Роль «опудал» серед статистів білоруськ у опозицію не приваблює
Представники «широкого спектра білоруської опозиції» — Об’єднаної громадянської партії, Соціал-демократичної партії, Білоруської асоціації журналістів, БНФ та інших партій і рухів, які брали участь у семінарі «Білорусія, Росія, Україна: рівна взаємодія на сучасному етапі», дали свою оцінку призначеним на 15 жовтня парламентським виборам у Білорусі. За їхніми словами, опозиція не збирається брати участь у «фарсі, організованому владою для легітимізації Олександра Лукашенка».
На думку білоруських опозиціонерів, метою цих виборів для Лукашенка є переконання міжнародного співтовариства у демократичності цих виборів, оскільки чинний парламент не визнано світовою громадськістю як легітимно обраний законодавчий орган. ОБСЄ, зазначають опозиціонери, запропонувала О. Лукашенку чотири умови, в разі виконання яких європейські структури визнають вибори. По-перше, «зміна функції парламенту, який з 1996 року став маріонетковим театром». По-друге, доступ демократичної опозиції до виборчих комісій. По-третє, припинення переслідування інакодумців, і, по- четверте, доступ опозиції до державних ЗМІ. Жодна із цих умов, на думку тих, хто виступав, не була виконана. Тому, як заявив координатор громадянської ініціативи Хартія-97 Андрій Санников, «об’єднана опозиція бойкотує ці вибори», тобто жодна демократична партія не візьме в них участі. Тим часом опозиція збирає підписи за проведення референдуму про підтримку народом чотирьох умов ОБСЄ.
Щоправда, як повідомив А. Санников, кандидатами в депутати вже зареєстровано декілька представників від опозиції, зокрема колишній прем’єр-міністр Михайло Чигирь. Влада стверджує, що на виборах 15 жовтня кандидатами в депутати офіційно зареєстровано 58 представників опозиції. Багато хто з опозиціонерів дивується з цього приводу й хотів би побачити цей список. Таке бажання, зокрема, висловив присутній на конференції керівник Білоруської спілки підприємців Олександр Потупа. На його думку, висунення окремих кандидатів, які представляють білоруську об’єднану опозицію, суперечить нею ж вибраній і єдино правильній у цій ситуації тактиці. Що, у свою чергу, схоже, суперечить висловленому на прес-конференції твердженню про єдність опозиційних сил у Білорусі.
Бойкот парламентських виборів є, на думку заступника голови Білоруського народного фронту «Адраджэньне» Юрія Ходики, «єдино можливою відповіддю на провокаційну спробу обдурити Європу». Тим більше, що, як показала практика передвиборного процесу, демократи все одно не змогли б пробитися в парламент, а ті кілька, кому це дозволили б зробити, щоб заспокоїти світову громадськість, стали б «опудалами серед загальних мас статистів».
Наступним і головним етапом політичної боротьби в Білорусі мають стати президентські вибори, де демократичні сили збираються висунути свого кандидата. «Для нас не настільки важливо, хто буде ця людина, — заявив заступник голови Об’єднаної громадянської партії, народний депутат Верховної Ради Білорусі 13 скликання Олександр Добровольський, — скільки те, що він буде єдиним кандидатом від усієї опозиції». Щоправда, як було визнано на конференції, рейтинги лідерів опозиції сьогодні дуже низькі. І розраховувати в цьому випадку доводиться передусім на її згуртованість, а також на те, що останнім часом помітно впав рейтинг Лукашенка (принципових прихильників «бацьки», за даними одного з опитувань, проведеного в серпні, в країні залишилося 13—15%, а противників — близько 36%). Крім того, на думку виступаючих, сталися якісні зміни у вуличних акціях протесту (тепер у них беруть участь близько 40—50 тис. громадян), а також помітним є падіння рівня життя білорусів за час правління Лукашенка. Проте ні про масову підтримку опозиції білорусами, ні про масове їх невдоволення існуючим режимом говорити поки не доводиться.
На думку опозиціонерів, в Білорусі зараз розігрується в реальності вірогідна модель українського майбутнього, оскільки Білорусь — «дуже чиста країна» для обігравання різних сценаріїв. Тому, на їхню думку, українцям варто «звернути увагу на сусідів, навіть якщо вони в тричі менші за територією й уп’ятеро менші за населенням», і дуже уважно вивчити білоруську ситуацію. Тому що, якщо подібна узурпація влади матиме місце в Україні, то тут вона може набути набагато страшніших форм. Взагалі ж створюється враження, що для білоруської опозиції цінною є будь-яка можливість висловитися про наболіле. Наприклад, на конференціях і семінарах у Києві.
