Росія втомилася робити «цивілізоване обличчя»

«Учора Клінтон дозволив собі натиснути на Росію. Він, вочевидь, на кілька секунд забув, що таке Росія, — заявив учора президент Росії Борис Єльцин під час візиту в Китай. — Росія володіє повним арсеналом ядерної зброї, але Клінтон вирішив пограти мускулами. Я хочу сказати Клінтону: нехай він не забуває, в якому світі він живе. Не було і не буде, щоб він диктував людям, як жити, відпочивати. Багатополярний світ — ось основа всьому. Буде так, як ми домовилися з Цзян Цземінем. Ми будемо диктувати, як жити, а не він».

Пекінська заява президента Росії, поза сумнівом, могла б стати фактом історії, який засвідчив би кульмінацію загострення відносин між Москвою і Вашингтоном. Борис Єльцин чи не вперше за останні роки виголосив звинувачення на адресу Сполучених Штатів, витримані у зразковій лексиці часів «холодної війни», більше того — дозволив собі претендувати на роль лідера, що майже одноосібно — ну, разом із головою КНР Цзян Цземінем — ухвалює рішення у сучасному світі.

Однак iз такими необережними заявами Борис Єльцин виступав і раніше — під час своїх попередніх закордонних подорожей. Журналісти, як правило, нетерпляче чекають кожного нового виїзду російського президента, щоб повідомити про його нове приголомшливе висловлювання. В час, коли прес-секретарем Єльцина був Сергій Ястржембський, акредитована преса звикла до своєрідних «перекладів» заяв президента з «єльцинської» на російську — іноді з такого перекладу випливало, що президент мав на увазі зворотнє тому, що сказав.

Тепер в Москві також намагаються пом'якшити наслідки від заяви Єльцина. У випуску новин ГРТ цю заяву лише цитували без слів про те, що у сучасному світі все вирішуватимуть Росія і Китай. Проте відразу ж після повідомлення з Пекіна було показано інтерв'ю прем'єра Володимира Путіна: керівник уряду рішуче спростовував точку зору, згідно з якою взаємини Росії і США значно погіршувалися, закликав не створювати відповідного інформаційного поля. І цей коментар до заяви Єльцина — Путін наголошував, що президент керувався лише стурбованістю щодо ситуації, яка складається у взаєминах із Заходом — демонструє, що Москва не бажає загострення взаємин із Вашингтоном.

Ніде правди діти, сьогодні російські взаємини із Заходом виглядають гірше, ніж будь-коли. Продовження чеченської війни може поставити під сумнів подальшу економічну допомогу Москві, призвести до згортання політичного співробітництва. Економічно саме Росія залежна від Заходу, а не навпаки. І нагадування про ядерний потенціал Росії навряд чи змінять цю залежність чи примусять Захід відкрити гаманця. Тим більше, що у Вашингтоні та інших західних столицях прекрасно розуміють: після парламентських виборів у Росії, тим більше — в разі неминучого зниження цін на нафту — з Москвою можна буде говорити мовою ультиматумів. Не ядерних, не військових, як російські генерали — із мешканцями Грозного. А економічних.

Це добре усвідомлюють у російському керівництві. Це прекрасно розуміє прем'єр Володимир Путін, майбутнє якого залежить не тільки від чеченської кампанії, а й від стану справ у економіці. Скоріше за все, це усвідомлює і нещодавно виписаний з лікарні Єльцин. Однак кураж завжди був невід'ємною рисою політичного стилю російського лідера. Й навряд чи варто дивуватися, що в Пекіні цей кураж проявився повною мірою.

P.S. Як відомо, історія повторюється двічі — спочатку як трагедія, потім як фарс. Але, на жаль, цю думку можна продовжити: невідомо, коли фарс перетворюється в нову трагедію.