Росія тисне на газ
Однак цей прогноз підтвердився не повністю. Підписано протокол до міжурядової угоди, що визначає обсяг транзиту російського газу через газопровідну систему України на наступний рік. З урахуванням поставок газу до Росії та Молдови цей об’єм сягне 128,7 млрд. куб. метрів. (Раніше було підписано контракт між НАК «Нафтогаз України» і ВАТ «Газпром» на транзит територією України на період до 2013 року в об’ємі не менше 110 млрд. куб. метрів). Транзитний тариф залишається на рівні нинішнього року і становитиме $1,09 за 1000 куб. метрів, тоді як облікова ціна газу, яким оплачуватимуть транзит, також залишилася без змін — $50 за 1000 куб. метрів. На подальші роки тарифи на транзит щорічно визначатимуться окремими документами.
Очікувалося, що за підсумками переговорів буде підписано також контракт про експлуатацію до 2013 року російською компанією «Газпром» українських підземних газових сховищ. Передбачалося, що Україна дозволить Росії використати третину своїх найбільших у Європі газосховищ (10 із 30 мільярдів кубометрів). Однак другий документ — довгостроковий контракт на зберігання російського газу — передбачає, що цього року в підземні місткості закачають 5 млрд. куб. метрів, а надалі цей об’єм зростатиме. У «Нафтогазі України» відзначають успіх переговорів і вказують, що подібних домовленостей між Україною і Росією в газовій галузі ще ніколи не було.
Тим часом мажорно описана верхня частина українсько-російського «газового айсберга» ще не вичерпує всіх наявних проблем. На попередніх переговорах у Харкові з’ясувалося, що далеко не все так просто зі створенням міжнародного газового консорціуму з експлуатації української ГТС. Україна, як виявилося, відводить своєму «Нафтогазу», як і російському «Газпрому», а також потенційним учасникам з далекого зарубіжжя (Рургаз, Франсгаз та ін.) тільки роль операторів газової труби, тоді як у російському уряді вважають, що напередодні президенти двох країн домовилися про передачу її у власність. Але А. Кінах мотивує свою позицію тим, що українське законодавство поки що забороняє приватизацію ГТС. Він неодноразово заявляв про те, що найближчими роками питання про зміну статусу труби навіть не стоїть. Схоже, українському прем’єру дискусія з парламентом із цього питання є невчасною. Тим більше, що досі залишається невирішеною проблема розрахунків із боргів «Нафтогазу України» з ВАТ «Газпром». Росія, як відомо, відмовилася приймати українські облігації через те, що при цьому в «Газпрому» виникали величезні зобов’язання перед бюджетом. Але крайньою в цій суперечці все одно зробили Україну. Оскільки «Нафтогаз України» не є компанією з міжнародним рейтингом «А», то від нього вимагають виконання деяких стандартних умов, яким повинні відповідати ці папери. Одне слово, українські газовi облігації все ще не котуються, а отже, й український газовий борг, врегульований міжурядовими угодами, поки зависає.
