зацікавлені в смерті Пукача, і які надалі робитимуть усе можливе й неможливе, щоб він не дожив до суду. А на підтвердження цього можна навести низку резонансних справ, головні або непрямі фігуранти які закінчували життя не своєю смертю.
Пригадаємо відому кримінальну справу про контрабанду в 2000-2001 роках крилатих ракет «Х-55» з України до Ерітреї, Китаю та Ірану. Тоді в Лук’янівському СІЗО Києва в липні 2007 року був убитий росіянин Олег Орлов, який проходив із цієї справи як один із головних фігурантів. Він був задушений, за даними медичної експертизи, божевільним сусідом із камери, який, розірвавши свою майку, скрутив із неї щось подібне до мотузки і задушив сплячого сусіда.
Щодо цієї ж справи, кількома роками раніше загинули ще три людини, які нібито брали безпосередню участь у контрабанді українських ракет. Перший — Валерій Малєв, який очолював «Укрспецекспорт». Він за вельми дивних обставин загинув в автокатастрофі в березні 2002 року. У січні 2004 року розбився ще один фігурант цієї справи — громадянин Австралії Хайдер Сарфраз. Цього самого року і цього самого місяця в ПАР у своєму автомобілі був підірваний український бізнесмен Сергій Петров.
Ще один схожий випадок пов’язаний із російським бізнесменом Максимом Курочкіним, якого в Україні звинувачували в здирництві грошей та незаконному присвоєнні власності. Виконавчий директор Російського клубу був затриманий українськими правоохоронними органами в листопаді 2006 року. У березні 2007 року, коли конвоїри виводили Курочкіна у внутрішній двір Святошинського суду Києва, він був убитий пострілом снайпера. Незадовго до своєї загибелі в залі суду Курочкін говорив про загрозу його життю, але захищений не був.
Так само, нагадаємо, іншого підозрюваного у справі Гонгадзе, також міліціонера Ігоря Гончарова, тримали в Лук’янівському слідчому ізоляторі. 2003 року під надійним наглядом вартових порядку Гончаров невідомо від кого отримав важкі травми і помер. Працівників СІЗО за недбалість під час охорони важливого свідка покарали. Їм дали по п’ять років. Умовно...
Тож невірні думки журналістів щодо вбивства Георгія Гонгадзе і, зокрема, затримання Пукача, можуть лише грати на руку фігурантам цієї справи. Так, багато кандидатів, кому це вигідно, використовуватимуть або вже використовують резонансні справи в передвиборчих цілях. Але варто визнати, що є сам факт затримання підозрюваного у вбивстві — Пукача, якого зараз дуже важливо зберегти, і показати суспільству, що справу Гонгадзе можна довести до кінця, коли будуть покарані не лише учасники, але й замовники вбивства. Тому завдання журналістів — не роздувати пустоти навколо майбутніх виборів і Пукача, а шукати раціональні зерна в будь-якій, здавалося б, навіть приреченій ситуації.
Євген ЗАХАРОВ, співголовуючий Харківської правозахисної групи:
— У нас так повелося, що в будь-якому питанні всі шукають політичну підоснову. У цьому випадку затримання Пукача також пов’язують з майбутніми президентськими виборами, але я так не вважаю — ці речі не взаємопов’язані. Взагалі, коли існує тотальна недовіра між політичними опонентами, як у нашій країні, будь-яку резонансну справу починають розглядати крізь призму інтересів, а не виходячи з принципів права. На превеликий жаль, таке відношення до кримінальних справ у нас дуже поширене. Мало того, сьогодні триває активна війна між судовою системою та прокуратурою, і в основі цієї війни знову-таки суто політичні причини. Навіть ті судді, які хочуть просто працювати і виконувати свої обов’язки згідно із законом та власними переконаннями, цього робити не можуть. Що ж до Пукача, то в мене викликає великий сумнів усе те, про що пишуть стосовно його затримання в пресі. Наприклад, коли стверджують, що він особисто задушив Гонгадзе і знає, де голова, або про ту ж знайдену мотузку в його камері — все це дуже дивно. Хоч, спираючись на попередню історію резонансних справ і долю їхніх фігурантів, не виключено, що Пукача спробують ліквідувати, тим більше — що в цьому є зацікавлені сили. Моя думка така — надій на те, що замовники вбивства Гонгадзе будуть покарані, дуже мало.
